Рішення № 13725512, 08.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/1008.02.11 За позовом Закритого акціонерного товариства «Київспецмонтажбуд»

До: Комунального підприємства «Будівництво та реконструкція»

Шевченківської районної у м. Києві ради

Про стягнення 242683 грн. 03 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Шевченко К.В. – дов. № 15-Д від 28.08.2010; Маковеєв В.П. – керівник;

Відповідача:Ляшенко М.І. –в.о. директора

У судовому засіданні 08.02.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Київспецмонтажбуд»до Комунального підприємства «Будівництво та реконструкція»Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення 242683 грн. 03 коп., із них: 200397 грн. 53 коп. –сума заборгованості за Додатковою угодою № 2 до Договору на виготовлення проектно-вишукувальної продукції № П-117-бр від 13.07.2006, 23210 грн. 40 коп. –пеня, 10839 грн. 58 коп. –встановлений індекс інфляції, 8235 грн. 52 коп. –3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2010 порушено провадження у справі № 61/10 розгляд справи призначено на 18.01.2011 о 15:30.

Ухвалою Господарського суду міста від 18.01.2011 у зв’язку з неявкою в судове представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду розгляд справи було відкладено на 01.02.2011 о 14:30.

Ухвалою Господарського суду міста від 01.02.2011 у зв’язку з неявкою в судове представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду розгляд справи було повторно відкладено на 08.02.2011 о 17:15.

У судовому засіданні 08.02.2011 представники позивача позовні вимоги підтримали повністю.

У судовому засіданні 08.02.2011 представник відповідача проти позову не заперечив.

На виконання вимог суду позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, з якого вбачається, що станом на 29.12.2010 Комунальне підприємством «Будівництво та реконструкція»Шевченківської районної у м. Києві ради перебуває в стані припинення підприємницької діяльності.

Рішення Шевченківської районної у м. Києві ради восьмої сесії п’ятого скликання № 925 від 15.10.2010 «Про ліквідацію комунальних підприємств Шевченківської районної у м. Києві ради»свідчить про те, що з метою ефективного використання комунального майна та впорядкування діяльності підприємств, що засновані на майні комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, на підставі висновків постійної комісії з питань управління комунального майна, Шевченківська районна у м. Києві рада вирішила припинити шляхом ліквідації Комунальне підприємство «Будівництво та реконструкція»Шевченківської районної у м. Києві ради.

Крім того, 29.10.2010 Шевченківською районною у м. Києві радою було прийнято розпорядження № 104 «Про організаційно –правові заходи щодо припинення комунальних підприємств Шевченківської районної у м. Києві ради». На підставі якого з 01.11.2010 утворено ліквідаційну комісію з припинення ліквідації Комунального підприємства «Будівництво та реконструкція»Шевченківської районної у м. Києві ради.

Головою ліквідаційної комісії з припинення Комунального підприємства «Будівництво та реконструкція»Шевченківської районної у м. Києві ради призначено Ляшенка Миколу Івановича, що підтверджується додатком № 4 до протоколу № 3 засідання комісії з припинення Шевченківської районної у м. Києві ради від 19.01.2011.

Клопотання позивача про залучення Ліквідаційної комісії по припиненню Комунального підприємства «Будівництво та реконструкція» Шевченківської районної у м. Києві ради до участі у справі в якості Відповідача 2 з вимогою про включення вимоги кредитора (Позивача) за Додатковою угодою № 2 від 26.06.2008 до Договору на виготовлення проектно-вишукувальної документації № П-117-бр від 13.07.2006 до проміжного ліквідаційного балансу як законну та обгрунтовану та включити до проміжного ліквідаційного балансу нараховані позивачем пеню, 3 % річних та збитків від інфляції за порушення зобов’язання Відповідачем по цій Додатковій угоді задоволенню не підлягає, оскільки ліквідаційна комісія товариства не має статусу юридичної особи, а тому у відповідності до норм статей 1 та 21 Господарського процесуального кодексу України не може бути відповідачем у справі.

