Рішення № 13723222, 02.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2011

Справа №5002-32/6234-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506).

До відповідача - Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593).

Про стягнення 412 333,96 грн.

За участю представників:

Від позивача – Марков Д.О. – представник, дов. № 07 від 06.01.2011р.

Від відповідача – Щеглов Д.А. – ю/к, дов. № 20-3/317 від 13.01.2010р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 412 333,96 грн., в тому числі сума основного боргу 409 686,56 грн., 3 % річних у сумі 336,72 грн. та пеня у розмірі 2 310,68 грн.

Ухвалою господарського суду від 30.12.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.01.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 17.01.2011р., розгляд справи відкладено на 02.02.2011р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору № 63 від 10.08.1998р. на відпуск води з комунального водопроводу і приймання стоків до комунальної каналізації відповідач в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 409 686,56 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 336,72 грн. – 3% річних та пеню у розмірі 2 310,68 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача 296 539,33 грн. основного боргу, 336,72 грн. – 3% річних та пеню в сумі 2 310,68 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Пунктом 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Беручи до уваги приписи пункту 14 Інформаційного листа від 29.06.2010 р. N 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» відносно необхідності зазначення господарським судом в описовій частині рішення по справі, про зменшення розміру позовних вимог, та необхідності розгляду цієї справи і прийняття рішення у справі виходячи з нового розміру позовних вимог, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача, та подальший розгляд справи здійснювати в межах зменшених позовних вимог.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що суму основного боргу в сумі 296 539,33 грн. визнає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

10.08.1998року між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно – каналізаційного господарства (правонаступник Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя")(Водоканал)(позивач) та Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 63 на відпуск води з комунального водопроводу і приймання стоків до комунальної каналізації (а.с. 8-9).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 Договору Водоканал бере на себе зобов’язання забезпечувати Абонента питною водою та здійснювати прийом строків від Абонента в міський каналізаційний колектор, згідно до договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору розрахунки за воду та прийняті стічні води здійснюються згідно затвердженим у встановленому порядку тарифам у розмірі за 1 м куб. відпущеної води та за 1 м. куб. відведених стоків, без врахування податку на додану вартість.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що всі розрахунки за воду здійснюються у наступний строк та наступному порядку: а) на початку місяця не пізніше 5 числа Абонент сплачує у розмірі 50 процентів суми за споживання води у попередньому місяці. Остаточний розрахунок здійснюється 25 числа поточного розрахункового місяця згідно показників водоміру або актів про порушення; б) Абонент зобов’язаний у триденний строк з дня отримання рахунку здійснити оплату.

Строк дії договору встановлений пунктом 6, в якому зазначено, що дійсний договір укладається строком до 31 грудня 1999 року, набирає чинності з дня підписання та вважається щорічно продовженим, якщо до закінчення строку дії договору не буде надано однією зі сторін заяви про відмову від дійсного договору або про його перегляд.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним.

Так, позивачем обов’язки за договором виконувались у повному обсязі, що підтверджується доданим до матеріалів справи рахунком № 63 від 24.11.2010р. ( а.с. 13).

Вказаний рахунок був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи в рахунку.

У підтвердження зобов’язання відповідач частково сплатив за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі 409 686,56 грн. за період з 22.10.2010р. по 22.11.2010р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, між позивачем та відповідачем було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, відповідно до листів позивача № 23 від 06.01.2011р. та № 39 від 10.01.2011р. зарахованою є заборгованість відповідача за рахунком № 63 від 24.11.2010р. у сумі 82 798,57 грн. та у сумі 30 348,66 грн. відповідно (а.с. 35-36).

Таким чином, заборгованість відповідача за рахунком № 63 від 24.11.2010р. становить 296 539,33 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем у судовому засіданні, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 336,72 грн. та пеню у сумі 2 310,68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок був отриманий відповідачем 24.11.2010р. та повинен був бути оплачений протягом трьох днів, тобто до 28.11.2010р., тому з урахуванням проплат відповідачем заборгованості нарахування штрафних санкцій повинно бути розраховано наступним чином: з 28.11.2010р. по 30.11.2010р. на суму 465 163,57 грн.(так як відповідачем 15.11.2010р. та 26.11.2010р. було оплачено 207097,00 грн.), а починаючи з 01.12.2010р. по 10.12.2010р. на суму 409 686,56 грн.(у зв’язку зі сплатою 30.11.2010р. 55477,01 грн.).

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Період прострочення оплати починає перебігати з 28.11.2010р.

Однак позивач не позбавлений права зменшити період нарахування 3% річних починаючи нарахування з 01.12.2010р.

Таким чином, сума 3% річних за період з 01.12.2010р. по 10.12.2010р. повинна бути розрахована наступним чином : 409 686,56 грн. х 10 днів прострочення х 3% / 365 днів = 336,72 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 336,72 грн. та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 310,68 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 1.4 в) Договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки до погашення заборгованості.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені повинна бути розрахована за період з 28.11.2010р. по 10.12.2010р. та наступним чином:

465 163,57 грн. х 3 дні прострочення х 15,5% (облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 592,61 грн.

409 686,56 грн. х 10 день прострочення х 15,5% (облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 дн. = 1 739,76 грн.

Таким чином, сума пені, яка підтверджується матеріалами справи становить 2 332,37 грн.

Однак, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 2 310,68 грн.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506) 296 539,33 грн. заборгованості, 336,72 грн. 3% річних, 2 310,68 грн. пені, 4 123,34 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку статей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 02.02.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 02.02.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Барсукова А.М.