Рішення № 13724540, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/20601.02.11 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 До

Третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ - 10 Лайнер»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Машпропснаб»

про

За зустрічним

позовом

до

про стягнення 65 601, 21 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ 10 Лайнер»

1)Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Машпропснаб»

стягнення 197754, 00 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача (за первісним позовом): не зявились; Від відповідача (за первісним позовом): Від третьої особи (відповідача 2 за зустрічним позовом):Дубина В.В. представник за довіреністю від 17.032010 року; не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ -10 Лайнер»про стягнення 29612, 41 грн. суми повернення передоплати та 10 % штрафу від вартості перевезення, 1100, 00 грн. та 34888, 80 грн. штрафних санкцій, з підстав порушення відповідачем умов договору перевезення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору на перевезення вантажу № 19\05 від 19.05.2009 року та транспортного замовлення № 01\05 від 19.05.2009 року, відповідач повинен був здійснити перевезення вантажів двома транспортними засобами: д.н. НОМЕР_1 та д.н. НОМЕР_2. У звязку із недоставкою відповідачем вантажу у місце призначення автомобілем д.н. НОМЕР_2, позивач просить суд на п. 10 замовлення повернути 40% передоплати та стягнути з відповідача 10% штрафу за відмову від перевезення, а також стягнути штраф за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 34888, 80 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну подачу автомобіля д.н. НОМЕР_1 під завантаження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 08.06.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.06.2010 року подав витребувані судом докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.06.2010 року частково подав витребувані судом докази та усно заперечував проти позову.

У судовому засіданні 08.06.2010 року оголошено перерву до 22.06.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.06.2010 року заявив клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів, а саме: належним чином засвідчені копії дозвільних документів Італійської Республіки на перевезення негабаритних вантажів територією цієї держави ємності обємом 50 м3 довжиною 12300 мм, діаметром 3000 мм+400 мм вентилі знизу, вагою 19550 кг, автомобілем держ. № НОМЕР_1, напівпричіп держ. № НОМЕР_3, та ємності обємом 30 м3 довжиною 8750 мм, діаметром 2780 мм+400 мм вентилі знизу, вагою 12500 кг, автомобілем держ. № НОМЕР_2, напівпричіп держ. № НОМЕР_4, та їх посвідчений в установленому порядку переклад на українську мову.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.2010 року частково подав витребувані судом докази та додаткові докази.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Також, позивач разом з позовними вимогами просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти та майно відповідача. Дану заяву було залишено судом без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 12.07.2010 року.

15.06.2010 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем була подана зустрічна позовна заява, відповідно до якої останній просить суд стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машпромснаб»197754, 00 грн., з підстав порушення відповідачами умов договору перевезення, а саме:

1)За перевезенням здійсненим автомобілем д.н. НОМЕР_2:

-штраф за невідповідність вказаних даних у замовленні у розмірі 5000 євро;

-штраф за понаднормативний простій транспортного засобу на Дніпропетровській митниці з 09.06.2009 року по 17.06.2009 року у розмірі 2520 євро.

2)За перевезення, яке відбувалося автомобілем д.н. НОМЕР_1:

-штраф за невідповідність вказаних даних у замовленні у розмірі 5500 євро;

-виїзд поліції у сумі 715 євро;

-штраф за невідповідність габаритів вантажу згідно протоколів поліції та витрати на виїзд представника до Італії у сумі 6000 євро;

