Рішення № 13724195, 29.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/31629.12.10

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі

Страхування"

до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія "Оранта"

про стягнення 11 359,12 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Шмуйло А.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Руденко О.О., представник за довіреністю № 04/10-10_Р від 04.10.2010

від відповідача: Пономаренко В.І., представник за довіреністю № 08-03-28/311-10 від

16.06.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі Страхування»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” про стягнення 11359,12 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземного транспорту АС № 000355 від 24.05.2008 (далі Договір) внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль Daewoo Nubira, державний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, належить ОСОБА_2, а вказаний транспортний засіб застрахований у ВАТ НАСК «Оранта», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4076120 від 15.01.2009, позивач просить стягнути з ВАТ НАСК «Оранта»суму страхового відшкодування в розмірі 10054,89 грн. Також, з посиланням на ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” позивач просить стягнути пеню в розмірі 993,36 грн., 180,16 грн. відсотків річних та інфляційних нарахувань в розмірі 130,71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2010 порушено провадження у справі № 28/316 та призначено судове засідання на 30.11.2010.

Розгляд справи відкладався.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову в частині стягнення суми страхового відшкодування не заперечував. Заперечував відповідач лише в частині стягнення відсотків річних, пені, втрат від інфляції.

В судовому засіданні 29.12.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до довідки відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району м. Києва № 8368964 та постанови Шевченківського районного суду м. Києва у адміністративній справі № 3-4863/2009, 02.04.2009 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, державний номер НОМЕР_1, яким керував громадянин ОСОБА_1, із автомобілем Daewoo Nubira, державний номер НОМЕР_2, яким керував громадянин ОСОБА_2

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, державний номер НОМЕР_1.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Шевченківського районного суду м. Києва у адміністративній справі № 3-4863/2009.

Відповідно до звіту № 141 про визначення вартості матеріального збитку від 06.05.2009 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 10293,44 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі Договору АС 000355 добровільного страхування наземного транспорту, укладеного 24.05.2008 між ОСОБА_1 (власник автомобіля Toyota Land Cruiser Prado) та ТОВ СК „ВіДі - Страхування».

На підставі вказаного Договору добровільного страхування № АС 000355 та Страхового акту № АС-001377 від 28.05.2009 та розрахунку страхового відшкодування до нього, згідно рахунку № ВДзС-4110240 від 20.05.2009, СК «ВіДі - Страхування»виплатила страхове відшкодування на користь страхувальника у розмірі 10054,89 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «ВіДі Автострада» в розмірі 10054,89 грн., що підтверджується платіжним дорученням №192 від 16.06.2009.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 10054,89 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засібом автомобіль Daewoo Nubira, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Toyota Land Cruiser Prado, державний номер НОМЕР_1, керував ОСОБА_2.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем автомобіль Daewoo Nubira, державний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відтак, ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Toyota Land Cruiser Prado у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 - була застрахована у ВАТ НАСК „Оранта” на підставі Полісу № ВС/4076120 від 15.01.2009 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до Полісу № ВС/4076120 ВАТ НАСК „Оранта” взяла на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля Daewoo Nubira, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 (Страхувальника).

23.12.2009 позивачем було направлено відповідачу регресну вимогу на суму 10054,89 грн. (лист від 23.12.2009 № 15/04/8.04/635-09, яку згідно поштового повідомлення було доставлено 24.12.2009.

Згідно матеріалів справи відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, страхове відшкодування не виплатив.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Розмір матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, підтверджений Звітом автотоварознавчого дослідження та складає 10293,44 грн., при цьому позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 10054,89 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, зважаючи на вимоги даної норми, статей 253-255 ЦК України НАСК „Оранта” повинна була здійснити виплату страхового відшкодування у строк до 25.01.2010.

Відповідач виплату страхового відшкодування у встановлений строк не здійснив.

За таких обставин справи позовні вимоги до відповідача щодо стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню.

В даному випадку суд не погоджується з доводами відповідача щодо відсутності підстав для стягнення пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних з огляду на наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобовязань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобовязання. Відповідальність за порушення зобовязання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобовязання" книги пятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобовязань, тобто до порушення грошових зобовязань, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобовязання це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у ВАТ "НАСК "Оранта" виникло зобовязання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Тобто, має місце правовідношення в якому ВАТ "НАСК "Оранта" (боржник) зобов'язано вчинити на користь «ТОВ «СК «ВіДі-Страхування»(кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України до позивача у межах фактичних витрат і страхової суми перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами, тобто, до відповідача як страховика особи, відповідальність якої ним застрахована.

Тобто, саме розмір основного зобовязання, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди, та перейшло до позивача в порядку регресу обмежений фактичними витратами позивача.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, ВАТ "НАСК "Оранта" у встановлений строк не виконано.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому нарахування позивачем пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення грошового зобовязання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним та підлягають задоволенню пеня в розмірі 993,36 грн., інфляційні нарахування в розмірі 130,71 грн. та відсотки річних в розмірі 180,16 грн.

Відсутність у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних при умові несвоєчасної виплати страхового відшкодування не заперечує наявності правового регулювання цих питань нормами інших законодавчих актів України (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

При цьому як встановлено вище, обовязок страховика сплатити пеню в разі порушення строку виплати страхового відшкодування прямо передбачений ч. 2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 25.01.2010 року він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю Toyota Land Cruiser Prado було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надали доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь товариства з додатковою відповідальністю „ВіДі Страхування” (08131, Київська обл., Києво Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56; код ЄДРПОУ 35429675) 11359 (одинадцять тисяч триста пятдесят девять) грн. 12 коп., з яких 10054 (десять тисяч пятдесят чотири) грн. 89 коп. - страхового відшкодування, 130 (сто тридцять) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 993 (девятсот девяносто три) грн. 36 коп. - пені, 180 (сто вісімдесят) грн. 16 коп. - відсотків річних, а також 114 (сто чотирнадцять) грн. 00 коп. - витрати по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

СуддяО.С. Копитова