Рішення № 13723873, 04.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/41604.02.11 За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» до Закритого акціонерного товариства «Український Страховий Дім»

про стягнення заборгованості

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача Костик В.П. (довіреність № 269 від 31.12.2010р.);

від відповідача Залевська Н.С. (довіреність № 820 від 01.12.2010р.);

В судовому засіданні 04.02.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах»(надалі ЗАТ «СК «Інкомстрах», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Український Страховий Дім»(надалі ЗАТ «Український Страховий Дім», відповідач) суми основного боргу в сумі 152297, 45 грн., 3% річних у сумі 11441, 09 грн., індекс інфляції у сумі 60882, 43 грн..

В ході розгляду справи, у зв’язку із проведенням уточнення взаєморозрахунків, позивачем подані уточнення до позовних вимог, згідно з якими на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу 106401, 15 грн., 3% річних у сумі 9077, 62 грн., індексу інфляції у сумі 37559, 61 грн..

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по перерахуванню страхових платежів згідно договору доручення № 125/П від 12.07.2007р., яку посилаючись на положення Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку разом із сумою інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву у яких не заперечував проти того, що при виконанні своїх зобов’язань по договору доручення у нього виникла заборгованість при перерахуванні страхових платежів за укладеними договорами страхування, однак не погоджувався із сумою боргу про яку зазначив позивач у позовній заяві.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          12 липня 2007р. між ЗАТ «СК «Інкомстрах»та Київською філією ЗАТ «Український Страховий Дім»укладено договір № 125/П згідно з умовами якого довіритель (позивач у справі) доручає, а повірений (відповідач у справі) зобов’язується від імені та за дорученням довірителя за обумовлену комісійну винагороду здійснювати частину його діяльності, а саме, проведення роботи, пов’язаної з укладанням договорів страхування, отримання страхових платежів та перерахування їх на розрахунковий рахунок довірителя; договором надається право вести переговори щодо укладання договорів страхування та укладати договори страхування відповідно до наявних у довірителя ліцензій та Правил страхування, перелік яких наведений у Додатку № 3 до договору (п. 1.2).

Виконання договору відповідачем в частині укладення договорів страхування підтверджується реєстром договорів страхування (полісів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) за період з 12.07.2007р., актами виконаних робіт по укладеним договорам страхування за період з 01.11.2007р. по 31.11.2007р., за період з 01.12.2007р. по 31.12.2007р., за період з 01.01.2008р. по 13.02.2008р., а також до справи представлені договори страхування.

За умовами договору (п. 4.1, 4.3) страхові платежі за договорами страхування укладеними за участю повіреного отримує безпосередньо повірений чи довіритель; отримані від страхувальників страхові платежі за вирахуванням комісійної винагороди, повірений перераховує довірителю не пізніше наступного робочого дня з моменту фактичного отримання страхового платежу.

Згідно з п. 5.1 договору, розмір комісійної винагороди повіреного за виконання своїх зобов’язань у відповідності з умовами договору визначається в додатку № 3 до договору; комісійна винагорода утримується повіреним самостійно з кожного страхового платежу; при цьому при кожному утриманні складається акт виконаних робіт. Додатком № 3 до договору сторони погодили розмір комісійної винагороди 15% від суми страхових платежів.

Акти наданих послуг містять перелік укладених договорів страхування, були направлені відповідачу для підписання, а згідно з поясненнями позивача в частині розбіжності по сумі заборгованості, відповідачем було реалізовано полісів на загальну суму 324037, 26 грн., з яких сума комісійної винагороди складає 48605, 59 грн..

Оскільки від відповідача позивачем було отримано оплат за договором від 12.07.2007р. в сумі 169030, 52 грн., заборгованість по неперерахованих страхових платежах складає 106401, 15 грн., розрахунок суми боргу викладений детально у поясненнях наданих суду 04.02.2011р., а наведені дані підтверджені представленими до справи первинними документами, доказів на спростування вказаної суми боргу суду не представлено.

