Рішення № 13725475, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/1502.02.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дженералі гарант»

Про стягнення 13358,62 грн. в порядку регресу

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Карпов С.Б. - представник за довіреністю

від відповідача не з»явилися

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.02.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 13358,62 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 133,59 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 було порушено провадження у справі № 47/15, розгляд справи було призначено на 26.01.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2011 р. розгляд справи було відкладено на 02.02.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2011 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем не було виплачено позивачу в порядку регресу 13358,62 грн., право вимоги яких позивач набув на підставі статті 27 Закону України «Про страхування».

Відповідач в судове засідання 02.02.2011 представників не направив, але через канцелярію Господарського суду міста Києва подав письмову заяву, в якій просив суд розглядати справу без участі його представника. Також, у поданій заяві відповідач надав пояснення по справі, в яких зазначав про те, що полісом ВВ/3142074 передбачений ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, а саме в сумі 25 500 грн., а також передбачена безумовна франшиза в сумі 510,00 грн., на яку зменшується сума виплати страхового відшкодування. Таким чином, сума страхового відшкодування, яку відповідач має виплатити позивачу, складає 12848,62 грн. (13358,62 грн. 510,00 грн.). Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2007 між позивачем ПАТ «Просто-страхування», як страховиком, та ОСОБА_5, як страхувальником, укладено договір № 134500 добровільного страхування транспортних засобів, згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Міцубісі лансер, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зокрема страховим ризиком визначено і ДТП.

Згідно полісу загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА/8010006, між відповідачем - ПАТ «Страхова компанія «Дженералі Гарант», як страховиком, та ОСОБА_1, як страхувальником, було укладено договір загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 19.01.2007р. 18.01.2008р., ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 351000,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки MITSUBISHI CARISMA, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування Дніпровського району міста Києва, 04.11.2007р. у м.Києві по вул. Жмаченка, сталась ДТП за участю застрахованого автомобіля марки MITSUBISHI, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, та автомобіля SUZUKI, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля MITSUBISHI LANCER, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2007р., ОСОБА_1 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина у здійсненні зіткнення та порушенні Правил дорожнього руху, підтверджується зібраними по справі доказами.

Згідно акту № 3125/13594 товарознавчого дослідження пошкодженого транспортного засобу MITSUBISHI LANCER, державний номерний знак НОМЕР_1 - внаслідок ДТП, яке сталось 04.11.2007р. за участю автомобіля MITSUBISHI, державний номерний знак НОМЕР_4 , автомобіля марки SUZUKI, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля MITSUBISHI LANCER, державний номерний знак НОМЕР_1, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Міцубісі лансер, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 13358,62 грн.

Згідно страхового акту № 11354/Ат від 11.12.2007, складеного позивачем, розмір виплати ОСОБА_4. страхового відшкодування визначено в сумі 13358,62 грн., яке виплачено вигодонабувачу, що підтверджується платіжним дорученням № 20162 від 12.12.2007.

23.06.2010 позивачем направлено на адресу відповідача регресну вимогу про виплату страхового відшкодування в сумі 13358,62 грн., оскільки цивільна відповідальність особи, винної у вчиненні ДТП, а саме водія ОСОБА_1 застрахована у відповідача згідно полісу загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА/8010006, ліміт відповідальності за яким за заподіяну шкоду майну становить 351000,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування” страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п.37.5 ст.37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи те, що відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2007р., водія ОСОБА_1 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина у здійсненні зіткнення та порушенні Правил дорожнього руху, підтверджується зібраними по справі доказами, і цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, суд дійшов висновку, що позивач, внаслідок виплати застрахованій у нього особі страхового відшкодування, на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, однак є такою, що підлягає задоволенню частково в сумі 12848,62 грн. (13358,62 грн. сума виплаченого страхового відшкодування 510,00 грн. франшиза), оскільки відповідно до ст. 12, п. 37.5 ст.37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. 9 Закону України “Про страхування”страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка компенсується страхувальником, а не страховиком.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування є законною обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою що підлягає частковому задоволенню в сумі 12848,62 грн. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Жилянська, 75) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Темп»(код ЄДРПОУ 35417240, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Плодова, 1) 12 848 (двадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 62 коп., а також 128 (сто двадцять всім) грн. 49 коп. витрат по сплаті державного мита та 245 (двісті сорок пять) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. в іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення 07.02.2011