-збитки за стоянку транспортного засобу на штрафному майданчику у сумі 1030 євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 року зустрічну позовну заяву ТОВ «ІФ -10 Лайнер»прийнято до розгляду з первісним позовом та призначено розгляд на 12.07.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.07.2010 року подав витребувані судом письмові пояснення. Зокрема, позивач заперечував проти тверджень відповідача щодо повідомлення ФОП ОСОБА_1 про невідповідність розмірів вантажу при погрузці та про час і місце проведення експертизи торгово-промисловою палатою в Україні. А також зазначив про те, що, в порушення вимог п. 4.3 договору № 19/05, жодних інструкцій від замовника не запрошував. Крім того, позивач стверджує, що переклади документів не містять причиною зупинки та арешту транспорту саме перевищення габаритів вантажу заявленим в дозволі на перевезення Італійською Республікою.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.07.2010 року частково подав витребувані ухвалою суду докази та додаткові письмові пояснення. Так, згідно з поданим відповідачем примірником транспортного замовлення № 01/05 від 19.05.2009 року відсутній п. 10, на який посилається позивач та, яким встановлено, що при відмові від перевезення, перевізник повертає отриману передоплату та сплачує штраф в розмірі 10 % від вартості перевезення.

Представник відповідача 2 (за зустрічним позовом) у судове засідання 12.07.2010 року не зявився, вимоги ухвали від 23.06.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року залучено ТОВ «Машпромснаб»у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відкладено розгляд справи на 13.09.2010 року.

Представник позивача у судове засідання 13.09.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 12.07.2010 року не виконав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.09.2010 року подав письмові пояснення та частково докази, витребувані ухвалою суду. Так, згідно з поданим відповідачем листом ДП «Служба міжнародних автомобільних перевезень»від 28.07.2010 року ТОВ «ІФ -10 Лайнер», що здійснювало міжнародне перевезення у період з 13.05.2009 року по 17.06.2009 року, були оформлені дозволи Словаччини, Італії, Словенії та Угорщини на автомобілі держ. № НОМЕР_1 та держ. № НОМЕР_2 22.05.2009 року, які були повернуті використаними 24.07.2009 року.

Представник третьої особи (відповідача 2 - за зустрічним позовом) у судове засідання 13.09.2010 року не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2010 року відкладено розгляд справи на 27.09.2010 року.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні 27.09.2010 року подали письмові пояснення з доказами по справі.

Представник відповідача у судове засідання 27.09.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 13.09.2010 року не виконав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року відкладено розгляд справи на 12.10.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2010 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.10.2010 року подав витребувані судом докази та письмові пояснення.

Представник третьої особи (відповідача 2 за зустрічним позовом) у судовому засіданні 12.10.2010 року заперечував проти зустрічного позову у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2010 року відкладено розгляд справи до 19.10.2010 року.

У судовому засіданні 19.10.2010 року представник відповідача подав додаткові пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 19.10.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 19.10.2010 року оголошено перерву до 26.10.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2010 року надав додаткові пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.10.2010 року надав додаткові пояснення по суті спору.

Представник третьої особи у судове засідання 26.10.2010 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2010 року відкладено розгляд справи на 09.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2010 року підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.11.2010 року подав додаткові письмові пояснення з доказами по справі.

У судовому засіданні оголошено перерву до 23.11.2010 року.

Представник позивача у судове засідання 23.11.2010 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника у судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.11.2010 року подав витребувані судом нотаріально посвідчений переклад на українську мову протоколу поліції дорожнього руху Вінченца № 700003078291 та переклад встановлених норм обмеження габаритів вантажу для автомобілів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 року відкладено розгляд справи до 30.11.2010 року.

Представник позивача у судове засідання 30.11.2010 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.2010 року проти первісного позову заперечував, просив суд у задоволенні первісного позову відмовити. Зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2010 року відкладено розгляд справи до 07.12.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2010 року подав оригінал факсового транспортного замовлення-договору Nr._01\05 від 19.05.2009 року та заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2010 року подав докази по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 року відкладено розгляд справи до 18.01.2011 року.

У звязку із перебуванням судді Дідиченко М.А. на лікарняному, судове засідання призначене на 18.01.2011 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року розгляд справи призначений на 01.02.2011 року.

