Ухвала суду № 137245458, 09.06.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1/26

Провадження №2/155/241/26

УХВАЛА

09.06.2026 м.Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі судових засідань Воронюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Богоноса Ігоря Михайловича про відвід судді в цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Богоноса Ігоря Михайлович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайкатранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог державний реєстратор Володимир-Волинської міської ради Диньковський Максим Михайлович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Горохів Сервіс-Авто», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогоза Олександр Петрович, Акціонерне Товариство «ОТП Банк» про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, скасування рішення державного реєстратора, витребування майна та визнання права власності на майно

УСТАНОВИВ

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, скасування рішення державного реєстратора, витребування майна та визнання права власності на майно.

На адресу суду від представника позивача 09 червня 2026 року надійшла заява про відвід судді Сметани В.М. у вказаній справі.

Заяву мотивує, що у вказаній цивільній справі суддею було відмовлено у задоволені клопотання про зупинення провадження до набрання законної сили рішення в іншій цивільній справі.

Крім того, вказує, що суддею відмовляючи в зупинені провадження в цивільній справі, продемонстрував надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства. Також, суддею не було здійснено переходу до стадії підготовчого провадження, для з`ясування всіх обставин справи.

Враховуючи наведене, просить задовольнити заявлений відвід та передати справу на новий розгляд іншому судді.

Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Дослідивши заяву про відвід, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені ст. ст. 36, 37 ЦПК України.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначено ст. 40 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки вказані заявником обставини не можуть бути підставою для відводу, відповідно до ст. 36 ЦПК України, а наведені мотиви відводу не свідчать про упередженість або необ`єктивність судді при розгляді даної справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 39 ЦПК України, встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини 1 статті 36 цього Кодексу, ст. 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Отже, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 39 ЦПК України, заявник заявляючи відвід на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, зобов`язаний надати докази щодо наявності обставин, які викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

В даному випадку, доводи заявника про неупередженість та об`єктивність судді Сметани В.М. є надуманими, будь-якими об`єктивними даними не підтверджуються та не свідчать про зацікавленість у результатах вирішення справи, або упередженість судді, а також надмірного формалізму.

Суд звертає увагу на позицію представника позивача щодо «технічної» можливості судді повернутися до стадії підготовчого провадження.

Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 року у справі №902/271/18 від 16.02.2021 року, у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 року, у справі №923/525/20, у постанові від 16.12.2021 року, у справі №9107103/2 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для визначення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Однак, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій цивільного процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі №234/11607/20 зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента суду на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкоду реалізації права на доступ до суду немає принципового значення.

Проте, представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Богоносом Ігорем Михайловичем, не було заявлено клопотання про повернення суду на стадію підготовчого провадження з метою вирішення його поданих клопотань та клопотання про зупинення провадження у справі.

Так, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, від 21.10.2010 року, § 47).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

До основних засад судочинства ч. 3 ст. 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.

Виходячи зі змісту ст. 12 ЦПК України, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.

У статті 13 ЦПК України закріплений один з основних принципів цивільного судочинства, принцип диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, характерною особливістю принципу диспозитивності є те, що сторонам судового процесу з вирішення цивільних справ надається можливість вільно здійснювати свої права, розпоряджатися ними під час виконання процесуальних дій, які зосереджені на порушенні, розвитку і припиненні справи в суді. Враховуючи принцип диспозитивності, можна зробити висновок, що суд не повинен виходити за межі вимог сторін та тих підстав позову, які ними вільно зазначені; особа має право, але не обов`язок звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

З огляду на викладене, суд не наділений повноваженнями самостійно ініціювати питання щодо повернення до стадії підготовчого провадження у випадку не заявлення такого клопотання учасниками процесу.

Враховуючи, що заявник будь-яких доказів, які б давали підстави сумніватися в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи суду не надав, заява про відвід є необґрунтованою.

Оскільки заява про відвід надійшла за три робочі дні до дня судового засідання, яке призначено на 16 липня 2026 року, то така заява, відповідно до положень ч. 3 ст. 40 ЦПК України, підлягає передачі на розгляд іншому судді.

Керуючись ст.40 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Богоноса Ігоря Михайловичапро відвід судді у цивільній справі № 155/1/26 визнати необґрунтованою.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Богоноса Ігоря Михайловичапро відвід судді в цивільній справі № 155/1/26 за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Богоноса Ігоря Михайлович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайкатранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог державний реєстратор Володимир-Волинської міської ради Диньковський Максим Михайлович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Горохів Сервіс-Авто», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогоза Олександр Петрович, Акціонерне Товариство «ОТП Банк» про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, скасування рішення державного реєстратора, витребування майна та визнання права власності на майно, передати на розгляд іншому судді, якого визначити у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 ЦПК України, для вирішення питання про відвід головуючого судді Сметани В.М.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана