Рішення № 13724320, 26.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/46026.01.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ATM-PARTNERS"

про стягнення 53 543,03 дол. США

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Задорожна Л.Г. (дов. б/н від 09.12.2010р.)

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство "Київмедпрепарат" (далі по тексту - Позивач) звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ATM-PARTNERS" (далі по тексту - Відповідач) про стягнення заборгованості за контрактом №ЕХР-268/10 від 19.05.2010 року в розмірі 583543,03 доларів США.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 року порушено провадження у справі № 9/460, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.01.2011 року.

09.12.2010 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано додаткові матеріали по справі на виконання вимог ухвали суду від 26.01.2010р.

11.01.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем по справі подано в заяву, в якій повідомляє суд про те, що повідомлений про розгляд справи та не заперечує проти позовних вимог заявлених позивачем, просить суд розглянути справу.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.2011 року не з’явися.

Заявлені позовні вимоги позивач підтримав та обґрунтовує їх неналежним виконанням умов контракту №ЕХР-268/10 від 19.05.2010 року в частині оплати за поставлений товар, у зв’язку з чим утворилася заборгованість.

Зважаючи на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представники Сторін в судовому засіданні клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника Позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

19.05.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Київмедпрепарат" (далі по тексту –Позивач, Продавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ATM-PARTNERS" ( далі –Відповідач, Покупець за Договором) було укладено контракт №ЕХР-268/10.

Відповідно до умов п.1.1 контракту Позивач зобов’язується передати у власність Відповідача на умовах, в обсягу та в порядку, передбаченим даним Контрактом медикаменти (далі - Товар), а Покупець зобов’язується прийняти Товар і оплатити його згідно Контракту.

Згідно пункту 1.2 Контракту, поставка Товару здійснюється на основі специфікацій, які підписуються повноважними представниками Сторін на кожну партію Товару та являються невід’ємною частиною даного Контракту (далі - Специфікація).

Згідно п. 1.3 Контракту, Покупець зобов’язується оплатити Товар згідно розових Специфікацій до даного Контракту.

Згідно п. 2.1 Контракту, загальна вартість Контракту становить 480000,00 доларів США (чотириста вісімдесят тисяч доларів США).

Згідно п. 17.1 Контракту, даний Контракт діє з моменту його підписання до 01 травня 2011р. У разі, якщо сторони не завершили взаєморозрахунки в межах цього строку, Контракт буде діяти до повного завершення взаєморозрахунків.

20.05.2010 року між представниками Сторін підписано Додаткову угоду №1 до Контракту №ЕХР-268/10 від 19.05.2010р.

10.07.2010 року між представниками Сторін підписано Додаткову угоду №2 до Контракту №ЕХР-268/10 від 19.05.2010р.

Згідно п. 5.1 Контракту (з урахуванням Додаткової угоди №2 від 19.05.2010р.), оплата за поставлений товар здійснюється в доларах США на умовах відстрочення платежу 120 (сто двадцять) календарних днів від дати відпуску товару Київською регіональною таможнею, вказаної в вантажній митній декларації.

Згідно зі статтею 5 Закону України “Про міжнародне приватне право”, учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, яке підлягає застосуванню до змісту правовідносин.

Як встановлено пунктом 15.3 Контракту, сторони погодились керуватися нормами права місця укладення контракту. Місцем укладення контракту є м. Київ, а отже суд при вирішенні спору застосовує для вирішення спору норми права українського законодавства.

У відповідності до п. 15.2 Контракту, у разі якщо Сторони не прийдуть до вирішення шляхом переговорів, то спір по даному Контракту або пов'язаний з ним, підлягає передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”, суди України можуть приймати до свого провадження та розглядати справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підвідомчість справи з іноземним елементом судам України.

Згідно п. 15.3 Контракту, в разі якщо Сторони згідні з тим, що в процесі розгляду та вирішення спору, а також по всім питанням, які не передбачені даним Контрактом, Сторони будуть керуватись нормами міжнародного права, такими як Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів та нормами права місця укладення контракту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний спір є підвідомчим Господарському суду міста Києва та підлягає вирішенню шляхом застосування до спірних правовідносин норм права України.

На виконання п.1.1 контракту, Позивач 18.06.2010р. (згідно експортної вантажної митної декларації №100000024/2010/043340) здійснив поставку Товару Відповідачу згідно Специфікації №1 до Контракту, на загальну суму 47593,81 доларів США (належним чином завірені копії доказів додано до матеріалів справи).