Представник позивача у судове засідання 01.02.2011 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.02.2011 року подав лист Державної служби автомобільних доріг України № 5/72-6-Д/204 від 31.12.2010 року, відповідно до якого останній зазначив, що ТОВ «ІФ-10 Лайнер»отримав погодження на проїзд від 26.05.200 року № 4221, а дозвіл ДАІ МВС України на рух від 11.06.2009 року № 3012С-нг в якому вказано погодження на проїзд від 11.06.2009 року № 4561, яке видавалося ДП «СМАП»строком дії погодження 10 діб з 30.05.2009 року по 09.06.2009 року.

Представник третьої особи у судове засідання 01.02.2011 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

19.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІФ 10 Лайнер»(надалі перевізник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - замовник) був укладений договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору перевізник зобовязується здійснити доставку довіреному йому замовником (чи вантажовідправником за дорученням замовника) вантажу, який передбачений в заявці, яка є невідємною частиною даного договору, в пункт призначення та видати його вантажоотримувачу, а замовник зобовязується здійснити оплату за перевезення вантажу згідно із умовами даного договору.

Згідно із транспортним замовленням № 01\05 від 19.05.2009 року (що міститься в первісній позовній заяві), яке підписане сторонами та скріплене печатками, відповідач зобовязувався здійснити перевезення двома вантажними автомобілями:

-ємність 50 м3 довжиною 12300 мм, діаметром 3000 мм + 400 мм вентилі знизу, вагою 19550 кг, автомобілем д.н. НОМЕР_1, напівпричеп д.н. НОМЕР_3;

-ємність 30 м3 довжиною 8750 мм, діаметром 2780 мм + 400 мм вентилі знизу, вагою 12500 кг, автомобілем д.н. НОМЕР_2, напівпричеп д.н. НОМЕР_4.

Маршрут перевезення: м. Орнаго, Італія м. Новомосковськ, Україна, розмитнення м. Комсомольськ, Україна.

Згідно із умовами транспортного замовлення № 01\05 від 19.05.2009 року, вартість перевезення становила 10500 євро, в тому числі 5500 євро за перевезення вантажу вагою 19550 кг і 5000 євро за перевезення вантажу вагою 12500 кг. При цьому, оплата вартості замовлення проводиться у гривнях по комерційному міжбанківському курсу купівлі валюти.

Оплата за договором та транспортним замовленням здійснюється наступним чином: 40% від вартості перевезення у якості авансу на момент приймання замовлення для оформлення дозвільних документів при провезенні негабаритного вантажу, та 60% від вартості перевезення за настання факту подачі під розмитнення вантажу (п. 4 замовлення).

Відповідно до платіжних доручень № 117 від 20.05.2009 року та № 118 від 21.05.2009 року, позивачем було сплачено попередню оплату на загальну суму 43568, 00 грн.

Автомобіль д.н. НОМЕР_2, напівпричеп д.н. НОМЕР_4 прибув на митний термінал м. Новомосковськ 09.06.2009 року.

16.06.2009 року, позивачем платіжним дорученням № 150 було проведено остаточний розрахунок за транспортне перевезення зазначеним автомобілем у сумі 10543, 00 грн.

Щодо автомобіля д.н. НОМЕР_1, напівпричеп д.н. НОМЕР_3, то листом № 195 від 09.06.2009 року відповідач повідомив позивача, що при транспортуванні вантажів по території Італії, в м. Віченсо автомобіль було затримано поліцією Італії з метою контролю дотримання вимог щодо габаритів при перевезенні вантажів. В результаті проведення контрольних замірів було встановлено перевищення габаритів по висоті. Враховуючи зазначене, для продовження транспортування відповідач вимагав позивача невідкладно перерахувати 113633, 00 грн. за вирахуванням сплаченого авансу та додатково 12726, 00 євро штрафу та послуг штрафного майданчику.

