Рішення № 13725850, 07.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/34907.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»

до

про

та за зустрічним позовом

до

проТовариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»

стягнення 1 197 652,18 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»

стягнення 1 002 670,16 грн. Суддя Ковтун С.А.

Представники:

від ТОВ «Діброва Агро»

від ТОВ «Едельвейс» Файнгольд І.Д. (за дов.)

Любавін В.О. (за дов.)

Таратунський В.В. (за дов.)

ОБСТАВИ НИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»та дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс»суми сплачених коштів у розмірі 1023634,40 грн. та суми штрафу у розмірі 174017,78 грн..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2008 р. провадження у справі № 6/349 в частині позовних вимог до дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України «Фаворит-Плюс»припинено.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.09.2005 р. між сторонами укладено договір № 5-Е, відповідно до якого позивач доручає, а відповідач зобов’язується виконати роботу з утримання, збереження птиці та одержання від неї товарного яйця, а позивач зобов’язується прийняти товарне яйце і оплатити проведену роботу. В договорі сторонами погоджено, що результатом виконаних робіт за цим договором є утримання птиці за відповідністю до прийнятих норм даного кросу, а також одержання від неї товарного яйця. На виконання своїх зобов’язань за договором позивачем перераховано на користь відповідача 1023634,40 грн. Відповідно до умов договору, одержання товарного яйця має бути здійснено протягом 504 днів з моменту отримання птиці. Про готовність продукції до приймання виконавець письмово (факсом) або за телефоном повідомляє замовника. Здача-приймання готової продукції здійснюється сторонами за актом протягом 5-ти днів з моменту повідомлення замовника про готовність продукції до приймання. Оскільки відповідачем не було передано товарного яйця з утриманої птиці, жодного разу, як зазначено в договорі, замовника не було повідомлено письмово чи за телефоном, актів приймання готової продукції сторонами не складалось, позивач звернувся до відповідача з листом про відмову у прийнятті виконання та просив повернути сплачені кошти на утримання птиці. Вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на безпідставність вимог позивача, оскільки відповідачем вимоги договору № 5-Е були виконані належним чином, товар, який був предметом договору, передавався позивачу за його вимогою та транспортувався засобами як позивача, так і відповідача. Відповідач наполягає на тому, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують факт передачі товару (товарне яйце) позивачу.

02.04.2009 р. до господарського суду міста Києва товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»подано зустрічний позов в межах справи № 6/349 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»суму боргу з урахуванням штрафних санкцій, збитків та неодержаного прибутку у сумі 1002670,16 грн..

Свої зустрічні позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»обґрунтовує тим, що ним у повному обсязі виконано договірні зобов’язання та поставлено товарні яйця, а з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро», в порушення умов договору № 5-Е не оплачено витрати на утримання курей у повному обсязі. Крім того позивач за зустрічним позовом вказує, що в результаті розірвання в односторонньому порядку відповідачем за зустрічним позовом договору № 5-Е, позивачем понесені збитки у вигляді витрат на оренду приміщень, витрат на зарплату та неодержаного прибутку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2009 р. зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» прийняти для спільного розгляду з первісним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»заперечило проти задоволення зустрічних позовних вимог та зазначає, що зустрічні позовні вимоги належними засобами доказування не підтверджуються, заборгованість відповідача за зустрічним позовом перед позивачем за зустрічним позовом по договору № 5-Е відсутня, вимоги про стягнення збитків є безпідставними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. у справі № 6/349 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково –дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено. На вирішення експертів поставлені наступні питання:

на яку суму та в якій кількості первинними бухгалтерськими документами підтверджується поставка товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»товарного яйця відповідно до договору № 5-Е від 26.09.2005 р. товариству з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»в період з 26.09.2005 р. по 09.03.2007 р.?;

на яку суму підтверджується перерахування товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»на виконання умов договору №5-Е від 26.09.2005 р. грошових коштів товариству з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»?.

