Рішення № 13723300, 31.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

31.01.2011

Справа №5002-28/6188-2010

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Укрейн» (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 73).

До відповідача – Гаспринської селищної ради (98660, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Н. Тамарли, буд. 6/24).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Дочірнє підприємство Санаторій «Курпати» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (98685, м. Ялта, смт. Курпати, Алупкінське шосе, 12).

Про визнання незаконним та скасування рішення.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – Пономарьова Ю.В. - представник, довіреність від 12.11.2010р.

Від відповідача – Руденко М.Ю. - представник, довіреність № 32 від 13.01.2011р.

Від третьої особи – Дубицька А.Х. – представник, довіреність № 346 від 09.11.2010р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Укрейн» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Гаспринської селищної ради, за участю третьої особи ДП Санаторій «Курпати» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» про визнання незаконним та скасування рішення Гаспринської селищної ради 50-ої сесії 5-го скликання від 08.10.2010р. № 39 «Про внесення змін в рішення № 24 47-ї сесії Гаспринської селищної ради 5-го скликання від 25.06.2010 р.».

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення порушує права та інтереси позивача та прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а саме Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

27.12.2010р. ухвалою господарського суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство Санаторій «Курпати» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

17.01.2011р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання від відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з тим, що справу необхідно розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

31.01.2011р. представник третьої особи надав письмові пояснення, відповідно до яких заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що спірне рішення прийнято по результатам розгляду клопотання третьої особи про надання дозволу на розробку проекту технічної документації з землеустрою в частині складання документів, які посвідчують право користування ділянкою, а також зазначає, що винесення спірного рішення не є відведенням нової земельної ділянки, а є лише приведенням правовстановлюючих документів третьої особи у відповідність до вимог діючого законодавства.

31.01.2011р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог та просить визнати недійсним рішення Гаспринської селищної ради 50-ої сесії 5-го скликання № 39 від 08.10.2010 р «Про внесення змін в рішення 47-ї сесії Гаспринської селищної ради 5-го скликання № 24 від 25.06.2010 р.».

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Санаторій «Курпати» ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії КМ № 0009ПС від 16 червня 1994 року на праві постійного користування належить земельна ділянка.

25.12.2003р. рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 771-3/03 встановлено межі селища міського типу Гаспра.

В результаті встановлення нових меж смт. Гаспра частина земельної ділянки, що знаходилась у постійному користуванні ДП Санаторій «Курпати» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», була включена в адміністративні межи смт. Гаспра.

Як пояснила третя особа, у червні 2010р. ДП Санаторій «Курпати» звернулось до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту технічної документації з землеустрою в частині складання документів, які посвідчують право користування ділянкою.

25 червня 2010 року на 47-ї сесії 5-го скликання Гаспринською селищною радою прийнято рішення № 24 «Про дозвіл ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на складання технічної документації по складанню документів, що посвідчують право користування (довгострокової оренди) на земельну ділянку» (а. с. 13), яким третій особі надано дозвіл на складання технічної документації по складанню документів, які посвідчують право користування (довгострокової оренди) на частину земельної ділянки площею 0,7000 га у межах населеного пункту Гаспра по вул. Алупкінське шосе для оздоровчої діяльності у відповідності з Державним актом на право постійного користування серії КМ № 0009 ПС від 16.06.1994 року.

08 жовтня 2010 року на 50-ї сесії 5-го скликання Гаспринською селищною радою прийнято рішення № 39 «Про внесення змін в рішення № 24 47-ї сесії Гаспринської селищної ради 5-го скликання від 25.06.2010 року» (а. с. 9), відповідно до якого внесено зміни до п. 1 рішення № 24 47-ї сесії Гаспринської селищної ради 5-го скликання від 25.06.2010 року «Про дозвіл ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на складання технічної документації по складанню документів, що посвідчують право користування (довгострокової оренди) на земельну ділянку», виклавши його у наступній редакції: «1. Дозволити Дочірньому підприємству «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» розробку технічної документації по землеустрою по складанню документів, які посвідчують право користування (довгострокової оренди) земельної ділянки орієнтовною площею 0,7000 га в межах населеного пункту Гаспра по вул. Алупкінське шосе для оздоровчої діяльності, з земель категорії «землі оздоровчого призначення» для видачі ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» правоустановчих документів на частину території санаторія «Курпати», яка розташована в межах Гаспринської селищної ради». В зазначеному рішенні № 39 також зазначено, що частина витребуваного ДП «Санаторій «Курпати» земельної ділянки знаходиться в оренді строком на 49 років у ТОВ «Пан Укрейн».

