Рішення № 13724201, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/48802.02.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 21805,27 грн. за участю представника позивача Собко А.В., довіреність №0109 від 26.05.2010 року, відповідача не зявився, ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»про стягнення 21805,27 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.12.2009 року в м. Буча на перехресті проспекту Палладіна та вулиці Булаховського мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Лексус», д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «ВАЗ 2104»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 20 927,97 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_2 було застраховано ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Позивач направив відповідачу претензію про відшкодування збитків у порядку регресу у розмірі 20927,97 грн., проте відповіді на дану претензію не отримав.

У звязку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.01.2011 року.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2011 року не зявився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з довідки ДАІ від 07.12.2009 року та постанови апеляційного суду Київської обл. від 05.01.2010 року, ОСОБА_2 03.12.2009 року близько 17 год. 50 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ 2104»д.н. НОМЕР_2 на 23 км а/д Київ-Ковель в смт. Гостомель, повертаючи ліворуч, не пропустив автомобіль «Лексус»д.н. НОМЕР_1, який рухався в зустрічному напрямку, чим порушив п.п. 16.6 ПДР України і внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою апеляційного суду Київської області від 05.01.2010 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Лексус», д.н. НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_1 у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 005569 від 16.12.2008 року.

Відповідно до звіту №252/9 від 09.12.2009 року, матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля «Лексус», д.н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 22644,90 грн.

Як вбачається з страхових актів № UA2009120300018/L01/01 від 15.12.2009 року, № 2009120300018/L01/02 від 01.06.2010 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 20927,97 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявним в матеріалах копіями платіжних доручень № 457 від 22.12.2009 року на суму 16370,75 грн., №1253 від 11.01.2010 року на суму 4557,22 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 20 927,97 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивчаем, транспортний засіб «ВАЗ 2104», д.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Лексус» д.н. НОМЕР_1, належить ОСОБА_2, що підтверджується довідкою ДАІ від 07.12.2009 року.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ВАЗ 2104», д.н. НОМЕР_2 (ОСОБА_2), та який перебував у її користуванні, встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Лексус»д.н. НОМЕР_1 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта»та ОСОБА_2 було укладено договір (поліс) № ВС/6098489 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 2104», д.н. НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 25/1/2010 від 22.02.2010 у розмірі 20927,97 грн. позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування. До вказаної заяви були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати. Дана заява була отримана відповідачем 09.03.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №10505750.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Лексус», д.н. НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 20417,97 грн. (20927,97 грн. вартість матеріального збитку 510,00 грн. франшиза = 20417,97 грн.).

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1387,30 грн. (за період з 10.04.2010 року по 10.08.2010 року).

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 1387,30 грн., які нараховані позивачем відповідно до вимог закону.

Державне мито у сумі 218,05 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 8285 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 42, код 20782312) 20 417 (двадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 97 коп. боргу, 1 387 (одну тисячу триста вісімдесят сім) грн. 30 коп. пені, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 05 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяС. О. Чебикіна