Згідно вантажної митної декларації № А 2979121 Відповідачем отримано товар 20.07.2010 року.

Станом на дату подачі позовної заяви, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 47593,81 ( сорок сім тисяч п’ятсот дев’яносто три долари вісімдесят один цент) доларів США.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, Відповідач мав оплатити Товар у відповідності до Специфікації №1 до Контракту протягом 120 календарних днів, починаючи з 20.07.2010 року, включно до 17.10.2010 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами укладено договір купівлі-продажу товарів, а отже правовідносини між сторонами регулюються загальними положеннями ЦК України щодо виконання договірних зобов’язань з особливостями, що передбачені Господарським кодексом України, що є спеціальним актом, який регулює саме господарські відносини між сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Окремо суд звертає увагу на те, що Відповідач у своїй заяві від 11.01.2011 року не заперечує проти задоволення позовних вимог заявлених позивачем та підтверджує викладені у позовній заяві обставини, докази на спростування наведених обставин не надає.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення 47593,81 доларів США.

Також Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 5949,22 (п’ять тисяч дев’ятсот сорок дев’ять доларів двадцять два центи ) доларів США згідно п. 5.3 Контракту.

Розглянувши вимоги Позивача про стягнення Відповідача пені у відповідності до п. 5.3 Контракту у розмірі 5949,22 доларів США підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно п. 5.3 Контракту, у заяві порушення Відповідачем строків платежу, Позивач має право нарахувати та виставити Відповідачу пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочки від неоплаченої суми, але не більше ніж 16% від загальної суми контракту.

          Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання (дане порушення з боку відповідача встановлено судом), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, і сплата неустойки.

Як встановлено ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до частин 4, 6 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (із змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). При цьому статтею 3 вказаного закону, встановлено обмеження щодо розміру, зокрема вказано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, суд зазначає, що за загальним правилом, якщо законом визначено розмір штрафних санкцій, змінити його за погодженням сторін (угодою сторін) не можна, і такі зміни будуть вважатися нікчемними. Так, за невиконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ця пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд приходить до висновку, що передбачений у п. 5.3 контракту розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ у відповідності до норм українського законодавства.

При цьому судом не приймається посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на норми Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, виходячи з наступного.

Згідно ст. 74 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, збитки за порушення договору однією із сторін становлять суму, що дорівнює тій шкоді, включаючи упущену вигоду, якої зазнала інша сторона внаслідок порушення договору. Такі збитки не можуть перевищувати шкоди, яку сторона, що порушила договір, передбачала чи повинна була передбачати в момент укладення договору як можливий наслідок його порушення, враховуючи обставини, про які вона в той час знала чи повинна була знати.

Згідно ст. 78 Конвенція Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми, без шкоди для будь-якої вимоги про відшкодування збитків, які можуть бути стягнуті на підставі статті 74.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана Конвенція передбачає тільки стягнення відсотків понад стягнені збитки і в незалежності від заявленої вимоги про стягнення збитків, однак не регулює питання розміру пені, а отже в цій частині (визначення розміру пені) суд керується нормами українського законодавства щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, яка відповідно до визначення даного в законі є один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується прострочення оплати за Контрактом та передбачена умовами Контракту відповідальність за таке прострочення.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Сума боргу (дол.США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

47593,8116.10.2010 - 09.11.2010257.7500 %0.042 %*505.28

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 505,28 доларів США

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення основної суми боргу в повному обсязі та частково щодо стягнення штрафних санкцій, в зв’язку з невірним розрахунком позивача у справі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю PARTNERS»(700100, м. Ташкент, вул. У. Насира, 45, ІНПП 204511717) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Відкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139, ЄДРПОУ 00480862) 47593 (сорок сім тисяч п’ятсот дев’яносто три ) доларів 81 цент США заборгованості (що еквівалентно 376752 (триста сімдесят шість тисяч сімсот п’ятдесят дві гривні) грн. 59 коп.), 505 (п’ятсот п’ять) доларів 28 центів США ( що еквівалентно 3999 (три тисячі дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 79 коп.) пені, 480 (чотириста вісімдесят) доларів 99 центів США державного мита (що еквівалентно 3807 (три тисячі вісімсот сім) грн. 52 коп.), 230 (двісті тридцять ) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 31.01.11р.