Рішення № 13724198, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/48502.02.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»до Відкритого акціонерного товариства «Національної Страхової компанії «Оранта»про стягнення 11084,60 грн. за участю представника позивача Волчек Н.М., довіреність № 406/2010 від 28.12.2010 року, відповідача Старкова І.О., довіреність № б/н від 01.07.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»до Відкритого акціонерного товариства Національна Страхова компанія «Оранта»про стягнення 11084,60 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.03.2010 року в м. Києві на площі Перемоги мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хонда», д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Сузукі»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 11 084,60 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_2 було застраховано ВАТ НСК «Оранта».

11.09.2009 року позивач направив відповідачу претензію для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповіді на дану претензію не отримав.

У звязку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.01.2011 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки ДАІ та постанови Шевченківського районного суду м. Києва у справі №3-3847/09 від 20.03.2009 року, ОСОБА_2., 11 березня 2009 року о 10 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Хонда»д.н. НОМЕР_1 по площі Перемоги,3 в м. Києві, рухаючись заднім ходом здійснив зіткнення з автомобілем «Сузукі»д.н. НОМЕР_2, в результаті чого, транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим порушив пункт 10.9 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №3-3847/09 від 20.03.2009 року, ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Сузукі», д.н. НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ТОВ «Сунична Поляна»у позивача на підставі договору страхування автотранспортних засобів № 1012984 від 24.03.2008 року.

Відповідно до звіту №Ч10-288 від 29.12.2010 року, матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля «Сузукі», д.н. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 11843,28 грн.

Як вбачається з страхового акту №801/09/50/ТР25/00/2 від 23.03.2009 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 11084,60 грн. (11844,60 грн. вартість відновлювального ремонту 760,00 грн. безумовна франшиза = 11084,60 грн.).

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 9797 від 06.05.2009 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 11084,60 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Хонда», д.н. НОМЕР_1 (ОСОБА_2.) встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_2. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Сузукі»д.н. НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір (поліс) № ВС/0243900 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого ВАТ НСК «Оранта»взяло на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Хонда», д.н. НОМЕР_1 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Заявою про виплату страхового відшкодування вих. №3950 від 09.09.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в розмірі 11 084,60 грн. До вказаної заяви були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати. Дана заява була отримана відповідачем 14.09.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №57849888.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Пунктом 2 полісу №ВС/0243900 передбачено, що франшиза складає 510,00 грн.

Відповідач у судовому засіданні 02.02.2011 року визнав позов в частині стягнення 10574,60 грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Сузукі»д.н. НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 574,60 грн. (11084,60 грн. (вартість матеріального збитку) 510,00 грн. (франшиза) = 10574,60 грн.).

Вимоги позивача в частині стягнення франшизи в розмірі 510,00 грн. не підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 105,75 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225,14 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 78, 8285 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код 00034186) на користь Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(01004, м. Київ, вул. Басейна, 7В, код 19411125) 10 574 (десять тисяч пятсот сімдесят чотири) грн. 60 коп. боргу, 105 (сто пять) грн. 75 коп. державного мита та 225 (двісті двадцять пять) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяС. Чебикіна