08.11.2010 до господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 6/349 разом з висновком судово–економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2010 провадження у справі поновлено.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

По первісному позову.

21.06.2005 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс», як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро», як покупцем, укладено договір поставки № 4, відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець приймає та оплачує товар (ремонтний молодняк курей - несучок), загальна кількість товару складає 45000 голів, загальна вартість товару складає 612900,00 грн..

26.09.2005 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс», як виконавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро», як замовником, укладено договір № 5-Е, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов‘язується виконати роботи з утримання, збереження птиці та одержання від неї товарного яйця, а замовник зобов‘язується прийняти товарне яйце і оплатити проведену роботу.

Згідно з п. 2.1 договору № 5-Е результатом виконаних робіт за цим договором є утримання птиці за відповідністю до прийнятих норм даного кросу, а також одержання від неї товарного яйця.

Відповідно до розділу 3 договору № 5-Е одержання товарного яйця проводиться з утриманої птиці замовника, птиця передається у кількості 45000 голів на загальну суму 612900,00 грн., місце поставки смт. Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область.

Розділом 4 договору № 5-Е сторонами погоджено, що вартість виконаних робіт за цією угодою становить 71800,00 грн. за період 28 днів, форма оплати – грошова, оплата на утримання птиці проводиться замовником згідно з наданим виконавцем рахунку–фактури; термін оплати –передоплата –за виконану роботу та на утримання птиці замовник сплачує за 10 діб до початку відповідного періоду згідно з першим числом вказаного в першому стовпці та стовпцях 2 і 3 додатку № 1 до договору (перша передоплата до 10.10.2005 року).

Відповідно до п. 5.1 договору № 5-Е утримання птиці виконавцем та одержання товарного яйця має бути здійснено протягом 504 днів з моменту отримання птиці. Про готовність продукції до приймання виконавець письмово (факсом) або за телефоном повідомляє замовника.

Здача-приймання готової продукції здійснюється сторонами за актом протягом 5 днів з моменту повідомлення замовника про готовність продукції до приймання (п. 5.2 договору № 5-Е) .

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до остаточного виконання до 09.03.2007 року (п. 6.1 договору № 5-Е).

Факт передачі птиці на виконання умов договору № 5-Е позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом сторонами у справі не оспорюється.

На виконання умов договору № 5-Е позивачем за первісним позовом перераховано на рахунок відповідача за первісним позовом кошти на загальну суму 824634,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та виписок з банківського рахунку позивача за первісним позовом.

Позивач за первісним позовом вказує на порушення відповідачем за первісним позовом умов договору щодо поставки на користь позивача за первісним позовом товарного яйця від птиці, яка була передана на утримання і збереження відповідачу за первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом заперечує проти порушенням ним умов договору та вказує на передачу за первісним позовом товару (товарного яйця).

В підтвердження пояснень відповідач за первісним позовом надав до матеріалів справи копії накладних від 22.12.2005, № 1765, від 29.12.2005 № 1915, від 31.12.2005, від 20.01.2006, 11.01.2006 №2, від 12.01.2006 №3, від 18.01.2006 № 4, від 18.01.2006, № 5, від 20.01.2006 № 176, від 25.01.2006 № 6, від 29.01.2006 № 7, від 03.02.2006 № 8, від 04.02.2006 № 10, від 06.02.2006 № 11, від 09.02.2006 № 12, від 13.02.206 № 13, від 13.02.2006 № 14, від 16.02.2006 № 15, від 16.02.2006 № 17, від 20.02.2006 № 19, від 21.02.2006 № 20, від 22.02.2006 № 21, від 24.02.2006 № 22. Від 27.02.2006 № 24, від 28.02.2006 № 25, від 04.03.2006 № 26, від 006.03.2006 б/н, від 07.03.2006 № 27, від 08.03.2006 № 28, від 14.03.2006 № 29, від 14.03.2006 № 30, від 17.03.2006 № 31, від 20.03.2006 № 32, від 30.03.2006 № 33, від 30.03.2006 № 34, від 30.03.2006 № 35, від 07.04.2002 № 36, від 12.04.2006 № 37, від 13.04.2006 № 38, від 13.04.2006 № 39, від 13.04.2006 № 40, від 18.04.2006 № 41, від 03.05.2006 № 44, №45, від 15.05.2006 № 46, від 17.05.2006, від 23.05.2006 № 48, від 29.05.2009 № 49, від 30.05.2006 № 50, від 09.06.2006 № 54, від 08.06.2006 № 53, від 01.06.2006 № 51, від 06.06.2006 № 52, від 14.06.2006 № 56, від 13.06.2006 № 55, від 21.06.2006 № 58, від 21.06.2006 № 57, від 30.06.2006 № 60.

