Рішення № 13725186, 08.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/808.02.11 За позовом До

ПроПриватного підприємства «Вилтос»

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-Трейд»

стягнення 1240817, 96 грн. Суддя Іванова Л.Б. Представники: Від позивача: предст. Ечкова Т.П. за дов. № б/н від 31.01.2011 р.

Від відповідача: не з”явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Вилтос»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-Трейд» 1240817, 96 грн., з яких: 1035038, 88 грн. –сума боргу з урахуванням індексу інфляції, 37002, 48 грн. – 3 % річних, 168776, 60 грн. –відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2011 порушено провадження у справі № 5/8 та призначено розгляд справи на 18.01.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2011 в зв»язку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи було відкладено до 08.02.2011 р.

В судове засідання 08.02.2011 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 877367, 54 грн. –основного боргу, а в частині стягнення штрафних санкцій вимоги залишаються без змін.

Крім того, в судове засідання 08.02.2011 представник позивача на виконання вимог суду надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-Трейд»до ЄДР України, з якого вбачається, що станом на 08.02.2011 р. місцезнаходження відповідача: 32100, Хмельницька область, Ярмолинецький район, селище міського типу Ярмолинці, вулиця Хмельницька, буд. 3.

Відповідно до статті 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 04.01.2011р., тобто, на момент звернення до суду місцезнаходження відповідача було: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 31-А, тобто справа була прийнята господарським судом з додержанням правил підсудності.

В судове засідання 08.02.2011 р. відповідач не з’явився з невідомих суду причин, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 10.01.2011 та від 18.01.2011 № 5/8 не виконав.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Також у відповідності до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Судом встановлено, що за домовленістю між Приватним підприємством «Вилтос» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТС-Трейд», на замовлення останнього, позивач, на підставі видаткових накладних № РН-0000553 від 01.08.2008, № РН-0000610 від 06.08.2008, № РН-0000670 від 29.08.2008, № РН-0000710 від 17.09.2008, № РН-0000721 від 23.09.2008, № РН-0000726 від 24.09.2008, № РН-0000732 від 26.09.2008, № РН-0000734 від 29.09.2008, № РН-0000751 від 03.10.2008 поставив відповідачу товар на суму 2120725, 54 грн.

Відповідач товар отримав, що підтверджується копіями довіреностей, які знаходяться в матеріалах справи.

З наданих позивачем банківських виписок вбачається, що відповідач частково сплатив кошти за отриманий товар в сумі 946608, 00 грн., на суму 296750, 00 грн. між сторонами був проведений взаємозалік, а 877367, 54 грн. залишились відповідачем несплаченими.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 10.03.2009 р. звернувся до відповідача з претензією № 86 про сплату заборгованості.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази виконанням відповідачем зазначеної претензії.

Враховуючи вищевикладене, вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 877367, 54 грн. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 157671, 34 грн. –встановлений індекс інфляції та 37002, 48 грн. –3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, суд приходить до висновку про нарахування встановленого індексу інфляції за період з 18.03.2009 р. по 30.10.2009 р. та 3 % річних за період з 18.03.2009 р. по 01.10.2009 р., тобто кінцеві періоди, що визначені позивачем:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

18.03.2009 - 30.10.2009877367.541.04035094.70912462.24 Сума боргу (грн..)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

877367.5418.03.2009 - 01.10.20091983 %14278.26 Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що підлягає до стягнення 35094, 70 грн. –встановлений індекс інфляції та 14278, 26 грн. –3 % річних.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 168776, 60 грн. –відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування вимог в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами позивач посилається на статтю 692 Цивільного кодексу України, крім того, надав розрахунок, з якого вбачається, що зазначену суму позивач розраховує як пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 174 Господарського Кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; та інше.

Майново-господарськими зобов’язаннями визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ст. 175 ГК України).

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки між учасниками господарських відносин не встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання зобов’язань, тому вимоги в частині стягнення з відповідача 168776, 60 грн. є необґрунтованими, а отже такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що відповідач повністю не сплатив кошти за отриманий товар, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Вилтос» обґрунтовані, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-Трейд» (32100, Хмельницька область, Ярмолинецький район, селище міського типу Ярмолинці, вулиця Хмельницька, буд. 3; код ЄДРПОУ 30683731) на користь Приватного підприємства «Вилтос»(83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 12; код ЄДРПОУ 30608916) 877367 (вісімсот сімдесят сім тисяч триста шістдесят сім) грн. 54 коп. –сума основного боргу, 35094 (тридцять п’ять тисяч дев’яносто чотири) грн. 70 коп. –встановлений індекс інфляції, 14 278 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 26 коп. –3 % річних, 9267 (дев»ять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 40 коп. –державного мита та 176 (сто сімдесят шість) грн. 26 коп. –витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові –відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.Б.Іванова