Рішення № 13724154, 26.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 43/453-13/55826.01.11

За позовом Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рофа Мобільбетон Україна»

про стягнення 2048868,59 грн.

Суддя Курдельчук І.Д

Представники сторін:

прокурор Кузьміна К.Г. посвідчення № НОМЕР_1 від 03.04.2009 р.

від позивача Козій І.П. дов. № 2797-НЮ від 26.11.2009 р.

від відповідача Задорожний Ю.В. дов. б/н від 25.06.2010 р.

в судовому засіданні 26.01.11 року, відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Київський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рофа Мобільбетон Україна»про стягнення 2048868,59 грн. заборгованості, яка сталася в результаті порушення господарського зобов'язання за договором оренди, а також про повернення орендованого майна до орендодавця. Позов мотивований тим, що Відповідач неналежно виконував умови договору оренди окремого індивідуально визначеного рухомого майна № ПЗ/БМЕС-075040/НЮ від 24.01.2007 року.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 01.04.2010 року позов було задоволено, розірвано договір оренди окремого індивідуально визначеного рухомого майна № ПЗ/БМЕС-075040/НЮ від 24.01.2007 року, укладеного між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рофа Мобільбетон Україна»та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рофа Мобільбетон Україна»на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»1186547,08 грн. основного боргу, 42863,10 грн. інфляційних нарахувань, 15747,83 грн. три відсотка річних, 31368,01 грн. пені, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рофа Мобільбетон Україна»в доход Державного бюджету України 12765,26 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 р. рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2010 р. залишено без змін.

02.11.2010 р. постановою Вищого господарського суду судові рішення у справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією голови Господарського суду м. Києва від 15.11.2010 р. справу передано судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2010 р. матеріали справи № 43/453 прийняті суддею Курдельчуком І.Д. до свого провадження і присвоєно їм № 43/453-13/558 та призначено розгляд справи на 30.11.2010 р.

В судове засідання 30.11.2010 р. з'явилися представники сторін та транспортної прокуратури. В ході розгляду справи представник Відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі, в задоволенні якого судом було відмовлено через відсутність підстав. В судовому засіданні оголошена перерва до 11.01.2011 року. Через нез'явлення в судове засідання представника Відповідача розгляд справи було відкладено на 26.01.2011 року.

25.01.2011 р. через канцелярію Господарського суду м. Києва від Київського транспортного прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рофа Мобільбетон Україна»на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»803710,58 грн. пені, а також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Рофа Мобільбетон Україна»повернути Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця»по акту приймання-передачі орендоване майно.

Прокурор та Позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі з врахуванням їх уточнення. Представник Відповідача надав суду письмові пояснення, якими підтвердив факт отримання Відповідачем листа від 23.12.2008 р. про припинення орендних відносин та розірвання договору оренди з 24.01.2009 року. Крім того, Представник Відповідача зауважив на те, що Позивачем обрано неправильний спосіб захисту інтересів.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обовязками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця»(Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рофа Мобільбетон Україна»(Відповідач) було укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного рухомого майна № ПЗ/БМЕС-075040/НЮ від 24.01.2007 року.

Відповідно до п.1.1. договору Позивач зобов'язався надати Відповідачу у строкове платне (тимчасове) користування бетонозмішувальну установку СОBRА С 60-4/120 виробництва OY»Фінляндія, серійний № 1701С2005-Т34, з метою виробництва бетону. Балансоутримувачем бетонозмішувальної установки є відокремлений підрозділ Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»- Центр механізації будівельних робіт.

Відповідач зобов'язався прийняти та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів.

Відповідно до п.3.2. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р. із змінами і доповненнями, внесеними Постановою КМУ України від 27.12.2006 року № 1848, і вноситься на рахунок балансоутримувача не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним.

Сторони уклали договір на строк з 01.02.2007 р. по 01.02.2010 р.

15.05.07 р. на виконання п. 1.4. договору Позивачу було передане окреме індивідуально визначене рухоме майно бетонозмішувальну установку СОBRА С60-4/120 виробництва ECWILL OY»Фінляндія, серійний № 1701С2005-Т34, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Качалова, 5, про що було складено акт прийому-передачі окремого індивідуально визначеного майна.

Згідно п.1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»- орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 5.2 договору - обов'язком орендаря є своєчасно і в повному обсязі сплачування орендної плати.

Пунктами 13, 14 Постанови Кабінету міністрів України від 04.10.1995р. № 786 "Про методику і порядок використання плати за оренду державного майна" передбачено, що розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Термін внесення орендної плати визначається в договорі.

Відповідно до п.3.6 договору орендна плата сплачується не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 9.3. договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується балансоутримувачу з урахуванням пені у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на дату нарахування пені, суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Судом встановлено, що Позивач у зв'язку з порушенням Відповідачем строків орендної плати, надіслав останньому листа-повідомлення про розірвання договору у односторонньому порядку на підставі п. 8.2. договору.

