Рішення № 13723851, 21.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/31121.12.10 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»від імені якого діє Харківська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»

до відповідача 1Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Текстиль лайн», м. Київ

до відповідача 2Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про: стягнення 8 771 грн. 92 коп.

Суддя Копитова О.С.

Секретар Шмуйло А.Д.

Представники: від ПозивачаСивець Я.В. за довіреністю №06/12/09-01Ю від 06.12.2009р. від Відповідача 1не зявився

від Відповідача 2не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»від імені якої діє Харківська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура», м. Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нью текстиль лайн”, м.Київ (далі Відповідач 1) та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків (далі Відповідач 2) про стягнення 8 771 грн. 92 коп.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем 2 зобовязань за Договором поставки №72/07/03 від 11.12.2009р. та неналежне виконання Відповідачем 1 зобовязань за Договором поруки №16/08/10-01Ю від 16.08.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.12.2010р.

З метою забезпечення позову, позивач просив накласти арештна рахунки та майно, що належить Відповідачу-2 на суму 8271,92 грн.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п.1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відмовив Позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки Позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

07.12.2010р. представники Відповідача 1 та Відповідача 2 не зявились, вимоги ухвали суду від 12.11.2010р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2010р. розгляд справи був відкладений на 21.12.2010р.

До загального відділу суду 17.12.2010р. від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій Позивач просив стягнути з Відповідача 1 суму 500 грн. та з Відповідача 2 суми: основного боргу 4 363 грн. 21 коп., пятдесят відсотків річних 759 грн. 08 коп., інфляційні збитки 218 грн. 16 коп., штраф у розмірі пятдесят відсотків від загальної суми заборгованості 2 181 грн. 61 коп. та пеню 236 грн. 21 коп. Тобто позивач вирахував з суми основного боргу, що була заявлена до стягнення з Відповідача-2 суму вимог заявлених до поручителя і відповідно зменшив нараховані штрафні санкції, інфляційні нарахування та відсотки річних.

Відповідачі у судові засідання не зявлялися, відзиву та доказів сплати заборгованості не надали, хоча належним чином повідомлялися про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме з позовної заяви та з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідачів.

В даному випадку суд враховує, що відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідачів про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на їх юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд-

ВСТАНОВИВ:

11.12.2009р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем 2 (Покупець) було укладено Договір №72/07/03 (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1 Договору Постачальник зобовязується поставити та передати у власність Покупця текстильну продукцію, надалі Товар, а Покупець зобовязується прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах визначених у цьому Договорі. Право власності на Товар у Покупця виникає з моменту сплати його повної вартості Постачальнику.

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура Товару, що поставляється за цим Договором, визначається у відповідних накладних або в рахунках-фактурах Постачальника, які є невідємними частинами цього Договору (п.3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору, розрахунки за даним Договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати підписання відповідної накладної або виставлення рахунку-фактури, шляхом відвантаження Товару автотранспортом або самовивозом зі складу Постачальника відповідно до умов поставки, узгоджених сторонами в даному Договорі.

Згідно п. 3.3 Договору датою здійснення платежу вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника.

Як вбачається з п.8.3 Договору, у випадку порушення Покупцем п.3.2, та 11.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 50 (пятдесят) відсотків від загальної суми заборгованості та пеню в розмірі 10% від вартості поставленого Товару, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такого прострочення.

Згідно п. 8.4 Договору, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України Покупець сплачує Постачальнику за весь час необґрунтованого користування його коштами 50 (пятдесят) відсотків річних від суми заборгованості.

Як вбачається з п.8.5 Договору, у відповідності з ст. 536 Цивільного кодексу України, Покупець сплачує Постачальнику за весь час користування його грошовими коштами суму в розмірі 50 (пятдесят) відсотків від суми заборгованості.

Строк дії договору, відповідно до п.7.1. Договору встановлюється з моменту підписання і до 31 грудня 2010р.

Відповідно до умов Договору Позивач здійснив поставку товару за видатковими накладними №ХА-1412-010 від 14.12.2009р. на суму 3 127 грн. 68 коп., №ХА-2801-002 від 28.01.2010р. на суму 10 122 грн. 18 коп., що містяться в матеріалах справи, всього на суму 13 249 грн. 86 коп., завіреними Позивачем та Відповідачем 2 (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до наданих в матеріали справи чеків та банківських виписок, Відповідач 2 здійснив оплату отриманого товару частково, всього на суму 7 730 грн. 01 коп., що також підтверджується наданим Позивачем актом звірки взаємних розрахунків з Відповідачем 2 станом на 25.11.2010р., підписаним зі сторони Позивача.