В період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи і отже може бути учасником судового процесу на загальних підставах. Водночас ліквідаційна комісія не є юридичною особою. Тому якщо організація-кредитор вважає, що ліквідаційна комісія необґрунтовано відхилила її вимогу до підприємства, що ліквідується вона вправі до виключення останнього з державного реєстру України звернутися в установленому порядку з позовом до цього підприємства (Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/334 від 12.09.1996 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств»). Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

13.07.2006 між Комунальним підприємством «Будівництво та реконструкція» Шевченківської районної у м. Києві ради (надалі –«Замовник», відповідач) та Закритим акціонерним товариством «Київспецмонтажбуд»(надалі –«Виконавець»позивач) був укладений договір № П-117-бр проектно-вишукувальної продукції (надалі - Договір).

За даним договором Замовник доручає, а Виконавець бере на себе складання та розробку проектно-кошторисної документації «Реконструкція база механізації Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації по вул. Бакінській, 35».

Згідно п. 2.1. Договору за виконану проектно-вишукувальну продукцію Замовник сплачує Виконавцю згідно кошторисного розрахунку 808498 грн. 98 коп.

26.06.2008 між позивачем та відповідачем відповідно до чинного законодавства України (згідно Листів № 36 від 27.07.2007, № 706 від 30.07.2007, № 769 від 09.08.2007, № 75 від 29.01.2008) та Технічним завданням на коригування проекту «Реконструкція бази механізації Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації по вул. Бакінській, 35»була укладена додаткова угода № 2 до Договору № П-117-бр проектно-вишукувальної продукції.

Згідно умов якої сторони домовились про те, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов’язок по виготовленню Передпроектних пропозицій по корегуванню проекту відповідно до нових технічних завдань.

Вартість та об’єм додаткових робіт визначаються у Кошторисі № 4, що є невід’ємною частиною цієї Додаткової угоди.

В матеріалах справи міститься кошторис № 4 на проектні роботи, тобто Додаток № 1 до Додаткової угоди № 2 до Договору № П-117-бр проектно-вишукувальної продукції від 13.07.2006, який передбачає, що вартість проектних робіт становить 200397 грн. 53 коп.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 193 Господарського Кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 ст. 11 Цивільного Кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Виконуючи свої зобов’язання за Додатковою угодою № 2, позивач виконав, а відповідач прийняв роботу, вартість якої становить 200397 грн. 53 коп., що підтверджується актом № 5 здачі-прийняття робіт.

За таких обставин позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Київспецмонтажбуд»про стягнення основного боргу в розмірі 200397 грн. 53 коп. підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача 23210 грн. 40 грн. –пені суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами Договору № П-117-бр проектно-вишукувальної продукції сторони погодили, що у разі порушення встановлених Договором термінів виконання робіт, Виконавець сплачує Замовнику пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості робіт за Договором.

Відповідно до ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

200397.5319.02.2009 - 14.06.200911612.0000 %0.066 %*15285.12

200397.5315.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %*7005.68

200397.5312.08.2009 - 19.08.2009810.2500 %0.056 %*900.42

Перевіривши розрахунок пені та враховуючи положення ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення пені, а отже підлягає до стягнення пеня в сумі 23191 грн. 21 грн.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача 10839 грн. 58 коп. –встановленого індексу інфляції та 8235 грн. 52 коп. –3 % річних, суд зазначає наступне:

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок встановленого індексу інфляції та 3 % річних, суд приходить до висновку, що підлягає до стягнення 7214 грн. 31 коп. - встановлений індекс інфляції та 8235 грн. 52 коп. –3 % річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Закритим акціонерним товариством «Київспецмонтажбуд»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Будівництво та реконструкція» Шевченківської районної у м. Києві ради (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 23, код 31904855) на користь Закритого акціонерного товариства «Київспецмонтажбуд»(01014, м. Київ, вул. Чеська, 6, к. 101, код 24740434) 200397 (двісті тисяч триста дев’яносто сім) грн. 53 коп. –сума основного боргу, 23191 (двадцять три тисячі сто дев’яносто одна) грн. 21 коп. –пені, 7 214 (сім тисяч двісті чотирнадцять) грн. 31 коп. –встановлений індекс інфляції, 8235 (вісім тисяч двісті тридцять п’ять) грн. 52 коп. –3 % річних, 2 378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. –державного мита, 231 (двісті тридцять одна) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову –відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.М. Івченко Дата підписання рішення 11.02.2011