У відповідь на зазначений лист, позивач повідомив відповідача, що підставою для здійснення решти оплати є факт прибуття автомобіля на місце розмитнення в м. Новомосковськ, оскільки автомобіль на місце розмитнення не прибув у відповідача відсутні підстави вимагати сплати коштів. Крім того, позивач запропонував відповідачу укласти додаткову угоду до договору, відповідно до якої відповідач мав здійснити перевезення вантажу зі штрафного майданчику іншим транспортним засобом відповідача до м. Новомосковськ не пізніше 23.06.2009 року.

Відповідач підписати додаткову угоду відмовився, перевезення вантажу не здійснив, тому позивач звернувся до суду з первісним позовом про стягнення суми попередньої оплати та сплати 10 % від вартості перевезення штрафу згідно п. 10 транспортного замовлення № 01\05 від 19.05.2009 року.

Відповідно до п. 10 транспортного замовлення № 01\05 від 19.05.2009 року, у випадку відмови від перевезення вантажу, перевізник повертає отриману передоплату в повному обсязі та сплачує штраф за відмову від завантаження у розмірі 10% від вартості перевезення.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що п. 10 в транспортному замовленні № 01\05 від 19.05.2009 року відсутній, на підтвердження чого надав свою факсимільну копію замовлення.

Як вбачається із матеріалів справи, і позивач, і відповідач надали суду факсимільні копії транспортного замовлення № 01\05 від 19.05.2009 року, які підписанні обома сторонами та скріплені печатками. На вимогу суду, сторони надали оригінали своїх копій транспортних замовлень, з яких вбачається, що і екземпляр замовлення позивача, і екземпляр замовлення відповідача підписані сторонами та скріплені печатками.

Однак умови даних транспортних замовлень відрізняються.

Як вбачається із екземпляра транспортного замовлення наданого позивачем, він містить відтиск печатки як позивача, так і відповідача. При цьому, у верхній частині замовлення наявні відомості з факсу відправника, відповідно до якого можна дійти висновку, що зазначений документ був відправлений позивачем відповідачеві, погоджений відповідачем (підписом та відтиском печатки), та двосторонньо підписаним направлений позивачеві.

Водночас доказів направлення транспортного замовлення, яке надане відповідачем на імя позивача, ТОВ «ІФ-10 Лайнер»не надав.

Тому суд приймає у якості належного замовлення екземпляр транспортного замовлення наданого позивачем.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони передбачили, що перевезення вантажів здійснюється у відповідності до умов Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписаної в Женеві 1956 року, нормативно-правовими актами України в частині, яка не суперечить Конвенції, а також у відповідності з даним договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 п. 72 Статуту автомобільного транспорту передбачено, що одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в трьох примірниках товарно-транспортної накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу.

Як було зазначено вище, у разі відмови від перевезення вантажу, перевізник повертає отриману передоплату.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів здійснення перевезення вантажу автомобілем д.н. НОМЕР_1, напівпричеп д.н. НОМЕР_3 та отримання його вантажоодержувачем суду не надав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, суд зазначає, що розраховуючи суму передоплати, яку відповідач повинен повернути позивачеві, останній виходив з того, що станом на день подання позову 1 євро становило 10,76815 грн., а не з фактично сплаченої передоплати, яка становила 22814, 00 грн.

Тому, позовні вимоги про повернення передоплати підлягають частковому задоволенню у сумі 22814, 00 грн.

Щодо штрафу у вигляді 10 % від вартості перевезення, то суд зазначає наступне.

Згідно із п. 10 замовлення, у випадку відмови від перевезення вантажу, перевізник повертає отриману передоплату в повному обсязі та сплачує штраф за відмову від завантаження у розмірі 10% від вартості перевезення.

Отже, штраф передбачений зазначеним пунктом замовлення сплачується лише у разі відмови перевізника від завантаження вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач прийняв вантаж до перевезення, вантаж було завантажено в автомобіль д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н. НОМЕР_3.

