Рішення № 13723192, 26.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2011Справа №5002-33/3815-2010 за позовом Кримського республіканського обєднання виробничих підприємств «Кримводоканал» (95006, м. Сімферополь, вул. Павленка, 20)

до Щолкінського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (98213, Ленінський район, м. Щолкіно, а/я 184, гурт. №3)

ОСОБА_1 АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» (Ленінський район, смт. Леніно, вул. Фрунзе,5)

про визнання права господарського видання та припинення певних дій

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники :

Від позивача: Міщенко Оксана Володимирівна, представник за довіреністю від 10.01.2011 р., Міщенко Андрій Вікторович, представник за довіреністю від 28.12.2010 р.

Від відповідачів: не з'явився, Щолкінське ВПВКГ.

не зявився, ОСОБА_1

Від третьої особи: не зявився.

Суть спору: Кримське республіканське обєднання виробничих підприємств «Кримводоканал» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача, Щолкінського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, та просить суд визнати у позивача наявність права господарського відання на квартиру №23 у будинку № 52 у м. Щолкіно Ленінського району та майна, що знаходиться в даній квартирі; припинити дії Щолкінського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що порушують право господарського видання Кримського республіканського обєднання виробничих підприємств «Кримводоканал» на квартиру № 23 у будинку № 52 у м. Щолкіно Ленінського району шляхом заборони чинити перешкоди в доступі в цю квартиру.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач безпідставно володіє спірним майном, оскільки договір про безоплатну передачу майна між сторонами не укладався, акти прийому-передачі не підписувалися, майно перебуває на балансі позивача та повинно бути йому повернено.

В процесі розгляду справи, заявою від 20 січня 2011 року, позивач надав суду заяву про уточнення частини 1 резолютивної частини позовної заяви (т. 2 а.с. 31) в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України та у зв'язку з допущеною при викладенні позовних вимог опискою, просить суд викласти пункт 1 резолютивної частини позову в наступній редакції: «визнати право господарського відання за Кримським республіканським обєднанням виробничих підприємств «Кримводоканал» на квартиру № 23 будинку № 552 у м. Щолкіно, Ленінського району, а також майна, що знаходиться в даній квартирі (мякий куточок, кондиціонер, карнизи віконні 3 комплекти, меблева стінка «Житлова кімната», люстри 2 шт., телефонний апарат, холодильник «Дніпро», набір кухонних меблів, набір спальних меблів 2 комплекти, двері металеві, плита електрична «Електра», стіл обідній, стільці п\м 4 шт.).

Судом прийнята дана заява до розгляду.

За розпорядженням заступника голови господарського суду АР Крим від 24 вересня 2010 року № 261 справа № 5002-14/3815-2010 передана від судді Лагутіної Н.М. в провадження судді господарського суду АР Крим Радвановській Ю.А. (т. 1 а.с. 101).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30 вересня 2010 року справа прийнята до провадження суддею Радвановською Ю.А. із привласненням № 5002-33/3815-2010 (т. 1 а.с. 102).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16 листопада 2010 року строк розгляду справи № 5002-33/3815-2010 продовжений (т. 1 а.с. 149-150).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 07 грудня 2010 року до участі у справі у якості іншого відповідача залучений ОСОБА_1. (т. 2 а.с. 3-4), у зв'язку з чим на підставі частини 3 статті 24 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи почався заново.

Відповідач, Щолкінське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства, у судове засідання не зявився, витребувані судом документи не надав. 25 січня 2011 року до суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи на строк не менш ніж 2 тижня, у зв'язку з хворобою ліквідатора (т. 2 а.с. 34).

Суд не знайшов підстав для задоволення заявленого клопотання, оскільки відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Так, суд приймає до уваги, що розгляд даної справи неодноразово відкладався за клопотанням представника відповідача (т. 1 а.с. 103; т. 2 а.с. 25).

При цьому, відповідач є юридичною особою, а згідно з частинами 1, 3 статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Отже, враховуючи викладене, хвороба ліквідатора Абрамова Ю.Ю., на думку суду, не може бути достатньою підставою для численних відкладень судового засідання даної справи.

