Рішення № 137262408, 05.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6207/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Рачкилюк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, в якій просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що між позивачем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 25 жовтня 2020 року був зареєстрований шлюб Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1518.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2022 року у справі № 569/5117/22 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 розірвано. Визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_7 .

У шлюбі позивач і відповідач мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16.12.2020 року.

Батько дитини ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, оскільки відповідач починаючи із розірвання шлюбу з 2022 року по цей день жодного разу не виявив бажання піклуватися про дитину, жодного разу не потурбувався про її стан здоров`я, не проявляв будь-яких дій, які б свідчили б його зацікавленість у піклуванні та вихованні сина, та між ними відсутні батьківські відносини.

Крім того, ОСОБА_4 постійно проходить реабілітації, а саме: масаж, лікувальна фізкультура, механотерапія, теплолікування, гідротерапія, кисневі коктейлі, електротерапія, спелеотерапія, артикуляційний масаж, заняття з логопедом, сенсорний розвиток, АРТ терапія, музикотерапія, Монтессорі терапія, піскотерапія, лялькотерапія, що підтверджується виписками з медичної карти пацієнта реабілітаційного центру.

Таким чином, позивач самостійно здійснює постійний догляд за дитиною, забезпечує її лікування, реабілітацію, виховання та матеріальне утримання.

Натомість відповідач ОСОБА_3 тривалий час не проживає разом із дитиною, не спілкується з нею, не бере участі у її вихованні, лікуванні та реабілітації, не цікавиться станом здоров`я сина та фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

У зв`язку з чим, у позивача виникла необхідність звернутись з даним позовом, оскільки на даний час позивач самостійно виконує всі батьківські обов`язки, займається вихованням та утриманням дитини, забезпечує всі необхідні умови для життя, розвитку, лікування та реабілітації сина ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року зобов`язано Службу у справах дітей Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області надати суду письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітнього сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Лук`янчук В.С. підтримали позов в повному обсязі та просили позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до дитини, оскільки батько дитини з 2022 року не займається вихованням сина, що відповідатиме інтересам дитини. Аліменти з нього не стягуються, тому інформація про те, що відповідач служить в ЗСУ не підтверджується. Життям його дитини він не цікавиться.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки і піклування. Вказала, що у телефонному режимі відповідач повідомив, що перебуває у ЗСУ, проте підтверджуючих документів не надав.

Свідок ОСОБА_9 , яка є сусідкою позивачки, знає її багато років, відповідача теж знає. Суду пояснила, що відповідача не бачила. Він не допомагав ніколи в утриманні дитини. Не цікавився здоров`ям сина. Коштів ніяких не присилав.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що позивач доводиться їй рідною сестрою, а відповідач є рідним братом її чоловіка. Пояснила, що відповідач не цікавиться життям дитини, участі в його житті не бере. Він не допомагав нічого. Кошти на операцію дитини не виділяв.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивачка є їй подругою та сусідкою. Їй не відомо, де знаходиться відповідач. Його не було видно близько чотирьох з половиною років.Дитиною не цікавиться, не турбується про здоров`я дитини, подарунків не передає.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2464895 від 17.03.2026 ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 27.10.2008.

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвала суду про відкриття провадження у справі на 15 квітня 2026 року та судові повістки на 19 травня 2026 року та 05 червня 2026 року повернулися до суду з відмітками адресат відсутній.

Відповідно до частин п`ятої, шостої, сьомої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Відповідно до частини 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Оскільки судова повістка, направлена судом відповідачу за адресою, за якою зареєстровано його місце проживання повернулася відправнику з причини - адресат відсутній за вказаною адресою, тому суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи те, що про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзиву не подав і позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, відтак суд проводить розгляд справи згідно зі ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2020 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб. Спільне життя у подружжя не склалося та рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2022 року шлюб між ними було розірвано та визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_7 . (а.с. 11-12)

ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Львів) від 16 грудня 2020 року. (а.с. 6)

З висновку органу опіки і піклування Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 23 квітня 2026 року № 98 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 слідує, що як вбачається із відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 27 січня 2026 року № 54, виданого Городоцькою сільською радою, ОСОБА_1 із малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Власником даного будинку є померла прабабуся, нерухомість в процесі переоформлення спадщини.

Відповідно до акту обстеження умов проживання сім`ї від 03 квітня 2026 року, малолітній ОСОБА_11 проживає разом із матір`ю, її новим чоловіком та їхнім спільним сином ОСОБА_12 . Житло загальною площею 108 кв.м. розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з п`яти кімнат, санвузла та кухні. Умови проживання добрі, кімнати будинку облаштовані меблями, присутня побутова техніка, в будинку охайно та чисто, зроблено частковий ремонт. Малолітній ОСОБА_11 забезпечений спальним ліжечком, одягом, взуттям, іграшками та засобами гігієни, наявні всі необхідні умови для проживання дитини.

ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю, та має діагноз: дитячий церебральний параліч, неуточнений. Спастичний тетрапарез з стійким вираженим порушенням функції кінцівок, без самостійного пересування та обслуговування. Контрактура суглоба множинної локалізації. Синдром ліквородинамічних та тонусних порушень як наслідок важкого гіпоксичногоішемічного ураження ЦНС. Затримка в психопередмовному та статокінетичному розвитку. Псевдобульбарний синдром. Дані захворювання підтверджуються медичними довідками та виписками з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, а також індивідуальною програмою реабілітації інваліда №22 від 04.06.2022.

ОСОБА_13 постійно потребує проходження курсів реабілітації. ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за дитиною, забезпечує його лікування, реабілітацію, виховання та утримання. В будинку облаштовано спеціальну кімнату для проведення реабілітаційних занять для ОСОБА_11 , зокрема, це масаж, ЛФК, корекційні вправи.

За час проживання на території сільської ради ОСОБА_7 характеризується з позитивної сторони. Ввічлива, комунікабельна, ініціативна. Хороша мати, діти завжди доглянуті, забезпечені гарними умовами проживання та всім необхідним. ОСОБА_14 відповідально ставиться до своїх материнських обов`язків, добре піклується про дітей.

Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї від 03 квітня 2026 року, наданим Комунальним некомерційним товариством «Центр надання соціальних послуг» Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, складних життєвих обставин не виявлено. ОСОБА_14 належним чином виконує батьківські обов`язки. Дитина забезпечена усім необхідним: засобами гігієни, продуктами харчування та одягом.

На виконання клопотання служби у справах дітей Городоцької сільської ради працівниками служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради здійснено комісійний виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення обстеження умов проживання, але двері ніхто не відчинив, з`ясувати думку ОСОБА_3 щодо позбавлення його батьківських прав не вдалося. При спілкуванні з сусідкою з`ясовано, що ОСОБА_15 проходить службу у лавах ЗСУ. В телефонному режимі, ОСОБА_3 повідомив, що перебуває на службі, хоча жодних підтверджуючих довідок чи документів не надав. У застосунок "Viber" ОСОБА_3 надіслав письмову заяву про те, що він не згідний з позовною заявою та не заперечує щодо проведення комісії з питань захисту прав дитини без його участі. На прохання працівників служби надати інформацію щодо надання матеріальної допомоги малолітньому сину, прийняття участі батька у вихованні та догляді сина, не надав.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_1 пояснила, що батько дитини ОСОБА_3 ще під час вагітності вживав алкогольні напої та вчиняв домашнє насильство щодо неї. Після розірвання шлюбу з 2022 року і по сьогоднішній день ОСОБА_16 жодного разу не виявив бажання піклуватися про дитину, не турбувався про її стан здоров`я, не проявляв будь-яких дій, які б свідчили б про його зацікавленість у піклуванні та вихованні сина. Між ними відсутні батьківські відносини. Під час вагітності чоловік ОСОБА_3 побив її, дитина народилася на 26 тижні вагітності, після чого 3,5 місяці перебувала з дитиною у реанімаційному відділенні лікувального закладу. З самого народження сина, лікуванням та реабілітацією ОСОБА_11 займається мама. Жодної підтримки чи допомоги від батька дитини, вона не отримувала. Після розлучення, проживаючи вдвох із сином, допомагали сестри та мама ОСОБА_17 . Ні батько дитини, ні його близькі родичі не цікавилися ОСОБА_11 , не допомагали, не підтримували, жодного разу не бачили дитину. Кирил потребує особливої додаткової уваги та підтримки, спеціальних умов для виховання та соціалізації. На даний час ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дітьми. Матеріально сім`ю забезпечує чоловік - ОСОБА_18 .

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, передбачено, що дитина має, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування, а статтею 18 визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За інформацією відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_1 , притягався до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП від 09 травня 2021 року (керування водієм т/з не зареєстрованим або неперереєстрованим), ч.1 ст. 130 від 09 травня 2021 року (керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння), ст. 192 КУпАП від 28 жовтня 2020 року (порушення громадянами строків реєстрації, перереєстрації народної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї), ч.1, ст. 173-2 КУпАП від 03 березня 2021 року (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального і соціального розвитку, а статтею 12 цього ж Закону встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (стаття 155 Сімейного Кодексу України). Батьки не можуть відмовитися від своїх прав та обов`язків, вони можуть втратити їх у судовому порядку.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Рівненським міським судом Рівненської області 26 січня 2026 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 14 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 січня 2026 року і до досягнення повноліття.

До відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 03 лютого 2026 подано заяву про прийняття на примусове виконання судового наказу, виданого Рівненським міським судом Рівненської області від 29 січня 2026 та відкриття виконавчого провадження. Згідно із довідкою від 14 квітня 2026 року №94630, заборгованість зі сплати аліментів станом на 31 березня 2026 становить 14131,16 грн.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Тривала відсутність батька в житті малолітньої дитини, відсутність спілкування і побачень з дитиною не відповідає інтересам дитини.

Відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

У зв`язку із віком ОСОБА_4 та станом здоров`я, думка дитини не заслуховувалася.

Документи, подані на розгляд комісії з питань захисту прав дитини, свідчать про те, що батько малолітнього ОСОБА_4 нехтує своїми батьківськими обов`язками, не турбується про фізичний та духовний розвиток дитини, не цікавиться його здоров`ям, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не цікавиться життям і взагалі не спілкується і не бачиться з дитиною. Протягом довгого часу жодних дій, спрямованих на спілкування дитиною, не зробив.

ОСОБА_1 не чинила перешкод бачитись, спілкуватись з дитиною, не змінювала місця свого проживання. ОСОБА_3 до служби у справах дітей не звертався.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Вищезазначені обставини свідчать про свідоме ухилення від виконання ОСОБА_3 своїх обов`язків, закріплених частинами 1-3 статті 150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов`язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, а відповідно до статті 180 цього ж Кодексу зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

На підставі вищевказаного, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Городоцької сільської ради (протокол № 4 від 17 квітня 2026 року), дослідивши документи, подані на розгляд комісії, особисту прихильність до одного з батьків, заслухавши пояснення мами, враховуючи фізичний стан дитини, орган опіки та піклування Городоцької сільської ради вважає доцільним позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 60 - 65)

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

В оцінці обставин справи суд виходить з того, що на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У висновку органу опіки та піклування зазначено, що він обстежував умови проживання батьків та дитини, органом опіки і піклування було вжито всіх заходів щодо з`ясування місця перебування відповідача та встановлено, що останній надіслав письмову заяву про те, що він не згідний з позовною заявою та не заперечує щодо проведення комісії з питань захисту прав дитини без його участі, відтак вказаний висновок є повним та таким, яким з`ясовано всі обставини, які свідчать про наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Суд при винесенні рішення також приймає до уваги показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_3 і ОСОБА_10 , оскільки вказані свідки підтвердили, що відповідач не проживає разом з сином із 2022 року, не присилає кошти, не цікавиться його життям, що свідчить про те, що останній нехтує своїми батьківськими обов`язками.

З висновку Верховного Суду, що висловлений у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, вбачається, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 зазначається, що тлумачення положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20 зазначається, що відмова батьків (усиновлювачів) від дитини є такою, що порушує її права та інтереси, тому ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьківських прав і стягнення з батьків (усиновлювачів) аліментів на її утримання.

У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц зазначається, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" (заява №39948/06) вказується, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися у тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків та дитини.

При цьому враховується, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до ст. ст. 12, 76 - 78 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на обставини існуючих правовідносин, які, безсумнівно, є винятковими, суд вважає доведеними переконливими та об`єктивними доказами те, що відповідач протягом тривалого періоду з 2022 року і до цього часу своєю винною поведінкою умисно нехтує батьківськими обов`язками, зовсім не піклується про свого сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не спілкується з ним, участі у його вихованні та матеріальному забезпеченні не бере, не цікавиться його життям взагалі і не сприяє створенню умов для розвитку, тобто ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. При цьому очевидно, що тривала розлука має наслідком розрив психоемоційних зв`язків між батьком і сином.

Також відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не з`являється, що свідчить про відсутність його інтересу до спілкування та виховання дитини.

Отже, пріоритетність захисту якнайкращих інтересів саме дитини, свідчить про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 .

Позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в разі зміни свого ставлення до дитини, своєї поведінки та усунення обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає до задоволення, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,2 грн.

Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 280-283, 289, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про позбавлення батьківських прав задоволити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно його неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331,2 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Служба у справах дітей Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, місцезнаходження: 35331, Рівненський район, Рівненська область, с. Городок, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 44028198.

Повне судове рішення складено 10.06.2026.

Суддя Н. Г. Кучина