Рішення № 13723305, 03.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 217

РІШЕННЯ

Іменем України

03.02.2011

Справа №5002-25/6042-2010

За позовом – Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108) в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень (50023, м. Кривий Ріг, вул. Лен. Комсомолу, 2)

до відповідача – Закритого акціонерного товариства «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» (96528, АР Крим, Сакський район, с. Каменоломня, вул. Фестивальна, 21)

про стягнення 14 170,00 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача – Федулова Р.М., представник, довіреність №36 від 01.01.2011

від відповідача – Тригуб В.І., представник, довіреність №30 від 12.01.2011, Іванова О.Т., представник, довіреність №29 від 12.01.2011

Обставини справи:

Позивач – Державне підприємство «Придніпровська залізниця» в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень, звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача – Закритого акціонерного товариства «Євпаторійський завод будівельних матеріалів», просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 14 170,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України та мотивовані тим, що відповідач відправив вантаж на адресу одержувача – ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», але при оформленні перевізних документів відповідачем було невірно зазначено масу вантажу, про що стало відомо під час контрольного переважування на вимогу вантажоодержувача, коли було встановлено, що маса вантажу не відповідає даним зазначеним у накладній №46993943 від 15.08.2010. Згідно з приписами Статуту залізниць України, за невірно зазначену масу вантажу з відправника стягується штраф у п’ятикратному розмірі провізної плати, беручи до уваги, що провізна плата складала 2 834,00 грн., то відповідно сума штрафу – 14 170,00 грн., що і стало причиною звернення до господарського суду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує за мотивами вказаними у відзиві на позовну заяву. Вказує, що вапняк для флюсування, який перевозився згідно накладної №46993943 від 15.08.2010 має норму природної втрати яка становить 1,2%, що дорівнює 828 кг., також зазначає, що вагонні ваги, на яких здійснювалось переваження після доставки вантажу до отримувача, мають певну похибку зважування. Також, відповідач вказує, що відповідно до акту прийому-передачі товару №337 від 15.08.2010, складеного між ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», як покупцем та ТОВ «Старт-Нерудпром», як постачальником по договору №898 від 10.06.2010, вся кількість вапняка флюсового прийнята без зауважень.

У судовому засіданні, що відбулось 13.01.2011 сторони заявили клопотання про продовження строку розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

15 серпня 2010 року на підставі залізничної накладної №46993943 Закрите акціонерне товариство «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» на адресу одержувача – ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» відправило вантаж – вапняк для флюсування. У даній накладній відправник вказав вагу товару у вагоні №53585006 – 69 000 кг. (а.с.8).

Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Правовим актом, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом є Статут залізниць України (далі – Статут), якій затверджений Постановою Кабінету міністрів України № 457 від 06.04.1998.

Статутом регламентується порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі – залізничні під'їзні колії).

Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній, що й було зроблено відповідачем.

Стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акту таким, що не має доказового значення.

Під час контрольного переважування, на вимогу вантажоодержувача, було встановлено, що маса вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній, а саме: у вагоні №53585006 згідно накладної зазначено 69000 кг., а при перевантажуванні вага вантажу виявилась 68100 кг, тобто на 900 кг менше ніж у накладній.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Стаття 129 Статуту містить перелік обставин, за наявності яких залізниця повинна скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини, або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач чи відправник вантажу.

Факт невірно зазначеної маси вантажу був зафіксований комерційним актом АА №035515/103 від 17.08.2010 (а.с.7) та ваговою випискою (а.с.11).

Відповідно до статті 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно зі статтею 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За вказаних обставин позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця» визнаються судом обґрунтованими, оскільки підтверджені матеріалами справи та не суперечать вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що вапняк для флюсування, який перевозився згідно накладної №46993943 від 15.08.2010 має норму природної втрати яка становить 1,2%, що дорівнює 828 кг; вагонні ваги, на яких здійснювалось переваження після доставки вантажу до отримувача, мають певну похибку зважування. Отже, невірне зазначення відповідачем маси вантажу у накладній №46993943 від 15.08.2010 по вагону №53585006 не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, що підтверджується актом прийому-передачі товару №337 від 15.08.2010, складеного між ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», як покупцем та ТОВ «Старт-Нерудпром», як постачальником по договору №898 від 10.06.2010, відповідно до якого, вся кількість вапняка флюсового прийнята без зауважень.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу до 1 500,00 грн. та стягнути з Закритого акціонерного товариства «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» суму штрафних санкцій у розмірі 1 500,00 грн.

Згідно пункту 6.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Отже, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07 лютого 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Продовжити строк розгляду справи.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» (96528, АР Крим, Сакський район, с. Каменеломня, вул. Фестивальна, 21; р/р 2600410098202 в відділенні АКБ Юнекс м. Київ, МФО 324076, ЄДРПОУ 30621146) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828, р/р 26006000012 в ДФ АБ «Експрес Банк» м Дніпропетровськ, МФО 306964) 1500,00 грн. штрафу.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» (96528, АР Крим, Сакський район, с. Каменеломня, вул. Фестивальна, 21; р/р 2600410098202 в відділенні АКБ Юнекс м. Київ, МФО 324076, ЄДРПОУ 30621146) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828, р/р 26006000012 в ДФ АБ «Експрес Банк» м Дніпропетровськ, МФО 306964) 141,76 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.