Рішення № 13723299, 03.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

03.02.2011

Справа №5002-28/6035-2010

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 67).

До відповідача – Приватного підприємства «Агротехнології плюс» (95493, м. Сімферополь, вул. Внешня, буд. 2; 95043, м. Сімферополь, вул. (Привоз) Київська, буд. 144).

Про стягнення 40 480,95 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – Тромса Є.В. - представник, довіреність № 2 від 01.01.2011р., Зеленюха В.Р. - представник, довіреність № 4 від 04.01.2011р.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Агротехнології плюс» про стягнення 40 480,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 879, відповідно до якого, відповідач на вимогу позивача зобов’язаний сплатити неустойку за дострокове припинення договору в сумі п’яти лізингових платежів.

Представник відповідача у засідання суду двічі не з’явився, відзив на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Кореспонденція, що надсилалася відповідачу, повернулася до суду з відміткою пошти – «за зазначеною адресою не проживає», в той час, як процесуальні документи направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» № 02-5/289 від 18.09.1997р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» та Приватним підприємством «Агротехнології плюс» укладено договір фінансового лізингу № 879 (а. с. 9-28).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р. № 723/97-ВР, фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 2 договору, лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу), а відповідач отримує від позивача в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб.

Відповідно до п. 4.1 договору, позивач придбає транспортний засіб відповідно до замовлення на транспортний засіб та надає транспортний засіб в лізинг відповідачу на умовах, передбачених договором. Вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем.

Сторони домовилися про те, що відповідач замовляє та доручає позивачу придбати у постачальника та передати у термін, який передбачений у договорі, транспортний засіб – Mitsubishi L 200 2.5 D, двигун 2489 см.куб./сс.

Відповідно до п. 4.5 договору, після надання транспортного засобу відповідачу на дату надання сторони підписують акт приймання-передачі транспортного засобу.

18 серпня 2008 року сторонами підписано акт приймання-передачі № 879/001 (а. с. 36), відповідно до якого відповідач отримав від позивача транспортний засіб Mitsubishi L 200 2.5 D, шасі № ММВJNKB408D075321, реєстраційний номер АА 4317 НО.

Відповідач, всупереч положенням договору фінансового лізингу та плану сплати лізингових платежів, неналежним чином виконував зобов’язання щодо сплати лізингових платежів, у зв’язку з чим, станом на 26.08.2009 р., за ним склалася заборгованість.

Відповідно до п. 5.1 договору, за переданий у лізинг транспортний засіб з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати відповідачем лізингових платежів позивачу встановлюється в плані лізингу та інших додатках.

Сторонами по справі було підписано план лізингу № 879/001 від 27.06.2008 р., зміни до плану лізингу №879/001 від 15.08.2008 р., якими встановлені строки оплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 5.2 договору, лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію позивача на наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати позивача, що безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору.

У термін, встановлений у плані лізингу, відповідач здійснює оплату першого лізингового платежу (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору, відповідач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини відповідача.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Також, пунктом 5.6 договору визначено, що у разі прострочення відповідачем лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше 30 днів, на вимогу позивача предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п. 8.4 договору, позивач може припинити дію договору і зажадати негайного повернення транспортного засобу, якщо, зокрема, відповідач припиняє сплату лізингових платежів або інших сум, встановлених даним договором та додатками до нього, на строк понад 30 днів.

З метою повернення транспортного засобу, позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу гр. Апатенко М. А., яким, на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 8 переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999р. № 1172, зроблено виконавчий напис від 20.07.2009 р. про повернення транспортного засобу – Mitsubishi L 200 2.5 D за невиплачену в строк заборгованість у розмірі 21816,04 грн. (а. с. 61).

Судом встановлено, що рішенням господарського суду АР Крим від 19.11.2009р. по справі № 2-27/4729-2009, позовні вимоги ТОВ «Євро Лізинг» задоволені в повному обсязі, стягнуто з ПП «Агротехнології Плюс» заборгованість по сплаті платежів – 32 474,36 грн., збитки інфляції –9,52 грн., пеню –1 397,10 грн., 3% річних –197,89 грн., сума, що відшкодовує збитки –2 909,80 грн., вартість виконавчого напису –1 700,00 грн., а також судові витрати.

За загальним правилом кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК). Водночас, стаття 35 ГПК України визначає підстави, за яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Частини 2-4 ст. 35 ГПК України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Таким чином, факти встановлені господарським судом АР Крим у справі № 2-27/4729-2009 відносно неналежного виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що 07.10.2009р. позивачем складено акт про вилучення у відповідача транспортного засобу: Mitsubishi L 200 2.5 D (а. с. 37-38), проте, як зазначено в акті, представник відповідача відмовився від підпису останнього.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача неустойку за дострокове повернення транспортного засобу у розмірі 40480,95 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття неустойки передбачено ст. 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 13.2 договору № 879, у випадку дострокового припинення дії цього договору лізингоодержувач зобов’язаний протягом 10 банківських днів з дати пред’явлення повідомлення лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим договором та додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання договору, та сплатити на вимогу лізингодавця неустойку за дострокове припинення цього договору в сумі п’яти лізингових платежів.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що середньомісячний лізинговий платіж розраховується за наступною формулою: СМЛП=СЛП/КМ, де СМЛП – середньомісячний лізинговий платіж; СЛП – загальна сума лізингових платежів, які передбачені планом лізингу (крім першого лізингового платежу); КМ – загальна кількість місяців, передбачених планом лізингу.

Перевіривши розрахунок суми позову позивача, суд знаходить його вірним, у зв’язку з чим, з відповідача підлягає стягненню сума неустойки у розмірі (8096,19 * 5) 40480,95 грн.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Відповідач не представив суду контррозрахунок суми позову, а також не надав доказів сплати суми неустойки, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті держмита в сумі 405,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 03.02.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 07.02.2011р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Агротехнології плюс» (95493, м. Сімферополь, вул. Внешня, буд. 2, код ЄДРПО України 35458182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 67) суму неустойки за дострокове повернення транспортного засобу у розмірі 40480,95 грн., державне мито у розмірі 405,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.