Відповідно до п. 8.2. договору, орендодавець має право достроково, шляхом направлення письмового повідомлення на фактичну адресу перебування орендаря, в односторонньому порядку розірвати договір в разі погіршення стану переданого в оренду майна з вини орендаря, внаслідок його нецільового використання, невиконання технічних вимог по експлуатації встановлених заводом-виробником, а також у випадку затримки перерахування орендної плати на розрахунковий рахунок балансоутримувача орендарем більше, ніж на місяць.

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2008 р. Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця»було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Рофа Мобільбетон Україна»лист №БМЕС-9-1227 про розірвання з 24.01.2009р. договору оренди окремого індивідуально визначеного майна № ПЗ/БМЕС-075040/НЮ від 24.01.2007 р., та повернення орендованого майна у термін десять робочих днів з дати розірвання договору на підставі п. 8.2., 10.7., 10.4. договору.

Факт розірвання договору оренди, і тим самим - припинення орендних відносин сторонами, встановлено Вищим господарським судом України постановою від 02.11.2010 р. та не заперечується Відповідачем.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 2.3. договору, в разі припинення цього договору орендоване майно (бетонозмішувальна установка) повертається орендарем орендодавцю протягом десяти робочих днів з дати припинення договору аналогічно порядку, встановленому при передачі майна.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

Згідно з п.2.4. договору, обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на ту сторону, яка передає або повертає майно іншій стороні договору.

Оскільки договір оренди розірвано 24.01.2009 р., то відповідно до п.1.ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 2.3. договору, Відповідач повинен був повернути орендоване майно Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця»до 06.02.2009 р. Однак, станом на 24.01.2011 р. орендоване майно Позивачу не повернено. Факт невиконання Відповідачем зобов'язання з повернення орендованого майна після розірвання договору оренди встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не заперечується Відповідачем.

Згідно з п. 10.4. договору, розірвання договору може здійснюватися за погодженням сторін або у односторонньому порядку у випадках, передбачених законом або цим договором, розірвання договору не звільняє орендаря від виконання його фінансових та організаційних обов'язків щодо повернення орендованого майна та розрахунок за весь термін користування майном.

Відповідно до п. 9.4. договору в разі затримки повернення орендованого майна орендодавцеві (балансоутримувачу) в обумовлений договором термін орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Суд погоджується з розрахунком Позивача та приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача пені в розмірі 803710,58 грн.

Відповідно до уточненого розрахунку Позивача, заборгованість Відповідача за договором оренди окремого індивідуально визначеного рухомого майна № ПЗ/БМЕС-075040/НЮ від 24.01.2007 р. складає: 1 186547 (один мільйон сто вісімдесят шість тисяч п'ятсот сорок сім)грн. 08 коп. основного боргу, 42863 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят три)грн. 10 коп. інфляційних нарахувань, 15747 (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок сім)грн. 83 коп. 3 % річних, 803710 (вісімсот три тисячі сімсот десять)грн. 58 коп. пені.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Виходячи з вищенаведених норм закону та обставин справи, Відповідачем допущені порушення договірних зобов'язань і протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Враховуючи матеріали справи та приписи вище зазначених норм закону позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії Відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Законом відповідальності.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджується, що своїх зобов'язань за Договором Відповідач належним чином не виконав, оренду плату у встановленому Договором порядку не сплачував, орендоване майно після розірвання договору оренди орендодавцю не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначеній змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 2048868 (два мільйони сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят вісім)грн. 59 коп., підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рофа Мобільбетон Україна»(01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 14/24, 01004, м. Київ, Кропивницького, 18, оф. 34, код ЄДРПОУ 32846139, р/р 26007052703267 в Печерській філії ПАТ «Приватбанк»в м. Києві, МФО 300711, або з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033, р/р 26001078550 в ПАБ «Експрес-Банк», МФО 322959 ) 2048868 (два мільйони сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят вісім)грн. 59 коп., з яких 1 186547 (один мільйон сто вісімдесят шість тисяч п'ятсот сорок сім)грн. 08 коп. сума основного боргу, 42863 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят три)грн. 10 коп. - інфляційних нарахувань, 15747 (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок сім)грн. 83 коп. три проценти річних ; а також 12 765 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять)грн. 26 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Рофа Мобільбетон Україна»повернути Державному територіально-галузевому обєднанню «Південно-Західна залізниця»по акту приймання-передачі орендоване майно - бетонозмішувальну установку СОBRА С60-4/120 виробництва WILL OY»Фінляндія, серійний № 1701С2005-Т34.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Курдельчук І.Д.

дата складення 03.02.11