Рішення № 13724741, 21.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/54121.01.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Дельта LTD»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Алюміній Торговий Дім»

простягнення 13428,52 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Донець Л.І. дов. № б/н від 01.12.2010 року;

від відповідача: не зявився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Дельта LTD»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюміній Торговий Дім» про стягнення 11995,20 грн. основного боргу, 837,34 грн. інфляційних втрат, 95,98 грн. 3% річних та 500,00 грн. витрат з правової допомоги.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо поставки оплаченого товару, згідно рахунку фактури № 124 від 23.04.2010 року.

Ухвалою від 22.11.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 06.12.2010 року.

В судовому засіданні 06.12.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.2010 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 06.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 20.12.2010 року.

В судовому засіданні 20.12.2010 року представник позивача подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.2010 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, в судовому засіданні 20.12.2010 року представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/541, яке судом розглянуто та задоволено.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 20.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 21.01.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.01.2011 року подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 21.01.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.01.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку фактури № 124 від 23 квітня 2010 року перерахував на розрахунковий рахунок останнього грошові кошти в сумі 11995,20 грн., що засвідчується платіжним дорученням № 223 від 23 квітня 2010 року.

В свою чергу, відповідач алюмінієвий профіль БПО - 2771 позивачу не передав.

21 липня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 0721/1, з вимогою повернути грошові кошти, що засвідчується фіскальним чеком № 9956 від 02.08.2010 року.

21 грудня 2010 року позивач направив на адресу відповідача вимогу № 101220/1, відповідно до якої просив виготовити та передати оплачений товар, на доказ чого надано фіскальні чеки № 0399 від 21.12.2010 року та № 0400 від 21.12.2010 року.

Проте відповідач залишив вищезазначені вимоги без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач товар не поставив, суму перерахованого авансу не повернув, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач також не надав, а тому загальна сума неповернутих останнім коштів становить 11995,20 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 11995,20 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 95,98 грн. та 837,34 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких здійснює за період з 29.07.2010 року по 27.10.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вимогу № 101220/1, відповідно до якої просив виготовити та передати оплачений товар направив відповідачу 21.12.2010 року, на доказ чого надано фіскальні чеки № 0399 від 21.12.2010 року та № 0400 від 21.12.2010 року.

Тобто, прострочення щодо сплати 3% річних та інфляційних з урахуванням загальновстановленого поштового обігу та семиденного строку для виконання зобовязання від дня її вручення, настало 01.01.2011 року.

Таким чином, оскільки позивач здійснює розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 29.07.2010 року по 27.10.2010 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, так як вони були пораховані поза межами прострочення.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Позивач також, просить стягнути з відповідача 500,00 грн. витрат на юридичну допомогу.

В обґрунтування стягнення витрат у розмірі 500,00 грн. позивач посилається на Договір про надання правової допомоги № 26/10 від 26 жовтня 2010 року та на платіжне доручення № 626 від 28 жовтня 2010 року.

Як вбачається з тексту зазначеного договору, він укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Дельта LTD»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Альянс», яке не є адвокатською фірмою, так як ТОВ «Адвокатська фірма «Альянс»не надало свідоцтво про реєстрацію адвокатського обєднання, виданого Міністерством юстиції України у відповідності до Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 302, а тому сплачені кошти в сумі 500,00 грн. не є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Чинним законодавством обовязок по доведенню перших трьох складових цивільного правопорушення покладено на кредитора.

Однак позивач в порушення ст. 33 ГПК України, належним чином не довів та не обґрунтував наявність всіх необхідних елементів, для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що сплачені кошти в сумі 500,00 грн. як адвокатські витрати та збитки не доведені, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюміній Торговий Дім» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський р н, вул. Басейна, буд. 9, кім. 3; фактична адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Незалежності, 30, код ЄДРПОУ 36521003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Дельта LTD»(місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 22, оф. 180, код ЄДРПОУ 23520943) 11995 (одинадцять тисяч девятсот девяносто пять) грн. 20 коп. передплати, 119 (сто девятнадцять) грн. 95 коп. - державного мита та 210 (двісті десять) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

07.02.2011 року