Отже, підстав для стягнення штрафу на підставі п. 10 замовлення відсутні.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення штрафу згідно п. 10 замовлення є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 34888, 80 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідно до умов транспортного замовлення № 01\05 від 19.05.2009 року доставка вантажу до кінцевого пункту розвантаження мала бути здійснена до 03.06.2009 року.

Виходячи з того, що від подальшого виконання своїх зобовязань за договором № 19\05 від 19.05.2009 року та транспортним замовленням № 01\05 від 19.05.2009 року в частині перевезення ємності 50 м3 довжиною 12300 мм, діаметром 3000 мм + 400 мм вентилі знизу, вагою 19550 кг, автомобілем д.н. НОМЕР_1, напівпричеп д.н. НОМЕР_3, відповідач відмовився 12.06.2009 року, термін затримки доставки вантажу відповідачем до кінцевого пункту розвантаження становить 9 днів.

А тому, на підставі умов замовлення, відповідач повинен сплатити штрафні санкції у розмірі 360 євро за кожен день такої затримки.

Суд не може погодитися з даною позовною вимогою позивача, оскільки замовленням № 01\05 від 19.05.2009 року передбачено, що відповідальність перевізника за порушення строків доставки вантажу становить 360 євро за добу.

Отже, зазначена штрафна санкція застосовується сторонами лише за порушення строків доставки вантажу.

Як було встановлено судом, відповідач під час здійснення перевезення вантажу взагалі відмовився від подальшого здійснення перевезення, а не виконав його з простроченням.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну вимогу щодо нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 34888, 80 грн. необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну подачу автомобіля д.н. НОМЕР_2 під завантаження у сумі 1100, 00 грн.

Відповідно до транспортного замовлення дата завантаження 25.05.2009 року.

Згідно із п. 4.15 договору за кожну добу запізнення під завантаження перевізник сплачує замовнику штраф у розмірі 550 грн.

Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної № 000652 завантаження вантажу було здійснено 27.05.2009 року.

Доказів того, що вантаж було завантажено із запізненням не з вини відповідача, останній суду не надав.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафу за несвоєчасну подачу автомобіля є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 1100, 00 грн.

Крім того, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, відповідно до якого просить суд стягнути солідарно з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машпропснаб»:

3)За перевезенням здійсненим автомобілем д.н. НОМЕР_2:

-штраф за невідповідність вказаних даних у замовленні у розмірі 5000 євро;

-штраф за понаднормативний простій транспортного засобу на Дніпропетровській митниці з 09.06.2009 року по 17.06.2009 року у розмірі 2520 євро.

4)За перевезення, яке відбувалося автомобілем д.н. НОМЕР_1:

-штраф за невідповідність вказаних даних у замовленні у розмірі 5500 євро;

-виїзд поліції у сумі 715 євро;

-штраф за невідповідність габаритів вантажу згідно протоколів поліції та витрати на виїзд представника до Італії у сумі 6000 євро;

-збитки за стоянку транспортного засобу на штрафному майданчику у сумі 1030 євро.

Що разом по міжбанківському курсу становить 197754, 00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.03.2009 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машпромснаб»було укладено договір № 27\03 ЕХР, відповідно до якого позивач зобовязався в інтересах, від імені, за дорученням і за рахунок ТОВ «Машпромснаб»здійснити організацію доставки вантажів в міжнародних та внутрішньо українських автомобільних перевезеннях, залучаючи для здійснення перевезень третю особу перевізника шляхом укладення відповідних договорів.

На виконання вимог зазначеного договору, 18.05.2009 року було складено договір-замовлення № 4 на транспортування ємності обємом 30 м3 , ємності обємом 20 м3 та трьох випаровувачів. Доставка вантажу до кінцевого пункту розвантаження 03.06.2009 року.

Крім того, на виконання вимог зазначеного договору, 12.06.2006 року було складено договірзамовлення № 5 на транспортування ємності обємом 50 м3. Доставка вантажу до кінцевого пункту розвантаження до 23.06.2009 року.

