Рішення № 137249119, 09.06.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №708/156/26

2/705/2312/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Душин О.В., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Позиції інших учасників справи.

Позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 35384,99 гривень та 2662,40 гривень судового збору.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2183255 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 10500,00 грн, а відповідач зобов?язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами Договору.

30.09.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-39/25, відповідно до якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», зокрема і до ОСОБА_1 за Договором № 2183255 про надання споживчого кредиту від 24.03.2025.

ОСОБА_1 виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 2183255 від 24.03.2025, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, останній платіж було здійснено 27.03.2025 16:25:25 у сумі 420,01 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором № 2183255 від 24.03.2025 становить:

-заборгованість по тілу 10 499,99 грн;

-заборгованість по відсотках 19 635,00 грн;

-пеня 5 250,00 грн.

Загальна сума заборгованості становить 35 384, 99 грн.

На підставі викладеного позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 26 березня 2026 року було відкрите провадження у даній справі, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження було направлено позивачу до його електронного кабінету 28 березня 2026 року.

Відповідачу копію ухвали про відкриття провадження було надіслано 27 березня 2026 року, проте вказаний лист повернувся до суду 11 травня 2026 року із поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Станом на день розгляду справи відповідач не надала до суду відзиву чи заперечення на позовну заяву.

Представник позивача разом з позовною заявою подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Інших заяв, клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Отже, за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви та висновки суду.

На підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, судом встановлено наступне.

1. Судом встановлено, що 24.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2183255 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 24.03.2025, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 10500,00 грн, а відповідач зобов?язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені Договором.

Даний Договір був укладений в електронній формі за допомого одноразового ідентифікатора.

Вказаний Договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням його персональних даних та шляхом введення одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору відповідач підтвердила, що до моменту його підписання вона вивчила цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Також, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише сама наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Отже, між сторонами було у?ладено письмовий правочин за допомогою еле?тронного засобу зв`яз?у, Договір був підписаний його сторонами з ви?ористанням одноразового ідентифікатора.

Таким чином, між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля вини?нення, припинення або зміни цивільних прав та обов`яз?ів за Договором № 2183255 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 24.03.2025.

2. Судом встановлено, що 30.09.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-39/25, відповідно до якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», зокрема і до ОСОБА_1 за Договором № 2183255 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 24.03.2025.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Таким чином, на думку суду, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором № 2183255 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 24.03.2025.

3. Судом встановлено, що 24.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2183255 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 24.03.2025, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 10500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

У Паспорті споживчого кредиту, який є додатком до Договору № 2183255 від 24.03.2025, передбачено, що основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту кредит; сума кредиту 10500,00 грн; строк кредитування - 360 днів; мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби; тип процентної ставки фіксована; стандартна процентна ставка 1,00 % за кожен день користування кредитом.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 30.09.2025 № 20250930-8964, 24.03.2025 о 12:50:12 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: на суму 10500,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правові наслідки порушення зобов`язання регламентовані статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. У свою чергу частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 2183255 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 24.03.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 2183255 від 24.03.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 30.09.2025 заборгованість становить:

-заборгованість по тілу 10 499,99 грн;

-заборгованість по відсотках 19 635,00 грн;

-пеня 5 250,00 грн.

27.03.2025 16:25:25 відповідач здійснив платіж у сумі 420,01 грн, з яких: 0,01 грн було зараховано, як погашення заборгованості по тілу кредиту; 420,00 грн було зараховано, як погашення заборгованості по відсотках.

Сплачуючи кредит, Відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для Відповідача певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10499,00 грн та нарахованих відсотках 19635,00 грн підлягають задоволенню.

4. З приводу позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 5250,00 грн то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.4. Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф:

6.4.1. у розмірі 1575,00 гривень на 3 (третій) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та

6.4.2. у розмірі 315,00 гривень починаючи з 4 (четвертого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу у розмірі 1575,00 гривень на 3 (третій) день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 315,00 гривень починаючи з 4 (четвертого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання, проте п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 5250,00 грн слід відмовити.

5. Що стосується вимоги позивача, викладеного у п. 2 прохальної частини позовної заяви від 16.02.2026, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 970 від 30.01.2026.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за Договором № 2183255 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 24.03.2025 частково обґрунтованими і задовольнив їх на суму 30134,99 грн, тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2268,40 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до відповідача ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково в розмірі 30134,99 грн, з яких: 10499,99 грн. заборгованість за тілом кредиту, 19635,00 грн заборгованість за відсотками. Крім того, із відповідача на користь позивача слід стягнути 2268,40 грн - судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 37616221, вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ) заборгованість за Договором № 2183255 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 24.03.2025 в розмірі 30134 (тринадцять тисяч сто тридцять чотири) гривні 99 копійок.

Стягнути ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 37616221, вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ) понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09 червня 2026 року.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 37616221, вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя О.В. Душин