Рішення № 13725509, 04.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/204.02.11

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький

електровозоремонтний завод"

до Державного комітету України державного матеріального резерву

про стягнення 103 761,15 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача Мальчев В.Є. (дов. № 2807 від 23.07.2010)

від відповідача не з’явились

В судовому засіданні 04.02.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" до Державного комітету України державного матеріального резерву про стягнення 88376,46 грн. –інфляційних збитків та 15384,69 грн. –3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.12.2011 порушено провадження у справі № 50/2 та призначено її до розгляду на 12.01.2011.

Представник відповідача в судове засідання 12.01.2011 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання з’явився представник позивача та надав пояснення по суті спору.

В зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 26.01.2011.

В судове засідання з’явились представники позивача і відповідача та надали додаткові пояснення по справі.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні від 26.01.2011 року було оголошено перерву до 04.02.2011 року.

В судовому засіданні 04.02.2011 позивач надав докази та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач в судове засідання 04.02.2011 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.02.2009 по справі № 15/941, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2009 та Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2009, було стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву стягнуто на користь відкритого акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод»суму заборгованості за зберігання матеріальних цінностей у 2004-2006 роках у розмірі 170940,93 грн., а також судові витрати. Судом було також встановлено, що сума заборгованості за зберігання матеріальних цінностей за 2004 рік склала - 122090,88 грн., за 2005 рік - 23 893,55 грн., за 2006 рік - 24956,50 грн.,

У відповідності положенням ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При дослідження матеріалів справи судом встановлено, що станом на момент розгляду справи, рішення господарського суду м. Києва від 19.02.2009 по справі № 15/941 відповідачем ні добровільно, ні в примусовому порядку не виконано, грошові кошти за зберігання матеріальних цінностей у 2004-2006 роках позивачу не відшкодовані.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Положеннями статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, судом встановлено факт наявності прострочення виконання грошового зобов’язання відповідача перед позивачем в період з 13.12.2007 по 13.12.2010.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 N 1/384-07).

Дії відповідача є порушенням вимог чинного законодавства України, тому є підстави для застосування відповідальності відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність факту прострочення заборгованості в сумі 170940,93 грн. за період з 13.12.2007 по 13.12.2010 суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3 % річних у розмірі 15384,69 грн. та витрат пов’язаних з інфляційними процесами в сумі 88376,46 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, ідентифікаційний код 00034016) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь відкритого акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2, ідентифікаційний код 01056273) індекс інфляції в розмірі 88 376 (вісімдесят вісім тисяч триста сімдесят шість) грн. 46 коп., 3 % річних в сумі 15 384 (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 69 коп., державне мито в сумі 1 037(одна тисяч тридцять сім) грн. 61 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                   Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 10.02.2011