На підставі вказаного договору та замовлень, 19.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІФ 10 Лайнер»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір на перевезення автомобільним транспортом вищезазначеного вантажу.

Обгрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги відповідач зазначає, що ним було виконано міжнародне перевезення негабаритного вантажу по маршруту Італія Україна двома транспортними засобами: д.н. НОМЕР_2 з напівпричепом НОМЕР_4 та д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_3. В період транспортування вантажу по території Італії вакзані транспортні засоби були зупиненні для здійснення контрольних обмірів вантажу. Внаслідок обмірів було виявлено значні перевищення розмірів вантажу. Транспортний засіб д.н. НОМЕР_2 з напівпричепом НОМЕР_4 був направлений для подальшого перевезення, а згідно транспортного засобу д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_3 було складено протокол № 700003078291 та акт адміністративного затримання автомобіля.

Відповідно до протоколу поліції передбачено, що зазначений транспортний засіб було затримано на підставі ст. 10/18 Дорожнього кодексу Італії, у звязку із порушенням габаритів вантажу по висоті.

Враховуючи зазначене, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути солідарно з відповідачів понесені ним збитки, а саме виїзд поліції у сумі 715 євро, штраф за невідповідність габаритів вантажу згідно протоколів поліції та витрати на виїзд представника відповідача до Італії у розмірі 6000 євро та простій автомобіля на штрафному майданчику у сумі 1030 євро,

Оцінивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з приписів ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобовязання було виконано боржником.

Обовязковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний звязок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобовязань причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного-наслідкового звязку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме протоколу відділу дорожньої поліції Віченца № 700003078291, транспортний засіб д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_3 мав наступні габарити: довжина 16,50 м, висота 4, 20 м, ширина 3, 00 м, перевищуючи таким чином ліміт, передбачений статтею 61 Дорожнього кодексу, що становить на 2 % більше встановлених габаритів. Відповідно до ст. 13 Дорожнього кодексу Італії вищезгаданий транспортний засіб з транспортною накладною Lox Stange Tank 5000/18-SN0759459 (VRV JOB3583820) підлягає адміністративному затриманню, оскільки водій не зміг своєчасно заплатити штраф в установленому розмірі або внести заставу. Сума штрафу становить 715, 00 євро.

Згідно із протоколом попереднього адміністративного затримання та засвідчення в судовому зберіганні Відділом Дорожньої поліції Віченца 28.05.2009 року на підставі протоколу № 700003078291 було затримано транспортний засіб д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_3 відносно порушення ст. 10/18 Дорожнього кодексу Італії.

Відповідно до ст. 10/18 Дорожнього кодексу Італії передбачено, що будь-хто, хто не отримав дозволу або порушив хоча б одне з правил, встановлених у дозволі, відносно завданих переїздів, за винятком непередбачених коротких перегонів та призначених для доставки товарів, на дільницях або через дільниці, вже дозволені в окреслений період часу, де повинно бути обовязкове технічне супроводження, а також при перевищенні хоча б одного із максимальних меж габаритів чи ваги, які зазначені в дозволі на транспортування у виключних умовах, про що наведено в пунктах 2, 3 або 7, сукупність транспортних засобів, що наведені в параграфі 1, в залежності від вартості вантажу повинен сплатити адміністративний штраф від 715 євро до 2886 євро.

Згідно протоколу № 700003078291 у звязку із перевищенням встановлених габаритів вантажу накладено штраф у сумі 715 євро.

Відповідач здійснив оплату штрафу у сумі 715 євро 15.06.2009 року, що підтверджується довідкою відділу дорожньої поліції Вінченца наявною в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник несе відповідальність за всі витрати та збитки перевізника, які спричинені йому внаслідок ненадання необхідних документів, неточності або недостатності відомостей, які вказані в заявці, товарно-транспортній накладній та інших документах, які супроводжують вантаж.

