Рішення № 13725264, 14.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/22514.01.11 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю "АБРА" До                              Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНИЙ КИЇВСЬКИЙ МЕТАЛОЦЕНТР"

Про                              стягнення 6 766,26 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Гайдук Є.О. –представник (дов. № 2/10 від 06.09.2010 р.)

Климов А.Р. –представник (дов. № 3/10 від 06.09.2010 р.)

Від відповідача           не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБРА" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНИЙ КИЇВСЬКИЙ МЕТАЛОЦЕНТР" про стягнення грошових коштів у розмірі 6 766,26 грн. (6 626, 30 грн. –основний борг, 39,75 грн. – збитки від інфляції, 100,21 грн. –3% річних) внаслідок того, що позивач оплачує відповідачу вартість продукції, а відповідач поставляє позивачу продукцію на підставі відповідних накладних та рахунків.

Ухвалою суду від 11.11.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/225 та призначено розгляд справи на 21.12.2010 р.

Представники сторін в судове засідання 21.12.2010 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 21.12.2010 р. розгляд справи відкладено на 14.01.2011р.

В судовому засіданні 21.12.2010 р. представниками позивача були надані документи на виконання вимог ухвали суду від 11.11.2010 р. для залучення їх до матеріалів справи.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалах від 11.11.2010 р. та 21.12.2010 р. не виконав, в судове засідання 14.01.2011 р. знову не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача чи повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.01.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «АБРА»і ТОВ "СЕРВІСНИЙ КИЇВСЬКИЙ МЕТАЛОЦЕНТР" існують господарсько-виробничі відносини, що виникли між ними, як суб’єктами господарювання, при безпосередньому здійсненні господарської діяльності, а саме: позивач оплачує відповідачу вартість продукції, а відповідач поставляє позивачу продукцію на підставі відповідних накладних та рахунків.

Позивач сплатив відповідачу на підставі рахунку-фактури № СФ-0000057 від 09.03.2010 р. вартість металопродукції у розмірі 92608,51 грн. за лист оцинкований 1,00 мм у кількості 5,9 т. та лист оцинкований 1,5 мм у кількості 5,7 т. Даний факт підтверджується платіжним дорученням № 215 від 09 березня 2010 р.

12 березня 2010 р. позивач отримав від відповідача металопродукції на суму 85982,21 грн., а саме: лист оцинкований 1,0мм у кількості 5,97 т., та лист оцинкований 1,5 мм у кількості 4,8 т.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000034 від 12.03.2010р. та довіреністю позивача № 130 від 09.03.2010р.

Тобто, відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 85982,21 грн., а перераховано коштів було у розмірі 92608,51 грн.

Тобто, відповідач поставив позивачу продукцію за вартістю меншою на 6626,30 грн. від оплаченої згідно рахунку-фактури.

Позивачем за вих. № 3-10-7 від 15.03.2010р. було надіслано відповідачу лист з проханням повернути надлишково сплачені кошти по р/ф №СФ-57 від 9 березня 2010 р. в розмірі 6626,30 грн.

Також, позивачем за вих. № 4-10-9 від 01.04.2010 р. було надіслано претензію відповідачу про повернення грошових коштів у розмірі 6626,30 грн. за недопоставлений метал.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом поставки відповідачем товару по видатковій накладній та прийняття його позивачем було укладено договір поставки, за яким відповідач зобов'язався передати позивачеві товар, а позивач зобов'язався прийняти його та сплатити його вартість.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає. або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно п. 2 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов’язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 ст. 671 ЦК України передбачено, якщо договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов’язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем передано позивачу меншу кількість товару ніж це встановлено договором. Отже, позивач на підставі п. 1 ст. 670 ЦК України вимагає повернення сплаченої за цей товар грошової суми у розмірі –6 766,26 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача по стягненню суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 39,75 грн. та 100,21 грн. - 3% річних (розрахунок в матеріалах справи), то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Дані положення Цивільного кодексу України застосовуються до грошових зобов’язань.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення збитків від інфляції у розмірі 39,75 грн. та 100,21 грн. - 3% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 202, 205, 530, 626, 629, 638, 639, 670, 671 ЦК України, ст. ст. 181, 193 ГК України та ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНИЙ КИЇВСЬКИЙ МЕТАЛОЦЕНТР" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35А, Код 36282956, р/р 26002217611900 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБРА" (03049, м.Київ, вул. Курська, 10; ідентифікаційний код 24934517, р/р 260021917 Київське відділення №2 АТ «Ерсте Банк», МФО 380009) 6626 (шість тисяч шістсот двадцять шість), грн. 30 коп. –основний борг, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                     Л.В.Прокопенко