Рішення № 13724197, 28.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/55628.01.11 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ Страхування»

ДоТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_1

Простягнення 9673,47 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Лавренко Н.О.дов. № 30/11-10_Л від 30.11.2010 року; Руденко О.О. дов. № 04/10-10_Р від 04.10.2010 року;

від відповідача: Борозенкова Ю.М. дов. № 01/230-503 від 11.11.2010 року;

від третьої особи: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ Страхування»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант»про стягнення 8519,50 грн. страхового відшкодування, 776,32 грн. пені, 221,50 грн. інфляційних втрат, 156,15 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовляється відшкодувати позивачу розмір сплаченого останнім страхового відшкодування своєму страхувальнику.

Ухвалою від 02.12.2010 року було порушено провадження по справі, призначено її розгляд на 20.12.2010 року та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

В судовому засіданні 20.12.2010 року представники позивача подали документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надали усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 20.12.2010 року не зявилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання учасників процесу, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 20.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 28.01.2011 року.

Представники позивача в судовому засіданні 28.01.2011 року позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

В судовому засіданні 28.01.2011 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судове засідання 28.01.2011 року представник третьої особи не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.01.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2009 року в м. Києві на вул. Артема, 89, за участю автомобіля Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, власником якого є ОСОБА_2 та за участю автомобіля Subaru Forester, під керуванням ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є водій ОСОБА_3 сталася дорожньо транспортна пригода.

Як вбачається з довідки про дорожньо транспортну пригоду № 1459/08 від 05.09.2009 року та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 18.09.2009 року у адміністративній справі № 3-11074/09, дорожньо транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_1 вимог ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та п. 13.1 ПДР України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.09.2009 року у адміністративній справі № 3-11074/09 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України, пункту 13.1 ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № АС 002383 від 24.09.2008 року страховиком автомобіля Toyota Corolla є Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ Страхування».

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 390 від 14.09.2009 року та ремонтної калькуляції № 199 від 14.09.2009 року, матеріальний збиток, спричинений внаслідок ДТП власнику автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2 становить 9481,38 грн.

Відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № АС 002383 від 24.09.2008 року розмір безумовної франшизи за завданий збиток складає 0,5% від розміру страхової суми.

Як вбачається з страхового акту № АС 001943 від 29.10.2009 року загальний розмір страхового відшкодування становить 9029,50 грн.

На виконання умов Договору позивач сплатив страхувальнику 9029,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 467 від 19.11.2009 року на суму 8903,50 грн. та № 468 від 19 листопада 2009 року на суму 126,00 грн..

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначене правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи цивільно правова відповідальність водія автомобіля Subaru Forester була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант», згідно полісу обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3914951.

У звязку з цим, позивач 25.02.2010 року направив на адресу відповідача заяву № 15/04/8-04/050-10 з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу до якої додав весь пакет необхідних документів, що була вручена уповноваженому представнику відповідача 01.03.2010 року, що підтверджується відміткою на вимозі.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно по частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з пункту 2 Полісу обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3914951 страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на суму франшизи, яка складає 510,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 8519,50 грн. (9029,50 грн. 510,00 грн.)

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня. Позивач керуючись пунктом 2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»нарахував та просить стягнути з відповідача за період з 02.04.2010 року по 01.10.2010 року пеню в сумі 776,32 грн.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням пунктів 1 та 2 статті 37 вищезазначеного Закону, дати вручення регресної вимоги та прострочення сплати страхового відшкодування, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 776,32 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 156,15 грн. 3 % річних за період з 02.04.2010 року по 10.11.2010 року та 221,50 грн. інфляційних втрат за період з 02.04.2010 року по 30.09.2010 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дати вручення регресної вимоги та прострочення сплати страхового відшкодування, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, Печерський р н, бульв. Лесі Українки, буд. 26; фактична адреса: 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 55, код ЄДРПОУ 32382598) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ Страхування»(місцезнаходження: 08131, Київська обл., Києво Святошинський р н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56, код ЄДРПОУ 35429675) 8 519 (вісім тисяч пятсот девятнадцять) грн. 50 коп. основного боргу, 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 32 коп. пені, 221 (двісті двадцять одну) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 156 (сто пятдесят шість) грн. 15 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

07.02.2011 року