Рішення № 13725624, 09.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/2109.02.11 За позовом Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної

академії наук України

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Дока»

про стягнення 58485,76 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Садолин А.І. по довіреності № 10р-12 від 17.01.2011р.

Від відповідача не з’явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Дока»58485,76 грн., із яких: 52258,78 грн. заборгованості по орендній платі, 962,12 грн. заборгованості по оплаті спожитої електроенергії, 1613,76 грн. заборгованості по відшкодуванню земельного податку, 3 320,76 грн. штрафних санкцій за прострочку платежів по орендній платі, 330,34 грн. пені за прострочку платежів по оплаті спожитої електроенергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2010р. порушено провадження у справі № 36/21, розгляд справи призначено на 24.01.2011р.

У зв?язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 09.02.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2011р. позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 24.12.2010р. та від 24.01.2011р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2011р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, та 03.02.2011р. отримано представником відповідача, що підтверджується його підписом на зворотному боці повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103013329420.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біо-Дока»(далі відповідач, орендар) 01.11.2009р. було укладено договір оренди № 113, за умовами якого позивач зобов’язався передати відповідачу в строкове платне користування приміщення загальною площею 92,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2, для розміщення офісу.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу обумовлене договором нежиле приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2009р., підписаним сторонами.

При укладенні договору сторони дійшли згоди (п. 10.1 договору), що він дії з 01.01.2009р. до 31.12.2009р. включно.

На момент укладення договору сторони визначили (пункт 3.1 договору), що розмір орендної плати становить 6036,42 грн., без ПДВ.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати.

Орендна плата, відповідно до п. 3.3 договору, перераховується орендарем за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В подальшому, 30.04.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою вони з 01.05.2009р. збільшили розмір орендованої площі до 160,3 кв.м., та, вcтановили розмір орендної плати за її користування - 4732,80 грн.

За актом приймання-передачі від 01.05.2009р. орендодавець передав орендарю додатково 68,0 кв.м. в орендне користування.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2010р. сторони продовжити строк договору оренди № 113 від 01.01.2009р. до 31.12.2011р.

За актом повернення-приймання від 01.03.2010р. орендар повернув орендодавцю з орендного користування приміщення площею 68,0 кв.м.

Крім того, між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біо-Дока»01.01.2009р. укладено договір № 247, за умовами якого позивач зобов?язався виконувати функції абонента енергозбутових організацій по забезпеченню субабонента електричною енергією для забезпечення функціонування виробничих потужностей у відповідності з договором оренди. Субабонент, згідно з п. 3.1 договору, здійснює оплату за електроенергію за виставленими позивачем рахунками до 21 числа наступного місяця –повний розрахунок за попередній місяць за фактично використану електроенергію.

Договір, відповідно до п. 4.1, набуває чинності з 01.01.2009р. і діє до 31.12.2009р.

Згідно з п. 4.2 договору він вважається продовженим на календарний рік без оформлення додаткових документів, якщо сторони не вжили дій до його розірвання, або повідомлення про мотивований строк закінчення договору згідно п. 4.1.

Також між Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біо-Дока»01.01.2009р. укладено договір № 126 про відшкодування витрат по сплаті податку за землю, за умовами якого відповідач зобов?язався відшкодовувати щомісячно, до 15 числа наступного місяця позивачу в повному обсязі суму податку за землю, обчислену пропорційно тій частині площі, що знаходиться фактично у користуванні відповідача.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 126 від 01.01.2009р. сума земельного податку, який відшкодовує відповідач позивачу, складає 2540,19 грн. за календарний рік рівними частками щомісячно. У зв?язку із зміною розміру орендованої площі змінювався також розмір відшкодування земельного податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов?язання за договором щодо виставлення рахунків відповідачу виконував належним чином.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди № 113 від 01.01.2009р., додаткових угод до нього, договору № 126 від 01.01.2009р. та договору № 247 від 01.01.2009р. в частині сплати орендної плати за період з березня 2009 року по серпень 2010 року виконав неналежним чином, і станом на день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 52258,78 грн., а в частині відшкодування вартості спожитої електроенергії за період з травня по серпень 2010 року –962,12 грн., в частині відшкодування земельного податку за період з березня по серпень 2010 року –1613,76 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди № 113 від 01.01.2009р., додаткових угод до нього, договору № 126 від 01.01.2009р. та договору № 247 від 01.01.2009р. в частині сплати орендної плати, відшкодуванню послуг за спожиту електроенергію та земельного податку виконав неналежним чином, розрахувався лише частково, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 52258,78 грн., а в частині відшкодування вартості спожитої електроенергії за період з травня по серпень 2010 року –962,12 грн., в частині відшкодування земельного податку за період з березня по серпень 2010 року –1613,76 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в зазначених розмірах підтверджується підписаними сторонами актами звірки розрахунків, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов?язання щодо виставлення рахунків на оплату орендної плати та на оплату вартості наданих комунальних послуг виконував належним чином.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 54834,66 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

В пункті 3.6 договору оренди № 113 від 01.01.2009р. передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується на користь орендодавця в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.7 договору оренди № 113 від 01.01.2009р. у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі пунктів 3.6. 3.7 договору оренди № 113 від 01.01.2009р., підлягають стягненню штрафні санкції в сумі 3320,76 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який відповідачем оспорений не був.

Відповідно до п. 6.2 договору № 247 від 01.01.2009р. за несвоєчасний розрахунок по платежам, передбаченим цим договором, субабонент сплачує орендодавцю пені в розмірі 1% від суми прострочених платежів за кожен календарний день прострочки.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежів по відшкодуванню витрат на оплату електроенергії, з нього, на підставі пункту 6.2 договору № 247 від 01.01.2009р., підлягає стягненню пеня в сумі 330,34 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який відповідачем оспорений не був.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Дока»(04075, м. Київ, вул. Юнкерова, 82, кв. 1, код ЄДРПОУ 35150188) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 05417377) 52258 (п?ятдесят дві тисячі двісті п?ятдесят вісім) грн. 78 коп. заборгованості по орендній платі, 962 (дев?ятсот шістдесят дві) грн. 12 коп. заборгованості по оплаті спожитої електроенергії, 1613 (одну тисячу шістсот тринадцять) грн. 76 коп. заборгованості по відшкодуванню земельного податку, 3320 (три тисячі триста двадцять) грн. 76 коп. штрафних санкцій за прострочку платежів по орендній платі, 330 (триста тридцять) грн. 34 коп. пені за прострочку платежів по оплаті спожитої електроенергії, 584 (п?ятдесят вісімдесят чотири) грн. 86 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 10.02.2011р.