Рішення № 13725506, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/1602.02.11 За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Просто-страхування"

до 1. Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ"

2. Приватного підприємства "ДЕМБУД"

про стягнення 12 024,83 грн. в порядку регресу

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Карпов С.Б. (довіреність від 30.12.2010 р.)

від відповідача 1 не зявились

від відповідача 2 не зявились

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.02.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 про стягнення в порядку регресу 11514,83 грн. страхового відшкодування, з відповідача-2 510,00 грн. франшизи, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2010р. було порушено провадження у справі № 47/16, розгляд справи було призначено на 26.01.2011р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2011р., розгляд справи було відкладено на 02.02.2011р.

В судовому засіданні 02.02.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком відповідно до Полісу добровільного страхування транспортних засобів № 127042 від 26.06.2007р., було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 12024,83 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідачів, як до осіб, які відповідальні за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка є працівником відповідача-2 та керувала транспортним засобом, що належить відповідачу-2, цивільно-правова відповідальність якого (як особи, що експлуатує забезпечений транспортний засіб на законних підставах) застрахована у відповідача - 1, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Відповідач -1 своїх представників в судове засідання 02.02.2011р. - не направив, вимог ухвал суду від 20.12.2010р. та від 26.01.2011р. не виконав, про проведення судового засідання 02.02.2011р. був повідомлений належним чином, за адресою свого місцезнаходження, зазначену у позові, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Суд зазначає про те, що відповідач-1 не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Відповідач-2 своїх представників в судове засідання 02.02.2011р. - не направив, про проведення судового засідання 02.02.2011р. був повідомлений належним чином, за адресою свого місцезнаходження, зазначену у позові, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Суд також зазначає, що відповідач-2 не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2007 року між позивачем ПАТ СК "Просто-страхування", як страховиком та ОСОБА_1, як страхувальником, було укладено поліс добровільного страхування транспортних засобів № 127042, згідно умов якого обєктом страхування є транспортний засіб марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1.

Умовами договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено, зокрема, пошкодження.

Згідно полісу №ВВ/0632172 від 08.02.2007 р., між відповідачем 1 ВАТ "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ", як страховиком, та відповідачем -2 - ПП "ДЕМБУД", як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії з 08.02.2007 р. по 07.02.2008 р., з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500,00 грн., франшиза - 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки КАМАЗ 53229 бетонозмішувач, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно довідки від 23.10.2007 р. адвоката ОСОБА_2, 13.10.2007 р. на проспекті Маяковського, 26 в м. Києві, сталася ДТП, зареєстрована в книзі обліку УДАІ ГУ МВС України в м. Києві за № 60782, за участю застрахованого автомобіля марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 (власника ТЗ) та автомобіля марки КАМАЗ 53229 бетонозмішувач, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, що належить ПП "ДЕМБУД", внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02.11.2007 р. у справі 3-4270/07, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу.

Відповідно до Акту № 2785/12197 товарозначвого досліження, складеного оцінювачем ТОВ «Респект»на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП складає 12568,38 грн.

Згідно розрахунку страхового відшкодування № 12197 від 17.12.2007 р., складеного експертом ПАТ СК "Просто-страхування", розмір страхового відшкодування за страховим випадком на підставі полісу добровільного страхування транспортних засобів № 127042 від 26.06.2007 р. складає 12024,83 грн.

Відповідно до страхового акту № 11762/АТ від 20.12.2007 р. ПАТ СК "Просто-страхування", пошкодження транспортного засобу марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке сталося 13.10.2007 р. на проспекті Маяковського, 26 в м. Києві, за участю застрахованого автомобіля марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_1 (власник ТЗ) та автомобіля марки КАМАЗ 53229 бетонозмішувач, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_3, що належить ПП "ДЕМБУД", визнано позивачем страховим випадком по ризику "Пошкодження ТЗ внаслідок ДТП" та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 12024,83 грн.