Позивач за первісним позовом факт одержання товарного яйця за вищевказаними накладними заперечує.

При дослідженні вказаних накладних судом, встановлено, що на них відсутні печатки позивача та відповідача, не зазначено прізвища осіб, які передавали та отримували товар.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, вказані вище накладні, судом не приймаються як допустимі докази в підтвердження факту поставки та отримання товару.

Також відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи надано копії журналів видачі ветеринарних свідоцтв, відповідно до яких останнім отримані ветеринарні свідоцтва на яйця курячі.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 25.06.1992 № 2498-XII "Про ветеринарну медицину" ветеринарне свідоцтво - разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень. Форма ветеринарного свідоцтва затверджена Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13 квітня 2009 року N 85.

З аналізу даного наказу вбачається, що ветеринарне свідоцтво містить лише відомості про стан здоров‘я тварин або якість продукції тваринного походження, що ж стосується пункту призначення, тобто зазначення відомостей куди направляється товар, то дані відомості вносяться зі слів власника товару і не є підтвердженням отримання товару тим чи іншим суб’єктом.

Також, відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи надано копії подорожніх листів, які також не є допустимими доказами в підтвердження факту поставки товару на користь позивача за первісним позовом.

Крім того, у матеріалах справи є додаткова угода№ 1 від 18.07.2006 р. пророзірвання договору № 5-Евід 26.09.2005 та актприймання-передачі до неї від 18.07.2006 р..

Як вбачається зі змісту акту приймання-передачі від 18.07.2006 р., останній був укладений у відповідності до додаткової угоди № 1 про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»передало у власність, а товариство з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»прийняло у власність за весь час дії договору №м 5-Е товарне яйце на загальну кількість 7008076 штук на підставі вищевикладених накладних.

Однак, вказаний акт не є також допустимим доказом в підтвердження факту передачі від відповідача позивачу товарного яйця на виконання умов договору № 5-Е з наступних підстав.

Додаткова угода від 18.07.2006 р. №1, у відповідності до якої складено акт приймання-передачі від 01.07.2006 р., не підписана, а тому не є укладеною.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, акт приймання-передачі товару повинен був бути підписаний особами, які приймали участь у здійсненні господарської операції із зазначенням посади, прізвища.

Однак, відповідачем за первісним позовом для проведення експертизи був наданий екземпляр акту приймання – передачі від 18.07.2006 року без підпису та печатки товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс».

Тобто, даний акт не є первинним документом, оскільки не містить обов‘язкових реквізитів, а саме: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистого підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічного висновку дійшов експерт у висновку судово-економічної експертизи від 29.10.2010, де було зазначено, що акт приймання –передачі від 18.07.2006 р. не має юридичної сили, оскільки не підписаний зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»та не скріплений печаткою підприємства.

Надання товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»в подальшому до матеріалів справи екземпляру підписаного акту приймання-передачі від 18.07.2006 р., не є належним доказом, оскільки підписаний вже після проведення експертизи у 2010 році, а не під час здійснення операції у 2006 році.

Даний акт не складався ні під час вчинення операцій щодо передачі яйця, ні безпосередньо після їх вчинення, а тому також не є, у розумінні ст. 34 ГПК України, допустимим доказом здійснення господарської операції.

