Рішення № 13725469, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/47302.02.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське

підприємство “Нібулон”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Кожанське хлібоприймальне

підприємство”

Про стягнення завданих збитків у розмірі 2442000,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача:Петровський Д.О. (дов. №497 від 25.06.2010р.); Холод О.В. (дов. №269

від 16.12.2010р.)

Від відповідача:не зявився

В судовому засіданні 02.02.2011 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” (далі по тексту позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кожанське хлібоприймальне підприємство” (далі по тексту відповідач) про стягнення 2442000,00 грн. збитків, завданих втратою зерна за договором складського зберігання зерна №17/08 від 17.08.2009 року з додатками до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/473, розгляд справи призначено на 12.01.2011 року.

Ухвалою суду від 12.01.2011 року розгляд справи було відкладено на 02.02.2011 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів. Конверт, направлений на адресу відповідача повернувся до канцелярії суду з поміткою про те, що підприємство за зазначеною адресою не знаходиться.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2011 року не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі від 12.01.2011 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2011 року надав додаткові матеріали по справі та додаткові пояснення по справі, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також надав суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 31.01.2010 року, за яким адреса відповідача є тією ж, на яку направлялась ухвала про порушення провадження у справі, а саме: м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, кв. 17.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що незявлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір складського зберігання зерна №17/08, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач зобовязався за плату зберігати зерно, передане йому позивачем, і повернути цей товар позивачу у схоронності, а позивач зобовязався передати зерно, оплатити послуги зернового складу та забрати зерно із зберігання в строки визначені цим договором.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до додаткової угоди від 17.08.2009 року до договору № 17/08 від 17.08.2009 року термін зберігання зерна визначений до 01.05.2010 року.

На підставі вказаного договору відповідач (відокремленим підрозділом «Кожанське ХПП») прийняв на зберігання від позивача 1500000 кг пшениці мякої 3 класу.

Зазначене зерно належить позивачу на праві власності у звязку із його придбанням на підставі договору поставки №735/2009 від 11.08.2009 року (з додатками), укладеного позивачем та відповідачем на умовах EXW Елеватор: Відокремлений підрозділ «Кожанське ХПП»(Київська обл., Фастівський район, смт. Кожанка, вул. Поштова, 1).

Факт передачі від позивача на зберігання відповідачу зерна пшениці мякої 3 класу у кількості 1500 тонн підтверджується складськими квитанціями на зерно № 28 від 17.08.2009 року (бланк серії АС № 686707), № 29 від 27.08.2009 року (бланк серії АС № 686708), № 31 від 08.09.2009 року (бланк серії АС № 686710).

Таким чином, позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання на підставі договору складського зберігання зерна №17/08 від 17.08.2009 року, зерно пшениці мякої 3 класу у кількості 1500 тонн.

Влітку 2010 року, позивач звернувся із запитом від 04.06.2010 року № 6526/02-34 (та додатковим листом від 18.06.2010 року №7187-1/02-34) до Київської обласної державної хлібної інспекції щодо проведення перевірки для підтвердження кількості зерна пшениці переданого на зберігання відповідачу.

24.06.2010 року листом № 01-22-113 Київська обласна державна хлібна інспекція повідомила позивача, про те, що зерно власності позивача, передане на зберігання відповідачу відповідно до договору складського зберігання зерна від 17.08.2009 року № 17/08 на зерновому складі відповідача відсутнє.

Таким чином, відповідачем було втрачено 1500000 кг зерна пшениці мякої якості 3-го класу власності позивача, що було передано відповідачу на зберігання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов"язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов"язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України, при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов"язаня на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 05.11.2010 року №13097/12-27 про відшкодування збитків. Відповідач вимогу не виконав та проігнорував.

Згідно з довідкою Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 03.11.2010 року № 26-101 ціна пшениці мякої якості 3-го класу на внутрішньому ринку України складає 1606 1650 грн. за тонну.

Враховуючи той факт, що залишок зерна пшениці мякої якості 3-го класу, власності позивача, переданого відповідачу складає 1500 тонн, розмір завданих збитків за втрату зерна пшениці мякої якості 3-го класу становить 2442000,00 грн.

Станом на день подання позову та розгляду справи відповідач не повернув зерно позивачу в повному обсязі. Доказів протилежного не надано.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, заборгованість відповідачем нанесено позивачеві збитки у сумі 2442000,00 грн., що документально підтверджується Договором, актом до договору, листом, що підтверджує відсутність зерна на зберіганні відповідача тощо, іншого відповідачем не спростовано, а тому заявлена позивачем сума на відшкодування збитків підлягає стягненню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з «Товариства з обмеженою відповідальністю “Кожанське хлібоприймальне підприємство»(04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, кв. 17,; код ЄДРПОУ 35744933) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1; поштова адреса: 54030 м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б; код ЄДРПОУ 14291113) 2442000 (два мільйона чотириста сорок дві тисячі) грн. 00 коп. заборгованості, 24420 (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 07.02.2011 року