Рішення № 13723298, 03.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

03.02.2011Справа №5002-15/4306-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» (95001, м. Сімферополь, вул. Одеська, 9, оф.29, ЄДРПОУ 32177872)

До відповідача 1 Київського Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського управління юстиції Автономної республіки Крим (95034, м. Сімферополь, Бульвар Франко, 25; ЄДРПОУ 35052796)

До відповідача 2 Головного управління Державного Казначейства України в АР Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська,15; ЄДРПОУ 23896447)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (95006, м. Сімферополь, вул. Долгоруковська, 16; ЄДРПОУ 00047970)

За участю прокуратури Автономної Республіки Крим

Про стягнення 101236,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Солощенко І.В., представник, довіреність б/н від 16.09.2010

Відповідач 1 Малишева І.О., представник, довіреність. №03и/9974 від 28.10.2010

Відповідача 2 Кузовкуна К.О., представник, довіреність. №11.0-27/04 від 04.01.2011

Від третьої особи Буслаєва Т.П., представник, довіреність №11/3-04/4496 від 06.12.2010

Прокурор не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Київського Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського управління юстиції АР Крим та Державного Казначейства України в особі Головного управління Державного Казначейства України в АР Крим про стягнення з Київського Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського управління юстиції АР Крим збитків у розмірі 101236,00 грн. та про зобовязання Головного управління Державного Казначейства України в АР Крим перечислити на розрахунковий рахунок позивача 101 236,00 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30.08.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до слухання.

18.11.2010 від Прокуратури АР Крим до суду надійшов лист про вступ представника прокуратури АР Крим в процес по даній справі відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.11.2010 замінено первісного відповідача Державне Казначейство України в особі Головного управління Державного Казначейства України в АР Крим на належного відповідача Головне управління Державного Казначейства України в АР Крим та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим.

Представник відповідача Головного управління Державного Казначейства України в АР Крим проти задоволення позовних вимог відносно Головного управління Державного Казначейства України в АР Крим заперечував за мотивами викладеними у відзиві на позовну заяву від 10.11.2010 (вх.№49613).

03.12.2010 та 27.01.2011 від позивача до суду надійшли заяви, відповідно до яких позивач відмовляється від позовних вимог в частині зобовязання Головного управління Державного Казначейства України в АР Крим перечислити на розрахунковий рахунок позивача 101 236,00 грн. збитків, 1012,36 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та просить суд стягнути з Київського Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції 101236,00 грн. майнової шкоди та судові витрати.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти відмову від позовних вимог в частині зобовязання Головного управління Державного Казначейства України в АР Крим перечислити на розрахунковий рахунок позивача 101 236,00 грн. збитків, 1012,36 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Представник відповідача Київського Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського управління юстиції АР Крим у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував за мотивами викладеними у відзиві на позов який він надав у судовому засіданні 07.12.2010 та доповненні до відзиву від 02.02.2011 (вх№3818).

Представник третьої особи Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим проти задоволення позовних вимог заперечував за мотивами викладеними у запереченні на позовну заяву, яке він надав у судовому засіданні 07.12.2010.

Представник позивача у судових засіданнях 18.01.2011 та 02.02.2011 представив суду заперечення на відзиви та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду АР Крим від 02.06.2010 по справі №2-32/1982-2010 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» 100000,00 грн. збитків та 1 236,00 грн. судових витрат за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» умов договору №22/06-09-1 з доставки зернозбиральних комбайнів від 22.06.2009.

На виконання даного рішення, 15.06.2010 господарським судом виданий наказ про примусове виконання рішення господарського суду АР Крим від 02.06.2010 по справі №2-32/1982-2010.

Дана заборгованість була погашена позивачем, що підтверджується випискою банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» від 30.06.2010.

Позивач вказує, що понесенні ним збитки у розмірі 101 236,00 грн. через порушення умов договору №22/06-09-1 з доставки зернозбиральних комбайнів від 22.06.2009 були спричинені неправомірними діями Київського ВДВС Сімферопольського УЮ АР Крим, що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення збитків у примусовому порядку.

Судом встановлено, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.08.2009 по справі 2-24/1396-2009, рішення господарського суду АР Крим від 02.06.2009 у справі №2-24/1396-2009 скасовано; Прийнято нове рішення; Первісний позов задоволено частково; Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Хімгруп» 407886,49 грн. основного боргу, 9642,54 грн. пені, 2410,63 грн. річних, 4156,90 грн. державного мита та 26,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання даної постанови, 01.09.2009 господарським судом АР Крим виданий наказ про примусове виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.08.2009 по справі 2-24/1396-2009.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.09.2009 по справі №2-24/1396-2009, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» задоволено, визнано неправомірними дії Київського ВДВС Сімферопольського УЮ АР Крим та визнано недійсним пункт 5 постанови Київського ВДВС Сімферопольського УЮ АР Крим про відкриття виконавчого провадження від 03.09.2009, яким накладено арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон»; визнано недійсною постанову Київського ВДВС Сімферопольського УЮ АР Крим про арешт майна АА №747359 від 04.09.2009 про накладення арешту на все рухоме майно на суму 424123,53 грн.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.09.2009 по справі №2-24/1396-2009, Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» надано відстрочку виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.08.2009 по справі 2-24/1396-2009 на строк до 15.11.2009 включно.