З огляду на викладене та враховуючи умови договору № 5-Е, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт поставки відповідачем за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом товару (яйця курячого).

Судом також враховуються висновки судово-економічної експертизи від 29.10.2010, яка була призначена судом в межах справи № 6/349, відповідно до яких документально підтвердити поставку товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»товарного яйця товариству з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»за укладеним договором № 5-У в період з 26.05.2005 р. по 09.03.2007 р. не видається за можливе.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем за первісним позовом своїх зобов‘язань щодо поставки товарного яйця по договору № 5-Е.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексуУкраїнидо виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексуУкраїни зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згіднозположеннямистатті 530 Цивільного кодексуУкраїниякщо узобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами вдоговорі погоджено, що утримання птицівиконавцем та одержаннятоварногояйця маєбути здійсненопротягом 504 днів змоментуотриманняптиці. Термін дії договору від 26.09.2005р. встановлений у п. 6.1 Договору до 09 березня 2007 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожнасторона повиннадовеститі обставини, на яківона посилаєтьсяяк на підставу своїхвимогчи заперечень.

Відповідач за первіснимпозовомдопустимих доказів виконання договору щодо передачі товару не надав. Обставини щодо відсутності його вини у порушенні зобов‘язання належними засобами доказування не довів. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до статі 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1,2 цієї статті).

Обов’язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки –це об’єктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов’язань наступає об’єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов’язань та яке ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання кредитором доходів у разі, якщо зобов’язання було би виконано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Застосувавши аналогію закону та враховуючи положення ст. 359 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що внаслідок порушення відповідачем за первісним позовом своїх зобов‘язань по договору, позивач за первісним позовом не отримав у власність продукцію (товарне яйце) від його майна (кури). В результаті таких порушень, позивач за первісним позовом поніс реальні збитки у вигляді витрат на утримання курей.

Виходячизнаданихсуду доказів,атакожзурахуваннямвисновківсудово-економічної експертизи, документально підтверджується перерахування ТОВ «Діброва Агро» коштів ТОВ «Едельвейс»на утримання птиці на суму 824634,40 грн.. Перерахування ж позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом 214000,00 грн. не відносяться до розрахунків за договором № 5-Е від 26.09.2005 року, відтак суд встановив, що фактична сума понесених збитків позивачем за первісним позовом за невиконання з боку відповідача за первісним позовом умов договору № 5 Е від 26.09.2005 року складає 824634,40 грн..

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем за первіснимпозовомне виконано умовидоговору, товарустроки, передбаченідоговором,не передано позивачу за первіснимпозовом, то суд приходитьдо висновку прообґрунтованість позовних вимог про стягнення суми, яка була перерахована позивачем за первісним позовом у розмірі 824634,40 грн. як реальних збитків, завданих позивачу за первісним позовом, яких йому було завдано відповідачем за первісним позовом внаслідок невиконання з його боку зобов’язань щодо передачі товарного яйця.

Крім того, позивачза первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом штрафні санкції у розмірі 174017,78 грн., яку позивач обчислює за наступною формулою: 1023634,40 *(2*8,5%).

Стаття 611 Цивільного кодексуУкраїнипередбачає, що уразі порушеннязобов’язання настають правовінаслідки, якими зокремаєсплата неустойки, відшкодування збитківта моральноїшкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексуУкраїни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом єнеустойка, що обчислюється увідсотках відсуми невиконаного абоненалежно виконаного зобов‘язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексуУкраїни уразі якщо розмір штрафних санкцій закономне визначено, санкціїзастосовуються врозмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідностідо ч. 6 ст. 232 Господарського кодексуУкраїни, нарахуванняштрафних санкційза прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено закономабодоговором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1 Договору за несвоєчасну поставку товару та невиконання договірних умов виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми понесених збитків, а також компенсує замовнику понесені ним збитки. Сплата штрафу не звільняє виконавця від виконання ним договірних обов‘язків.

