Рішення № 13724548, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/1001.02.11 За позовомСпільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я»

простягнення 3 722,19 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Бушкіна Ю.В. дов. від 31.12.2010 року;

від відповідача:не зявились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я»про стягнення заборгованості у розмірі 3163, 02 грн. основного боргу, 300, 54 грн. пені, 72, 01 грн. 3% річних та 186, 62 грн. інфляційних нарахувань, з підстав порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за поставлений товар.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 1871 від 27.06.2008 року, передав у власність відповідача, а останній прийняв товар на суму 3163, 02 грн. В порушення умов договору, зобовязання з оплати товару відповідач не виконав. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобовязань, позивач просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 3163, 02 грн. основного боргу, 300, 54 грн. пені, 72, 01 грн. 3% річних та 186, 62 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 року було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.01.2011 року.

У звязку із перебуванням судді Дідиченко М.А. на лікарняному, судове засідання призначене на 18.01.2011 року не відбулося.

Ухвалою суду від 24.01.2011 року справу № 27/10 призначено до розгляду на 01.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2011 року подав витребувані ухвалою суду докази та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 01.02.2011 року не зявився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2008 року між Спільним українсько-німецьким підприємством «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю»(надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сузір'я» (надалі відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 1871 (надалі договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобовязався продати у власність відповідача за його заявками товар, відповідно до накладних, які є невідємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язався купувати цей товар та своєчасно оплачувати його на умовах і в порядку, визначених даним договором.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на суму 3163, 02 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № ЗУ051658 від 30.12.2009 року на суму 3163, 02 грн., яка підписана сторонами та скріплена печатками.

Зобовязання з оплати поставленого товару відповідач не виконав.

Отже, станом на день вирішення спору у відповідача існує основна заборгованість перед позивачем у розмірі 3163, 02 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у

підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що відповідач зобовязаний розрахуватися за товар, що поставляється за договором, на рахунок позивача не пізніше 45 діб від дати приймання товару.

Згідно з пунктом 2.2 договору датою купівлі-продажу вважається дата прийняття товару покупцем. Доставка товару здійснюється зі складу позивача в межах асортименту і кількості, зазначених у видатковій накладній (специфікації).

У зазначений п. 4.3 договору термін відповідач своє зобовязання щодо оплати за отриманий товар не виконав.

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобовязання за договором щодо оплати поставлених товарів відповідач не подав.

Отже, факт порушення відповідачем договірного зобовязання підтверджується матеріалами справи.

Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 3163, 02 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у звязку з простроченням відповідачем оплати поставлених товарів позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 300, 54 грн. за період з 14.02.2010 року по 09.08.2010 року, збитки від інфляції у розмірі 186, 62 грн. за період з лютого 2010 року по жовтень 2010 року та 3 % річних у розмірі 72, 01 грн. за період з 14.02.2010 року по 17.11.2010 року.

Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що у разі затримки оплати за товар відповідач зобовязаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від супми заборгованості за кожен день прострочення платежу, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Частиною 3 статті 51 ГПК України встановлено, що у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Як зазначалося вище, товар, поставлений згідно з видатковою накладною № ЗУ051658 від 30.12.2009 року на суму 3163, 02 грн., відповідач зобовязаний був оплатити з урахуванням вихідних днів у термін до 15.02.2010 року. Таким чином, прострочення виконання зобовязання з урахуванням вихідних днів має місце з 15.02.2010 року відповідно.

Враховуючи зазначене, розмір пені складає:

3163, 02 грн. * 10,25 % * 113 (з 15.02.2010 року до 07.06.2010 року) / 365 = 200, 75 грн.

3163, 02 грн. * 9,50 % * 30 (з 08.06.2010 року до 07.07.2010 року) / 365 = 49, 40 грн.

3163, 02 грн. * 8,50 % * 33 (з 08.07.2010 року до 09.08.2010 року) / 365 = 48, 62 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення оплати поставленого товару складає 298,77 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 298,77 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

З огляду на вказане, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції за прострочення оплати поставлених товарів складає:

3163, 02 грн. * (101,9 % * 100,9 % * 99,7 % * 99,4 % * 99,6 % * 99,8 % * 101,2 % * 102,9 % * 100,5 %) 3163, 02 грн. = 186, 62 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 186, 62 грн.

Розмір 3 % річних складає:

3163, 02 грн. * 3 % * 276 (з 15.02.2010 року по 17.11.2010 року) / 365 = 71,75 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати поставлених товарів складає 71,75 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 71,75 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я»(01034, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 2-4; ідентифікаційний номер 19033930) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, провулок Нестеровський, буд. 7/9; ідентифікаційний номер 14364757) заборгованість у розмірі 3163 (три тисячі сто шістдесят три) грн. 02 коп., пеню у розмірі 298 (двісті девяносто вісім) грн. 77 коп., збитки від інфляції у розмірі 186 (сто вісімдесят шість) грн. 62 коп., 3 % річних у розмірі 71 (сімдесят одна) грн. 75 коп., 101 (сто одну) грн. 95 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 08.02.2011 року.