Відповідач просить суд стягнути вищезазначений штраф солідарно з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машпромснаб».

Однак, оскільки накладення штрафу відбулося у звязку із зазначенням позивачем не вірних даних щодо габаритів вантажу у замовленні, а отже із вини останнього, суд приходить до висновку, що вимога відповідача про стягнення штрафу за невідповідність габаритів вантажу у розмірі 715 євро, що станом на 07.06.2010 року становить 6830, 46 грн. підлягає частковому задоволенню та стягується з фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Крім того, відповідач просить суд стягнути з відповідача витрати на виїзд представника та витрати за оплату простою на штрафному майданчику.

Згідно із п. 4.3 договору, якщо із будь-якої причини виконання договору на встановлених умовах є чи становиться неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його здачі місця, перевізник зобовязаний запросити інструкції у замовника.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем.

Згідно із ч. 2 ст. 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не і наслідки яких він не міг відвернути.

Пунктом 4.9 договору встановлено, що перевізник має право на відшкодування витрат, повязаних з додатковими інструкціями замовника.

Як встановлено судом, відповідач інструкції у позивача у звязку із затримання автомобіля не запросив, а отже відповідач несе всі збитки за вчинені ним дії, які не були погодженні з позивачем.

Крім того, згідно із п. 4.2 договору передбачено, що замовник оплачує перевізнику всі штрафи, оплачені останнім. При цьому розвантаження відбувається після отримання від замовника оплати за штрафи.

Як вбачається із протоколу адміністративного затримання, у звязку із несвоєчасністю сплати штрафу, транспортний засіб д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_3 був затриманий відділом дорожньої поліції Віченца.

Отже, бездіяльність відповідача щодо своєчасної сплати штрафу, накладеного дорожньою поліцією Італії, призвела до затримання транспортного засобу д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_3 та направлення його на штрафний майданчик, що в свою чергу призвело до понесення відповідачем додаткових витрат у вигляді витрат на виїзд представника та витрат за стоянку на штрафному майданчику.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо стягнення витрат на виїзд представника та витрат за стоянку на штрафному майданчику, оскільки зазначені витрати виникли з вини відповідача.

Також, відповідач просить суд стягнути з позивача витрати за виїзд поліції у сумі 715 євро.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, відповідач нормативного обґрунтування даної вимоги суду не надав. Доказів сплати за виїзд поліції останнім також надані не були.

Беручи до уваги викладене, суд вважає вимогу відповідача про стягнення 715 євро за виїзд поліції безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

До того ж, відповідач просить суд стягнути з позивача штраф за невідповідність габаритів вказаним даним у замовленнях (по транспортному засобу д.н. НОМЕР_1, напівпричеп д.н. НОМЕР_3 на суму 5500 євро та по транспортному засобу д.н. НОМЕР_2, напівпричеп д.н. НОМЕР_4) на загальну суму 10500 євро.

В обґрунтування вказаної позовної вимоги відповідач посилається на те, що відповідно до транспортного замовлення № 01\05 від 19.05.2009 року надання недостовірних даних негабаритного вантажу (довжина, ширина, висота, вага) заявленим в даному замовленні прирівнюється до штрафу, який дорівнює вартості фрахту.

На підтвердження заявленої вимоги, відповідач надав суду висновок експерта № М 253, відповідно до якого виявлено невідповідність по висоті вантажу, який перевозився в автомобілі д.н. НОМЕР_2, вказаному в заявці до фактичного розміру.

Як вбачається із висновку експерта, позивач не був запрошений для участі в дослідженні. Крім того, зазначене дослідження проводилося не судовим експертом, про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку експерт не був попереджений.

А тому, зазначений висновок не може бути прийнятий судом як належний доказ, який підтверджує перевищення габаритів вантажу.

