Рішення № 13723410, 08.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011

Справа №5002-1/47-2011

за позовом Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка - М», (03680, Україна, м. Київ, пр-т. Палладіна, 44, корп. 8),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Доставка Плюс», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Садова, 78/20, кв. 83),

про стягнення 19 570,60 грн.,

Суддя Л.О.Ковтун

представники:

від позивача Терещенко О.А., представник, довіреність від 01.01.2011р.,

від відповідача не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Дочірнє підприємство фірма «Екотехніка - М» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доставка Плюс» про стягнення суми боргу в розмірі 19 541,69грн., та 3% річних в розмірі 28,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за витратними накладними від 06.07.2010р., 15.07.2010р. та 28.09.2010р. відповідачу переданий у власність товар, вартість якого в добровільному порядку не сплачена, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством фірми «Екотехніка - М» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Доставка Плюс» товар відповідно видаткових накладних від 06.07.2010р. № ЄД00015947 на суму 224,91 грн., від 15.07.2010р. № ЄД00016076 на суму 16 275,05 грн., від 28.09.2010р. № ЄД00017700 на суму 3 171,95 грн. на загальну суму 19 671,91 грн., (аркуш справи 13-16).

Товар прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис довіреної особи, закріплений печаткою товариства.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов’язання в частині оплати вартості поставленого товару виконав частково, у зв’язку із чим, станом на час звернення позивача до суду заборгованість товариства становить 19 541,69 грн.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, (частина 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність, (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений усний правочин, що не суперечить положенням чинного законодавства України. Відповідно, у відповідача виник обов’язок щодо оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що передача товару здійснювалася на підставі усного правочину, позивач листом від 22.11.2010р. звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доставка Плюс» з проханням оплатити вартість отриманого товару.

Матеріали справи не містять відомостей щодо розгляду відповідачем вищевказаної претензії.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 19541,69грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язку по сплаті вартості отриманого товару, через що вимоги Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка - М» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Доставка Плюс» заборгованості у розмірі 19541,69грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена до відшкодування сума річних у розмірі 28,91 грн., яку обчислено правомірно, що є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3-1 статті 57 ГПК України, до позовної заяви повинні додаватися документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому розмірі.

Постановою Кабінету міністрів України від 05.08.2009р. № 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258» встановлений розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зокрема 236,00 грн.

При подачі даної позовної заяви позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені в сумі 230,00 грн., що підтверджується квитанцією №9361 від 27.12.2010р. у зв’язку з чим недоплачена сума в розмірі 6,00 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету м. Сімферополя.

В свою чергу, понесені позивачем судові витрати зі сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом відносяться на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 10.02.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Доставка Плюс», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Садова, 78/20, кв. 83; банківські реквізити: рахунок 26008237838400 у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 36540314) на користь Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка - М», (03680, Україна, м. Київ, пр-т. Палладіна, 44, корп. 8; банківські реквізити: рахунок 26005301772 в ПАТ «Банк Форум», МФО 322948, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 24363204) заборгованість в розмірі 19 541,69 грн. та 3% річних в розмірі 28,91 грн., державне мито в розмірі 195,71грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства фірми «Екотехніка - М», (03680, Україна, м. Київ, пр-т. Палладіна, 44, корп. 8; банківські реквізити: рахунок 26005301772 в ПАТ «Банк Форум», МФО 322948, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 24363204) в дохід державного бюджету України рахунок 31214264700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код платежу 22050003, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34740405) 6,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.