Відповідач повернув частину отриманого та неоплаченого товару за накладною №1 від 14.07.2010р. на суму 656 грн. 64 коп., яка міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що заборгованість Відповідача 2 перед Позивачем згідно Договору складає 4 863 грн. 21 грн. (13 249 грн. 86 коп.- 7 730 грн. 01 коп.- 656 грн. 64 коп.).

Позивачем було направлено на адресу Відповідача 2 претензію №21/10/10-01Ю від 21.10.2010р. щодо сплати заборгованості в розмірі 4 863 грн. 21 коп., направлення якої підтверджується копією фіскального чеку №4375 від 22.10.2010р. та описом вкладення в цінний лист з відповідними відмітками поштового відділення.

Матеріали справи не містять доказів надання Відповідачем-2 відповіді на претензію позивача та погашення заборгованості в повному обсязі або повернення товару на визначену суму.

16.08.2010р. між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем 1 (Поручитель) був укладений Договір поруки №16/08/10-01Ю (надалі Договір поруки).

Відповідно п.1.1. вказаного Договору поруки Поручитель зобовязується відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання всіх зобовязань Відповідача 2 за Договором поставки №72/07/03 від 11.12.2009р., укладеного між Позивачем та Відповідачем 2 в розмірі передбаченому п.3.2. Договору.

Згідно п.3.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за невиконання Боржником зобовязань за Договором поставки №72/07/03 від 11.12.2009р. згідно ч.2 ст.554 ЦК України в визначеній сторонами сумі 500 грн.

Відповідно до п.5.1. Договору поруки у разі невиконання Боржником своїх зобовязань Кредитор має право в будь-який час звернутися до Поручителя з вимогою про відшкодування заподіяних збитків, але тільки в розмірі передбаченому п.3.1 даного Договору.

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачами грошових зобовязань з оплати поставленого товару згідно умов Договору та невиконання умов Договору поруки Позивач звернувся до суду з позовом.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між Позивачем та Відповідачем-2 договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки Позивачем Відповідачеві-2 товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб Відповідача-2 на товаророзпорядчих документах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару Позивачем та прийняття його Відповідачем-2 на умовах, встановлених Договором.

Відповідач -2 в строки встановлені Договором з Позивачем не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача-2 основного боргу в розмірі 4363,21 грн.

При цьому суд зважає, що 16.08.2010 року між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено Договір поруки № 16/08/10-01Ю відповідно до умов якого поручитель Відповідач-1 зобов'язався відповідати перед Позивачем за своєчасне виконання всіх зобовязань Відповідача-2, що виникли на підставі Договору на суму, що не перевищує 500 грн.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно умов Договору поруки Відповідач-1 поручився за виконання Відповідачем -2 свого зобовязання частково, а саме на суму 500 грн.

В звязку з порушенням Відповідачем-2 свого грошового зобовязання є підстави для стягнення з відповідача-1 зобовязання в розмірі 500 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії Відповідача-2 є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законом відповідальності.

Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку порушення Покупцем п.3.2, та 11.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 50 (пятдесят) відсотків від загальної суми заборгованості та пеню в розмірі 10% від вартості поставленого Товару, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такого прострочення.

Оскільки, судом встановлено порушення Відповідачем терміну оплати товару, наданий Позивачем розрахунок сплати штрафу є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення штрафу у розмірі 2 181 грн. 61 грн. у відповідності до п.8.3 Договору.

Оскільки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача в частині стягнення пені в розмірі 236, 21грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.4 Договору, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України Покупець сплачує Постачальнику за весь час необґрунтованого користування його коштами 50 (пятдесят) відсотків річних від суми заборгованості.

Таким чином сторонами в Договорі поставки погоджено інший розмір відсотків річних, що підлягають сплаті за порушення грошових зобовязань ніж визначений в ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню в сумах визначених позивачем, відсотки річних в розмірі 759,08 грн., втрати від інфляції в розмірі 218,16 грн.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідачі наведених позивачем обставин в повному обсязі не спростували, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надали.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. 4, кв.3; код 35756306) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А; код 31513808) 500 грн. (пятсот гривень) основного боргу, а також 5,81 грн. (пять гривень вісімдесят одну копійку) державного мита, 13,45 грн. (тринадцять гривень сорок пять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А; код 31513808) 7522,06 грн. (сім тисяч пятсот двадцять дві гривні шість копійок), з яких 4363, 21 грн. (чотири тисячі триста шістдесят три гривні двадцять одну копійку) основного боргу, 759,08 грн. (сімсот пятдесят девять гривень вісім копійок) відсотки річних, 218,16 грн. (двісті вісімнадцять гривень шістнадцять копійок)втрати від інфляції, 2181, 61 грн. (дві тисячі сто вісімдесят одна гривні шістдесят одна копійка) штрафу, а також 87,47 грн. (вісімдесят сім гривень сорок сім копійок) державного мита, 202,37 грн. (двісті дві гривні тридцять сім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.С. Копитова