Рішення № 13724251, 20.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/35220.01.11

за позовом приватного акціонерного товариства "Солді і Ко"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія

"Укркомплексбуд"

про стягнення 3 465,89 грн.

Суддя Копитова О.С.

Секретар судового засідання Шмуйло А.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Погорілець Р.В., представник за довіреністю № 242 від 31.08.2010

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Солді і Ко" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укркомплексбуд" про стягнення 3 465,89 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укркомплексбуд" своїх зобов’язань щодо оплати товару отриманого від приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 3465,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 порушено провадження по справі № 28/352 та призначено судове засідання на 16.12.2010.

Розгляд справи відкладався.

В судові засідання, зокрема засідання призначене на 20.01.2011 представники відповідача не з’явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином (оригінал поштового повідомлення в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (копія в матеріалах справи), однак відповідач правом на участь своїх представників в судових засіданнях не скористався.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі відповідача.

В судовому засіданні 20.01.2011 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2010 року за усною домовленістю, відповідно до видаткових накладних № 4244 від 02.03.2010, № 4552 від 05.03.2010, № 6030 від 22.03.2010, № 9597 від 28.04.2010, № 9985 від 30.04.2010, № 10111 від 05.05.2010, № 10288 від 06.05.2010, № 10402 від 07.05.2010, № 19230 від 08.06.2010 та № 19871 від 14.06.2010 позивачем здійснено поставку відповідачеві товару на загальну суму 7774,45 грн. Зазначені видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог законодавства України, підписані сторонами та скріплені печатками позивача.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 60 від 02.03.2010, № 69 від 04.03.2010, № 81 від 22.03.2010, № 139 від 28.04.2010, № 00141 від 30.04.2010, № 00143 від 05.05.2010, № 00147 від 06.05.2010, № 00148 від 07.05.2010, № 146 від 08.06.2010 та № 194 від 14.06.2010 виданих відповідачем та скріплених підписами посадових осіб відповідача та печатками підприємства(належним чином засвідчені копії в матеріалах справи).

При цьому позивачем були виписані відповідачеві податкові накладні № 4099 від 02.03.2010 на суму 1598,40 грн., № 4460 від 05.03.2010 на суму 104,06 грн., № 5822 від 17.03.2010 на суму 871,80 грн., № 9433 від 28.04.2010 на суму 339,00 грн., № 9840 від 30.04.2010 на суму 56,70 грн., № 9954 від 05.05.2010 на суму 75,00 грн., № 10160 від 06.05.2010 на суму 642,63 грн., № 10295 від 07.05.2010 на суму 620,37 грн., № 14513 від 08.06.2010 на суму 2138,19 грн. та № 15105 від 14.06.2010 на суму 1327,70 грн.

Для оплати товару позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки - фактури № 9001 від 02.03.2010, № 8701 від 04.03.2010, № 9621 від 12.03.2010, № 18835 від 28.04.2010, № 20841 від 30.04.2010, № 21940 від 05.05.2010, № 21187 від 06.05.2010, № 18960 від 07.05.2010, № 28463 від 08.06.2010 та № 31943 від 14.06.2010.

Як свідчать матеріали справи, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 4530,56 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

10.09.2010 позивач направив відповідачу грошову вимогу на суму 3 465,89 грн. та зазначив про необхідність сплати боргу протягом семи днів з моменту отримання вказаної вимоги.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

На дату винесення рішення, заборгованість відповідача становить 3465,89 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом генерального директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов’язань щодо передачі позивачем певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття відповідачем зазначеної продукції і оплати її вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем 10.09.2010 була направлена на адресу відповідача вимога про погашення існуючої заборгованості, однак відповідач у встановлені строки в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача не надав.

В зв’язку з задоволенням позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укркомплексбуд" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 6-А; 04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 2, кім. 1; ід. код. 33635586 з будь-якого іншого рахунку знайденого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2; ід. код. 23162981) 3 465 (три тисячі чотириста шістдесят п’ять) грн. 89 коп. - основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.

СуддяО.С. Копитова