Водночас, як вбачається із транспортного замовлення № 01\05 від 19.05.2009 року, прийнятого судом у якості належного замовлення, в ньому не передбачені штрафні санкції у разі надання недостовірних даних щодо габаритів вантажу. Лише зазначено, що у випадку, якщо фактичні розміри та вага вантажу буде перевищувати заявлені, перевізник залишає за собою право переглянути строки завантаження та вартість доставки.

Враховуючи зазначене, суд вважає вимогу відповідача про стягнення штрафу за невідповідність габаритів вказаним даним у замовленні у розмірі 10500 євро безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, відповідач просить суд стягнути з позивача 2520 євро по міжбанківському курсу за понаднормативний простій автомобіля НОМЕР_2 з напівпричепом НОМЕР_4 на Дніпропетровській митниці з 09.06.2009 року по 17.06.2009 року.

Відповідно до п. 4.7 договору нормативний простій на митному терміналі для проходження митних процедур приймається сторонами в межах 24 годин.

Згідно із п. 2 замовлення за понаднормативний простій, який визначається на підставі договору, сплачується замовником і з розрахунку 360 євро на добу по міжбанківському курсу покупки валюти на день оплати, включаючи вихідні та святкові дні.

Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної № 000652 транспортний засіб прибув на митницю 09.06.2009 року, а отриманий вантажоотримувачем 17.06.2009 року.

Таким чином, з урахуванням 24 годин нормативного простою транспортного засобу, понаднормативний простій автомобіля становить 7 діб (з 10.06.2009 року по 16.06.2009 року включно).

Розрахунок понаднормативного простою:

360 євро * 7 діб = 2520 євро, що станом на 07.06.2010 року становить 24073, 78 грн.

Відповідач просить суд стягнути вищезазначений борг солідарно з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Машпромснаб».

Як встановлено судом, 19.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІФ 10 Лайнер»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір на перевезення автомобільним транспортом вищезазначеного вантажу.

Зазначений договір був укладений для виконання Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 умов договору № 27\03 ЕХР, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машпромснаб», відповідно до якого фізична особа підприємець ОСОБА_1 зобовязався в інтересах, від імені, за дорученням і за рахунок ТОВ «Машпромснаб»здійснити організацію доставки вантажів в міжнародних та внутрішньо українських автомобільних перевезеннях, залучаючи для здійснення перевезень третю особу перевізника шляхом укладення відповідних договорів.

Отже, беручи до уваги викладене безпосередньо між ТОВ «Машпромснаб»та ТОВ «ІФ 10 Лайнер»господарських зобовязань не виникало, а тому у останнього відсутні правові підстави вимагати стягнення санкцій передбачених п. 4.7 договору № 19\05 від 19.052009 року та п. 2 замовлення № 01\05 від 19.05.2009 року, які укладені між позивачем та відповідачем.

Враховуючи зазначене, вимога про відшкодування боргу за понаднормативний простій підлягає стягненню з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 у сумі 24073, 78 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 509, 525, 909, 916 ЦК України, ст. 193, 224 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ - 10 Лайнер»(01000, м. Київ, вул. Качалова, 5-Д; код ЄДРПОУ 25634036), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (50074, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_5) передоплату у розмірі 22 814 (двадцять дві тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 00 коп., штрафні санкції у сумі 1 100 (одна тисяча сто) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 239 (двісті тридцять девять) грн. 12 коп., та 86 (вісімдесят шість) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті первісних позовних вимогах відмовити.

4. Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (50074, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_5), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ - 10 Лайнер»(01000, м. Київ, вул. Качалова, 5-Д; код ЄДРПОУ 25634036) 24073 (двадцять чотири тисячі сімдесят три) грн. 78 коп. за понаднормативний простій, 6830 (шість тисяч вісімсот тридцять) грн. 46 коп. штрафу, 309 (триста девять) грн. 09 коп. витрат по сплаті державного мита та 36 (тридцять шість) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. В решті зустрічних позовних вимогах відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. дата підписання 07.02.2011 року