Однак, 02.10.2009 працівниками Державної автомобільної інспекції Красноперекопського району був затриманий та відправлений на штрафплощадку автомобіль Камаз 5410 (державний номер 110-54КО) з причіпом Одаз 830030 (державний номер 17814КР) належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» яким повинна була здійснюватись доставка комбайнів для Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» в період з 02.10.2009 по 09.10.2009. Представники Державної автомобільної інспекції Красноперекопського району мотивували свої дії постановою Київського Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського управління юстиції АР Крим про розшук та затримання автомобільного транспорту.

Постановою державного виконавця Київського ВДВС Сімферопольського УЮ АР Крим від 23.09.2009, у виконання наказу господарського суду АР Крим від 01.09.2009 про примусове виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.08.2009 по справі 2-24/1396-2009, оголошено розшук автотранспорту у кількості 15 одиниць належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон».

Актом опису й арешту майна, 02.10.2009 Київським ВДВС Сімферопольського УЮ АР Крим описано і накладено арешт на автомобіль Камаз 5410 (державний номер 110-54КО) та причіп Одаз 830030 (державний номер 17814КР) належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.01.2010 по справі №2-24/1396-2009, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» задоволено, визнано неправомірними дії Київського ВДВС Сімферопольського УЮ АР Крим та визнано недійсною постанову про розшук автотранспорту боржника, прийняту Київським ВДВС Сімферопольського УЮ АР Крим 23.09.2009.

Частиною 3 статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до статті 86 Закону України «Про виконавче провадження», збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Приписи статті 1166 Цивільного кодексу України передбачають загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Предметом доказування у справах про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця, є факти виникнення шкоди, причинного звязку між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця та виникненням шкоди.

Преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків мають судові рішення, якими б встановлювалась неправомірність дій або бездіяльність державного виконавця з примусового виконання виконавчого документа і означає те, що позивачем вже оскаржувалися дії (бездіяльність) державного виконавця до суду.

В той же час, суд звертає увагу на те, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків (шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобовязання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний звязок.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобовязання, якого припустився боржник (в даному випадку відповідач Київський Відділ Державної виконавчої служби Сімферопольського управління юстиції АР Крим).

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний звязок. За відсутністю такого звязку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного звязку слід враховувати, що необхідно виявляти звязок між саме між порушенням зобовязання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених статтею 456 Цивільного кодексу України.

В Розясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди» Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обовязку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести суду факт спричинення та розмір шкоди, заподіяної відповідачем, безпосередній причинний звязок між правопорушенням та заподіянням шкоди.

Необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між бездіяльністю державного виконавця і заподіяною ним шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт протиправної поведінки відповідача підтверджується ухвалою господарського суду АР Крим від 18.01.2010 по справі №2-24/1396-2009, якою скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» задоволено, визнано неправомірними дії Київського ВДВС Сімферопольського УЮ АР Крим та визнано недійсною постанову про розшук автотранспорту боржника, прийняту Київським ВДВС Сімферопольського УЮ АР Крим 23.09.2009.

Шкідливий результат протиправної поведінки відповідача (збитки) підтверджується рішенням господарського суду АР Крим від 02.06.2010 по справі №2-32/1982-2010, відповідно до якого, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» 100000,00 грн. збитків та 1 236,00 грн. судових витрат за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» умов договору №22/06-09-1 з доставки зернозбиральних комбайнів від 22.06.2009.

Причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками підтверджується ухвалою господарського суду АР Крим від 18.01.2010 по справі №2-24/1396-2009 про визнання неправомірними дій відповідача які призвели до стягнення з позивача збитків за рішенням господарського суду АР Крим від 02.06.2010 по справі №2-32/1982-2010

Отже, позивачем доведено суду належними доказами факт протиправної поведінки відповідача, шкідливий результат такої поведінки (збитки) та причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками, у звязку з чим позовні вимоги про стягнення з Київського Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського управління юстиції АР Крим збитків у розмірі 101236,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині зобовязання Головного управління Державного Казначейства України в АР Крим перечислити на розрахунковий рахунок позивача 101 236,00 грн. збитків, 1012,36 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає припиненню в звязку з відмовою позивача від заявлених вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача Київського Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Київського Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського управління юстиції Автономної республіки Крим (95034, м. Сімферополь, Бульвар Франко, 25; ЄДРПОУ 35052796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-торгова фірма Макон» (95001, м. Сімферополь, вул. Одеська, 9, оф.29, ЄДРПОУ 32177872) 101236,00 грн. майнової шкоди, 1012,36 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження у справі в частині зобовязання Головного управління Державного Казначейства України в АР Крим перечислити на розрахунковий рахунок позивача 101 236,00 грн. збитків, 1012,36 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу припинити.

4.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 03.02.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.