Судом встановлено, що 09.09.2010р. позивач звернувся до Гаспринської селищної ради з листом (вих. № 52/с, а. с. 10), в якому просить дозволити розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,13 га для виконання протизсувних робіт на даній земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 1 над пляжною територією готельного комплексу «Кічкіне» та укласти договір оренди строком на 49 років.

Як пояснив позивач, земельна ділянка, стосовно якої позивачем подавалось клопотання для виконання протизсувних робіт, є частиною відведеної земельної ділянки за рішенням відповідача № 39 від 08.10.2010р. площею 0,70 га, та являє собою торкретірований схил, який розташований над пляжною територією готельного комплексу «Кічкіне» та на даний час перебуває в оренді позивача. Так, з метою забезпечення безпеки відпочиваючих та усунення подальшого руйнування зазначеного схилу шляхом каменепаду, виникла гостра необхідність для проведення протизсувних робіт ухилу.

Матеріали справи свідчать, що 12 жовтня 2010р. відповідач направив на адресу позивача лист (вих. № 578/02-9, а. с. 11), в якому повідомив, що клопотання позивача було розглянуто на засіданні постійної депутатської комісії з землекористування та екології Гаспринської селищної ради та може бути додатково розглянуто після затвердження генерального плану забудови земельної ділянки, що проектується для відведення ДП «Курпати».

Під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про припинення провадження по справі у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню у господарському суді, не обґрунтовано та не підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України, передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010р. № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства», з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 133 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Спори, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, підвідомчі господарським судам.

Господарським судам у вирішенні питання щодо підвідомчості спору, що виник із земельних правовідносин, слід аналізувати не лише предмет та склад сторін спору, але і його підставу, яка розкриває характер спірних правовідносин між сторонами і вказує на рівність або адміністративне підпорядкування сторін спору.

Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Спори щодо оскарження актів органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, на підставі яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки (спір про право), не є публічно-правовими і розглядаються за правилами ГПК України, оскільки у відносинах, де вказані органи виступають у ролі власників землі відповідно до статті 14 Конституції України, вони є рівними учасниками земельних відносин з іншими суб'єктами таких правовідносин (юридичними та фізичними особами, у тому числі суб'єктами підприємницької діяльності).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010, положення п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язаних з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Тобто, на законодавчому рівні проведено розмежування земельних спорів, які належать до компетенції господарських та адміністративних судів. При цьому запропоноване розмежування зроблено з урахуванням правової позиції, відповідно до якої наявність в спорі суб’єкта владних повноважень не є вирішальним критерієм віднесення земельного спору до компетенції господарського чи адміністративного суду.

Керуючись наведеним, дослідивши рішення Гаспринської селищної ради № 24 від 25 червня 2010 року та спірне рішення, враховуючи пояснення позивача в частині обґрунтування позовних вимог, суд вважає, що цей спір підвідомчий господарському суду, оскільки предметом позову у цій справі є спір про право позивача на користування земельною ділянкою, яка є предметом спірного рішення, при цьому відповідач у спірних правовідносинах виступає як орган, через який територіальна громада реалізує повноваження власника земельної ділянки, тобто відсутні ознаки публічно-правового спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд дійшов висновку, що уточнені вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України, передбачає право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою цієї статті та статтею 20 Господарського кодексу України. Зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів.

