Рішення № 13724152, 28.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/57928.01.11 За позовомДочірнього підприємства «КОНРІЛ»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбуд»

простягнення 4790,26 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Чаловський Є.С. –дов. № 1 від 10.01.2011 року;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «КОНРІЛ»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбуд» про стягнення 3140,82 грн. –основного боргу, 324,58 грн. –пені, 1127,38 грн. –інфляційних втрат та 197,48 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов’язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № К 132/149921 від 24.04.2004 року не сплатив кошти за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 3140,82 грн.

Ухвалою від 13.12.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.12.2010 року.

В судовому засіданні 27.12.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.12.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 27.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 28.01.2011 року.

В судовому засіданні 28.01.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.2011 року вдруге не з’явився, вимоги ухвали не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 28.01.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2004 року між Дочірнім підприємством «КОНРІЛ» (далі –покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелбуд»(далі –постачальник, відповідач) було укладено договір № К 132/149921 (далі-Договір), пунктом 1.1 якого сторони передбачили, що постачальник зобов’язався поставити товару, а покупець прийняти його та оплатити вартість товару на протязі 21 (двадцять одного) календарного дня з дати отримання товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить момент передачі товару.

Відповідно до пункту 4.1 Договору постачальник відвантажує товар (відпускає зі складу) по договірним цінам в українській національній валюті, включаючи ПДВ. Ставка ПДВ повинна бути вказана у гривнях.

Згідно з пунктом 4.3 Договору оплата за отриманий товар проводиться кожні –днів за реалізований товар.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3140,82 грн., що засвідчується видатковими накладними № 01-0138461 від 28 грудня 2007 року на суму 1897,26 грн., № 01-0139402 від 25 січня 2008 року на суму 1243,56 грн., в свою чергу відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 3140,82 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 3140,82 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд здійснивши перерахунок суми позову приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 3140,82 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.6 Договору в редакції протоколу розбіжностей за Договором № 132 від 24.04.2004 року сторони узгодили, що за несвоєчасне перерахування коштів за товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 6.6 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 324,58 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 1.1 та 6.6 Договору, здійснених поставок та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 324,58 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 197,48 грн. 3 % річних за період з 16.02.2008 року по 22.03.2010 року та 1127,38 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких здійснює за період з лютого 2008 року по січень 2010 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, здійснених поставок товару, прострочення відповідачем сплати грошового зобов’язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 1014,48 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелбуд»(місцезнаходження: 01135, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Златоустівська, буд. 44/22; фактична адреса: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 54, код ЄДРПОУ 31055835) на користь Дочірнього підприємства «КОНРІЛ»(місцезнаходження: 01133, м. Київ, Печерський р –н, вул. Кутузова, буд. 18/7, офіс 201; фактична адреса: 04086, м. Київ, пров. Лютневий, буд. 3, код ЄДРПОУ 23703164) 3 140 (три тисячі сто сорок) грн. 82 коп. – основного боргу, 324 (триста двадцять чотири) грн. 58 коп. –пені, 1 014 (одну тисячу чотирнадцять) грн. 48 коп. –інфляційних втрат, 197 (сто дев’яносто сім) грн. 48 коп. –3% річних, 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 60 коп. – державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 44 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

04.02.2011 року