При цьому суд враховує, умови укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 12.07.2007р. згідно з п. 3 якої, вартість робіт (послуг) сторони погодили в розмірі 20% від отриманих страхових платежів по укладених договорах страхування згідно акту виконаних робіт, однак зазначені нарахування не є предметом даного спору, та жодним чином не звільняють відповідача від перерахування страхових платежів як те передбачено договором.

Сплата вартості робіт, згідно з п. 4 додаткової угоди проводиться після підписання сторонами акту виконаних робіт, без встановлення строку виконання зобовязання щодо їх оплати. Таким чином відповідач не позбавлений права звернутись з відповідною вимогою щодо виконання оплати при складенні таких актів, а обов’язок перерахування страхових платежів в порядку передбаченому п. 4.3 договору жодним чином не ставиться в залежність від складання таких актів та здійснення оплати виконаних робіт тощо.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою договір укладений між сторонами 12.07.2007р. є договором доручення згідно з яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи положення договору (п. 4.3) строк виконання зобовязання по перерахуванню отриманих страхових платежів за укладеними на виконання договору доручення, договорами страхування в періоді з 12.07.2007р. по 13.02.2008р. станом на час вирішення спору є таким що настав, отримані від страхувальників страхові платежі за вирахуванням комісійної винагороди, мали бути перераховані позивачу не пізніше наступного робочого дня з моменту фактичного отримання страхового платежу.

Таким чином, через відсутність доказів повної сплати перерахування належної частини страхових платежів на користь позивача, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 106401, 15 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому судом взяті до уваги посилання відповідача на те, що за умовами укладеного договору (п. 6.2) у разі невиконання своїх зобов’язань щодо взаєморозрахунків за договором, сторони несуть майнову відповідальність згідно чинного законодавства, але не більше 10 відсотків від суми заборгованості.

Натомість, в даному випадку зазначені положення договору підлягають застосуванню до санкцій передбачених договором, а до стягнення з відповідача заявляються суми 3% річних та інфляційних збитків, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, що не передбачає договірного врегулювання в частині обмежень певним відсотком суми боргу.

Обмеження погоджене сторонами у п. 6.2 договору не свідчить про визначення сторонами іншого розміру процентів, а ст. 625 ЦК України право кредитора стягнути три проценти річних від простроченої суми, не передбачає можливості сторін в договорі погодити відповідний строк нарахування 3% річних.

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору заборгованості у відповідача перед позивачем по не перерахованим страховим платежам за реалізовані поліси в періоді з 12.07.2007р. 13.02.2008р. суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 37559, 61 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 9077, 62 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факт прострочення сплати перерахування сум страхових платежів за укладеними договорами страхування на виконання договору доручення № 125/П від 12.07.2007р. підтверджений матеріалами справи і такий відповідачем не спростований, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 1530, 38 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В іншій частині понесені позивачем витрати по сплаті державного мита не підлягають стягненню з відповідача, оскільки невірне зазначення розміру позовних вимог не пов’язане з діями відповідача, а згідно ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Український Страховий Дім»(01023, м. Київ, пл. Спортивна 3, р/р 26502053100309 в Київському ГРУ «Приват Банк»МФО 321842, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32556540) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська 64, р/р 265050011335 в АТ «Банк Велес»МФО 322799, ідент. код 31282951) 106401, 15 грн. (сто шість тисяч чотириста одну гривню) основного боргу, 37559, 61 грн. (тридцять сім тисяч п’ятсот п’ятдесят дев’ять гривень 61 копійку), 3964, 48 грн. (три тисячі дев’ятсот шістдесят чотири гривні 48 копійок) інфляційних збитків, 9077, 62 грн. (дев’ять тисяч сімдесят сім гривень 62 копійки) 3% річних, 1530, 38 грн. (одну тисячу п’ятсот тридцять гривень 38 копійок) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 07.02.2011