Крім того, способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки передбачені ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України. Згідно до якої, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

В рішенні Гаспринської селищної ради № 39 від 08 жовтня 2010 року зазначено, що частина витребуваного ДП «Санаторій «Курпати» земельної ділянки знаходиться в оренді строком на 49 років у ТОВ «Пан Укрейн». Тобто, частина витребуваної ДП «Санаторій «Курпати» земельної ділянки знаходиться в оренді у позивача.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

У разі якщо місце розташування об'єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Якщо земельна ділянка надається у користування Кабінетом Міністрів України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в місячний строк подають зазначений проект із своїми пропозиціями до Кабінету Міністрів України.

Якщо земельна ділянка надається у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в місячний строк подає зазначений проект із своїми пропозиціями до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

створення озеленених територій загального користування;

будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;

поновлення договорів оренди землі;

використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності;

надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу.

Зі спірного рішення вбачається, що земельна ділянка передається ДП «Санаторій «Курпати» для оздоровчої діяльності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. № 161-XIV, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Стаття 16 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Зі змісту ст. 134 Земельного кодексу України вбачається, що вона не передбачає виключень, в частині проведення аукціону, для земель, що передаються для оздоровчої діяльності, відповідно надання у користування земельної ділянки, яка є предметом спірного рішення, повинно було відбуватися шляхом аукціону.

Таким чином, надання дозволу Гаспринською селищною радою на складання технічної документації на частину земельної ділянки площею 0,70 га для оздоровчої діяльності відбулось з грубим порушенням земельного законодавства України, а саме норм ст. 124, 134 Земельного кодексу України, якими передбачено, що саме для надання в оренду земельних ділянок для оздоровчої діяльності необхідне проведення земельних торгів (аукціону).

З листа відповідача від 12.10.2010р. (вих. № 578/02-9) вбачається, що відносно спірної земельної ділянки не вирішене питання щодо її використання згідно генерального плану забудови. Проте, дане посилання відповідача є безпідставним, оскільки ДП «Курпати» не є населеним пунктом.

При цьому суд враховує, що клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки від 52/с від 09.09.2010р., необґрунтовано було розглянуто на засіданні постійної депутатської комісії з землекористування та екології Гаспринської селищної ради, тоді як, відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 155 Земельного кодексу України встановлює, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000, № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Приймаючи спірне рішення, Гаспринською селищною радою були порушені законні права та інтереси позивача, оскільки останній фактично був позбавлений можливості на розробку документації (складання проекту землевідведення) для отримання в користування, необхідної земельної ділянки орієнтованою площею 0,13 га для виконання протизсувних робіт на даній земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 1 над пляжною територією готельного комплексу «Кічкіне» та укласти договір оренди строком на 49 років.

З огляду на відсутність належних доказів та наявну у матеріалах справи топографічну зйомку земельної ділянки (а. с. 12), суд не приймає доводи відповідача, що під спірною земельною ділянкою знаходиться іншій суб’єкт господарювання та відсутня загроза для позивача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не використав свого права та не надав суду докази, які б свідчили про обґрунтованість та правомірність спірного рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача одночасно порушує право позивача на отримання земельної ділянки у користування з метою виконання протизсувних робіт на ній та не відповідає приписам ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України, на підставі чого, суд дійшов висновку про необхідність судового захисту прав позивача, шляхом задоволення уточнених позовних вимог.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 31.01.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 07.02.2011р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Прийняти заяву позивача про уточнення позовних вимог.

2. Позов задовольнити.

3. Визнати недійсним рішення Гаспринської селищної ради 50-ої сесії 5-го скликання № 39 від 08.10.2010 р «Про внесення змін в рішення 47-ї сесії Гаспринської селищної ради 5-го скликання № 24 від 25.06.2010 р.».

4. Стягнути з Гаспринської селищної ради (98660, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Н.Тамарли,буд. 6/24, код ЄДРПО України 26330829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Укрейн» (01054, м. Київ, вул. О.Гончара, 73, код ЄДРПО України 21466335) державне мито у розмірі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.