Перевіривши розрахунок штрафних санкційпозивача, суд визнає його таким, що підлягає частковому задоволенню, враховуючи розмір збитків, який судом задоволений.

Таким чином, сума штрафних санкцій, яка підлягає відшкодуванню позивачем за первісним позовом складає 140187, 85 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним первісним вимогам.

По зустрічному позову.

26.09.2005 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс», як виконавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро», як замовником, укладено договір № 5-Е, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов‘язується виконати роботи з утримання, збереження птиці та одержання від неї товарного яйця, а замовник зобов‘язується прийняти товарне яйце і оплатити проведену роботу.

Згідно з п. 2.1 договору № 5-Е результатом виконаних робіт за цим договором є утримання птиці за відповідністю до прийнятих норм даного кросу, а також одержання від неї товарного яйця.

Відповідно до розділу 3 договору № 5-Е одержання товарного яйця проводиться з утриманої птиці замовника, птиця передається у кількості 45000 голів на загальну суму 612900,00 грн., місце поставки смт. Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область.

Розділом 4 договору № 5-Е сторонами погоджено, що вартість виконаних робіт за цією угодою становить 71800,00 грн. за період 28 днів, форма оплати – грошова, оплата на утримання птиці проводиться замовником згідно з наданим виконавцем рахунком-фактурою; термін оплати –передоплата –за виконану роботу та на утримання птиці замовник сплачує за 10 діб до початку відповідного періоду згідно першого числа вказаного в першому стовпці та стовпцях 2 і 3 додатку № 1 до договору (перша передоплата до 10.10.2005 року).

Судомвстановлено, що збоку позивача за зустрічним позовомрахунок-фактура відповідачу не виставлявся. У матеріалах справи відсутні рахунки-фактури, які повинні були бути надані виконавцем замовнику, що також підтверджується висновком судово-економічної експертизи, в якому наводиться, що "у матеріалах справи відсутні рахунки-фактури, які були надані замовнику для оплати за утримання птиці" (сторінка 10 висновку).

Як вбачається зі змісту зустрічного позову, позивач за зустрічним позовом просить стягнути суму боргу з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 801606,71 грн. (додаток № 130 до зустрічного позову), збитки у розмірі 58646,17 грн. та не отриманий прибуток у розмірі 142417,28 грн. (додаток № 129).

Згідно з додатком № 130 до зустрічного позову, позивач нараховує 3% річних та інфляційні витрати у розмірі 5807,34 грн. за порушення строків перерахування відповідачем за зустрічним позовом коштів за утримання птиці за період з 10.10.2005 р. по 09.12.2005 р.. Крім того, позивач за зустрічним позовом визначає основну суму заборгованості у розмірі 477616,44 грн. як заборгованість по відшкодуванню вартості комбікорму. На суму заборгованості у розмірі 477616,44 грн. позивач за зустрічним позовом нараховує 3% річних, інфляційні втрати на загальну суму323990,27 грн. за період з 01.09.2006 по30.03.2009. За розрахунком позивача за зустрічним позовом, розмір суми боргу з урахування штрафних санкцій становить 801606,71 грн., який складається з 477616,44 грн. –основна сума боргу та 323990,27 грн. –3% річних та інфляційні втрати.

За таких обставин, дослідивши розрахунок суми зустрічного позову в частині стягнення 801606,71 грн., суд приходить до висновку, що хоча позивачем і розраховані 3% річних і інфляційних втрат у розмірі 5807,34 грн. за порушення строків передбачених п. 4.1 договору № 5-Е щодо внесення попередньої оплати до 10.10.2005, проте до остаточної суми позову сума у розмірі 5807,34 грн. не увійшла.

Отже, з огляду на те, що суд обмежений підставами та предметом позову, то порушення, за які позивачем за зустрічним позовом нараховані кошти у розмірі 5807,34 грн., не досліджуються.