Відповідно до платіжного доручення №20790 від 21.12.2007 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 12024,83 грн. на користь ОСОБА_1 з призначенням платежу "Страхове відшкодування за ремонт а/м Фольцваген № НОМЕР_1, ОСОБА_1, згідно розпорядження № 12873 від 20.12.2007 р.".

Відповідно до регресної вимоги за вих. № 04-1566 від 21.05.2008 р., позивач звернувся до відповідача -2 з вимогою про сплату 12024,83 грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування.

Згідно з відповіддю відповідача-2 на вимогу позивача про оплату відшкодування в порядку регресу, відповідач-2 повідомив, що з такою вимогою позивач повинен звертатися до страховика - ВАТ "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ", як до особи, яка відповідальна за відшкодування збитків, оскільки 08.02.2007 р. між ВАТ "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ", як страховиком, та ПП "ДЕМБУД", як страхувальником, було укладено поліс обовязкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/0632172, забезпечений транспортний засіб автомобіль марки КАМАЗ 53229 бетонозмішувач, державний номерний знак НОМЕР_2.

Відповідно до регресної вимоги за вих. № 04-2341 від 31.07.2008 р. позивач також звернувся до відповідача -1 з вимогою про сплату 12024,83 грн. виплаченого позивачем страхового відшкодування.

П. 3 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України визначено. що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1166 ч. 1 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обовязків

Згідно з розясненнями, викладеними зокрема у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст.9 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов полісу добровільного страхування транспортних засобів № 127042 від 26.07.2007 р. перерахував страхове відшкодування в розмірі 12024,83 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вищезазначене ДТП визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 11762/АТ від 20.12.2007 р. та здійснено відповідну виплату страхового відшкодування в сумі 12024,83 грн.

Відповідно до постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області від 02.11.2007 р. у справі 3-4270/07, водія ОСОБА_3, який на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем 2, цивільно-правова відповідальність якого (як особи, що експлуатує забезпечений транспортний засіб на законних підставах) застрахована у відповідача 1 відповідно до полісу №ВВ/0632172 від 08.02.2007 р. обовязкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визнано винним у вчиненому правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу

Вказаним полісом №ВВ/0632172 від 08.02.2007 р. передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500,00 грн., франшиза - 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Таким чином, особами відповідальними за завдані гр. ОСОБА_1 (власнику автомобіля марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, який є об»єктом страхування за полісом добровільного страхування транспортних засобів № 127042від 26.06.2007 р.) збитки, у даному випадку є Відкрите акціонерне товариство "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" (відповідач-1) в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/0632172 від 08.02.2007 р., та ПП "ДЕМБУД" відповідно до вимог ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем, як страховиком за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, в частині відшкодування франшизи, передбаченої наведеним полісом №ВВ/0632172 від 08.02.2007 р..

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідачів, щодо відшкодування останніми понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування у загальному розмірі 12024,83 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення в порядку регресу з відповідача -1 - 11 514,83 грн. виплаченого страхового відшкодування, а з відповідача-2 - 510,00 грн. франшизи - визнаються судом обґрунтованими та законними, були доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" (код ЄДРПОУ 14229456, місцезнаходження: 01011 м. Київ, Печерський узвіз, 3) на Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Просто-страхування" (код ЄДРПОУ 24745673, місцезнаходження: 04050, м. Київ, пров. вул. Герцена, 10) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 11514 (одинадцять тисяч п»ятсот чотирнадцять) грн. 83 коп., а також 115 (сто п»ятнадцять) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 225 (двісті двадцять п»ять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути в порядку регресу з Приватного підприємства "ДЕМБУД" (код ЄДРПОУ 32705044, місцезнаходження: 02068 м. Київ, вул. Григоренка, 3В, кв. 41) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Просто-страхування" (код ЄДРПОУ 24745673, місцезнаходження: 04050, м. Київ, пров. вул. Герцена, 10) франшизу у розмірі 510 (пятсот десять) грн. 00 коп., а також 5 (пять) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 10 (десять) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата складання повного тексту рішення 07.02.2011