Рішення № 13723854, 18.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/34218.01.11 за позовом          закритого акціонерного товариства «Відкритий лист», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С», м. Київ

про          стягнення 46434,28 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Шмуйло А.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Кірячок О.Ю., предст., дов. № 14/09/10 від 14.09.2010 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Відкритий лист»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» про стягнення 46434,28 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору б/н від 01.11.2007 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 46434,28 грн. Позивач зазначає, що звертався до відповідача з вимогою щодо здійснення реалізації товару та погашення заборгованості в розмірі 46434,28 грн., однак відповідач з ним не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.12.2010 року.

Розгляд справи відкладався.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, вимог ухвали суду не виконав.

15.12.2010 року від представника відповідача через загальний відділ суду надійшло клопотання про припинення провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи клопотання відповідач посилається на той факт, що господарським судом м. Києва вже розглядалась справа № 1/256 за позовом закритого акціонерного товариства «Відкритий лист» до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»про той же предмет та з тих же підстав і було прийнято рішення, яким позивачу відмовлено в позові.

Позивач проти припинення провадження заперечив, з посиланням на той факт, що справа № 1/256 розглядалась між тими ж сторонами, однак з іншим предметом та з інших підстав.

Дослідивши подані відповідачем докази, копію позовної заяви по справі № 1/256 та прийняте судом рішення, враховуючи відмову в позові лише з підстав неподання всіх доказів на підтвердження суми заборгованості, а також підстави заявленого позивачем позову в справі № 28/342 та обсяг поданих доказів, господарський суд не вбачає підстав для припинення провадження по справі.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду направлялись відповідачеві за адресою його реєстрації, що підтверджена Довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві та зазначена його представником в поданому суду клопотанні про припинення провадження по справі. Листи суду отримані відповідачем згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, однак відповідач не скористався своїм правом на участь представників в судових засіданнях.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 18.01.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, що надавались під час судового розгляду справи, суд –

ВСТАНОВИВ :

01.11.2007 року між закритим акціонерним товариством «Відкритий лист», Постачальник (надалі по тексту ЗАТ «Відкритий лист», позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гарт-С», Покупець (надалі по тексту ТОВ «Гарт-С», відповідач) було укладено Договір б/н (далі - Договір), у відповідності до п.1.1. якого Постачальник зобов’язується у зумовлені строки передати Товар у власність покупця, а Покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку визначеному цим Договором.

Згідно даних позивача в період з грудня 2007 року по лютий 2009 року ним було поставлено відповідачеві товару на загальну суму 220351,2 грн. На підтвердження зазначених обставин позивачем додано копії видаткових накладних (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Також позивачем додано копії податкових накладних, що видавались відповідачу в зв’язку з поставкою товару.

Відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору оплата товару Покупцем здійснюється за фактом реалізації товару кожні 30 днів.

Позивач стверджує, що відповідач в повному обсязі за отриманий товар не розрахувався, сплативши лише 116074,40 грн. Також, згідно даних наданих позивачем відповідачем позивачеві було здійснено часткове повернення товару на суму 57842,52 грн.

Відповідачем не надано суду жодних доказів спростовуючих доводи позивача та подані ним докази, як щодо загальної суми поставленого товару так і щодо суми перерахованих коштів та повернутого товару.

28.10.2010 року на адресу відповідача позивачем було направлено лист –вимогу про погашення заборгованості за отриманий товар.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на вимогу позивача та погашення заборгованості або повернення товару у визначеному обсязі.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між позивачем та відповідачем договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах, в зв’язку з чим, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору оплата товару Покупцем здійснюється за фактом реалізації товару кожні 30 днів.

          У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Отже, положення ст. 530 Цивільного кодексу України передбачають як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, в розумінні даної норми обов’язковою умовою є те, що подія, з настанням якої зобов’язання підлягає виконанню, має неминуче настати.

          Підпунктом 6.1.1 п. 6.1 Договору сторони погодили настання строку виконання зобов’язання зі здійснення розрахунку продажем поставленого товару третім особам. Проте, продаж товару вказаним особам не може визнаватися подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб’єктивної поведінки осіб, жодним чином не визначеній в Договорі.

          Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

          В силу ст. ст. 692, 712 Цивільного кодексу України договір поставки є оплатним. Тобто обов’язок відповідача, як покупця за договором оплатити поставлений товар виникає згідно з положеннями закону та пункту 1.1 Договору.

          При цьому, пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов’язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, що залежать від певної події, яка не є такою, що має неминуче настати.

За таких обставин, суд вважає, що конкретний строк (термін) виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за поставлений товар в розумінні приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України сторони не визначили, а тому в разі відсутності визначеної сторонами відкладальної умови відповідач зобов’язаний оплатити товар за правилом ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред’явлення позивачем вимоги.

Крім того, в даному випадку суд враховує і той факт, що п. 4.11 Договору сторони погодили можливі дії відповідача щодо повернення позивачеві товару.

Доказів наявності у відповідача нереалізованого товару отриманого у позивача на виконання Договору матеріали справи не містять.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 28.10.2010 року звертався до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості, однак відповідач у визначені законом строки з позивачем не розрахувався. Не містять матеріали справи і доказів повернення відповідачем позивачеві товару після направлення зазначеної вимоги.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого товару, а також доказів повернення нереалізованого товару позивачу станом на день вирішення даної справи, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 46434,28 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач проти наведених позивачем обставин не заперечив, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав. Також не надано відповідачем жодних доказів на підтвердження факту нереалізації товару отриманого у позивача станом на день прийняття рішення.

Доводи відповідача щодо наявності підстав для припинення провадження по справі відхилені судом в силу вищевикладеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт -С»(01601, м. Київ, пл. Спортивна,3 ід код 24654657 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь закритого акціонерного товариства «Відкритий лист»(04073, м. Київ, пр.-т Московський, 21-А, ід код 30530934) 46434,28 грн. (сорок шість тисяч чотириста тридцять чотири гривні двадцять вісім копійок) основного боргу, а також витрати по сплаті державного мита 464,35 грн. (чотириста шістдесят чотири гривні тридцять п’ять копійок) та 236 (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.

Суддя                                                                      О. С. Копитова