Таким чином, судом досліджується наявність або відсутність факту порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов‘язань щодо оплати вартості комбікорму.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається зі змісту умов договору № 5-Е, сторонами не були погоджені умови щодо зобов‘язання відповідача за зустрічним позовом сплачувати на користь позивача за зустрічним позовом вартість витрат на комбікорм . Судом враховується, що у додатку № 1 до договору № 5-Е сторонами погоджені витрати на комбікорм, однак не погоджено умови та строки їх сплати.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зположеннямистатті 530 Цивільного кодексуУкраїниякщо узобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконаннюуцей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Обов’язок доказування, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи умови договору, суд приходить до висновку, що умовами договору зобов‘язання відповідача за зустрічним позовом щодо оплати вартості комбікорму не передбачені, строк їх сплати не визначений, то суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати наявним порушення відповідачем за зустрічним позовом прав позивача за зустрічним позовом.

Таким чином, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення витрат на комбікорм за період з 10.10.2005 р. по 19.07.2006 р. у розмірі 477616,44 грн., які позивачем за зустрічним позовом розраховані на власний розсуд так: 1960847,85 грн. (вартість комбікорму, однак сторонами в додатку № 1 до договору не встановлено вартість комбікорму за 1 кг.) –1026634,40 грн. (розмір перерахованих відповідачем за зустрічним позовом коштів) –90 000,00 грн. (вартість переданого на збереження яйця та яєчного порошку) договорі не погоджено вартість), є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв‘язку з тим, що судом не встановлено порушення відповідачем за зустрічним позовом грошових зобов‘язань по договору № 5-Е у розмірі 477616,44 грн. , то відповідно відсутні правові підстави для стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 323990,27 грн.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлені вимоги про стягнення збитків у розмірі 58646,17 грн., які розраховані останнім як витрати, понесені на оплату орендної плати за 8 місяців за період з січня по червень 2006 року у розмірі 34080,00 грн. + 17791,26 грн. –заробітна плата працівникам після розірвання договору + 6774,91 грн. –нарахування на зарплату.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, можу відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Обов’язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.

При цьому саме на позивача покладено обов'язок доведення факту неправомірної поведінки, невиконання або неналежного виконання зобов'язання відповідачем, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

Розглядаючи зустрічний позов в частині неотриманого прибутку у розмірі 142417,3 грн. суд відзначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано жодних належних доказів в підтвердження реальності отримання прибутку за період з січня по червень 2006 році у розмірі 142417,30 грн.

Стосовно реальних витрат позивача за зустрічним позовом, то судом відмічається, що позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи не надано договору оренди, на який він посилається, та договору про надання послуг з охорони; не доведено пов‘язаність таких договорів із зобов‘язаннями сторін по договору № 5-Е; не доведений належними засобами пов‘язаність зобов‘язань сторін по договору № 5-Е із нарахуванням заробітної плати працівникам позивача за зустрічним позовом, перебування цих працівників у трудових відносинах із позивачем за зустрічним позовом, розмір цієї заробітної плати.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає не доведеним факт порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов‘язань, понесення позивачем збитків у формі упущеної вигоди та реальних витрат, а також наявність причинного зв’язку між поведінкою відповідача за зустрічним позовом та понесеними позивачем за зустрічним позовом збитками у розмірі 201063,45 грн.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв’язкузвідмовою узадоволенні зустрічного позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, суд          

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства обмеженою відповідальністю «Едельвейс»(23652, Вінницька обл., смт Кирнасівка, вул. Леніна, 2, код 30067623) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва Агро»(34500, Рівненська обл., Сарненський район, с. Немовичі, вул. 17 Вересня, буд. 50, код 33408585) 824634,40 грн. збитків, 140187, 85 грн. штрафу, 9581,22 грн. державного мита та 94,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині первісного позову відмовити.

4.          У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення підписано 11.02.2011 р.