Так, враховуючи сплив строків розгляду даної справи, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України та відсутність доказів поважності неможливості представника відповідача брати участь в судовому засіданні, а також той факт, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд відмовляє у задоволенні клопотання ліквідатора Абрамова Ю.Ю. про відкладення розгляду справи на строк, більше ніж два тижня.

Відповідач, Дубовенко Володимир Олександрович, в судове засідання жодного разу не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином (т. 2 а.с. 27-28). Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України судовий розгляд відкладався.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно статей 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 1996 року між ОСОБА_1 (продавець) та виробничим об'єднанням «Кримводоканал» (покупець) укладений договір купівлі-продажу (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до пункту 1 договору продавець продав, а покупець придбав квартиру № 23 у будинку № 52, що знаходиться в м. Щолкіно Ленінського району.

Одночасно, 19 листопада 1996 року між ОСОБА_1. (продавець) та виробничим підприємством «Кримводоканал» (покупець) укладений договір купівлі-продажу домашнього майна, що знаходиться в квартирі 23 будинку № 52 у м Щолкіно: мякий куточок, кондиціонер, карнизи віконні 3 комплекти, меблева стінка «Житлова кімната», люстри 2 шт., телефонний апарат, холодильник «Дніпро», набір кухонних меблів, набір спальних меблів 2 комплекти, двері металеві, плита електрична «Електра», стіл обідній, стільці п\м 4 шт. (т. 1 а.с 12).

30 грудня 1996 року виробничим обєднанням «Кримводоканал» та Щолкінським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства підписаний акт приймання-передачі основних засобів та майна, відповідно до якого, майно, що належить виробничому підприємству «Кримводоканал», а саме квартира, та майно - мякий куточок, кондиціонер, карнизи віконні 3 комплекти, меблева стінка «Житлова кімната», люстри 2 шт., телефонний апарат, холодильник «Дніпро», набір кухонних меблів, набір спальних меблів 2 комплекти, двері металеві, плита електрична «Електра», стіл обідній, стільці п\м 4 шт. передано Щолкінському ВПКВГ (ат. 1 а.с. 50).

24 лютого 2006 року постановою Ради Міністрів АР Крим № 76 виробниче об'єднання «Кримводоканал» перейменоване в Кримське республіканське об'єднання виробничих підприємств «Кримводоканал» (далі КРО ВП «Кримводоканал») (т. 1 а.с. 9).

Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови правонаступником виробничого об'єднання «Крим водоканал» визначено ВПВКГ «Кримводоканал».

Постановою господарського суду АР Крим від 01 жовтня 2009 року у справі № 2-17/6844.1-2007 (т. 1 а.с. 39-41) Щолкінське ВПВКГ визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру банкрутства відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строком до 21 червня 2010 року, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Абрамова Ю.Ю.

З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира та майно, що в ній знаходиться, були включені ліквідатором до ліквідаційної маси банкрута.

Листом від 20 листопада 2009 року № 683/01-1 КРО ВП «Кримводоканал» звернулося до ліквідатора Щолкінського ВПВКГ Абрамова Ю.Ю. із заявою про виключення майна спірної квартири зі складу ліквідаційної маси та передачі її до відання Кримського республіканського об'єднання виробничих підприємств «Кримводоканал» (т. 1 а.с. 13).

Листом від 22 лютого 2010 року № 048, ліквідатор Щолкінського ВПВКГ повідомив керівництво КРО ВП «Кримводоканал», що спірна квартира № 23 в будинку № 52 у м. Щолкіно знаходиться на балансі Щолкінського ВПВКГ з 1996 року; у березні 2007 року, відповідно до абз. 2 пункту 4 постанови Верховної ради АР Крим від 22 вересня 2006 року, комісією до складу якої входило і керівництво КРО ВП «Кримводоканал», було складено і підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Щолкінського ВП ВКГ із складу майна АР Крим у комунальну власність територіальної громади м. Щолкіно. Також ліквідатором зазначено, що квартира була включена до ліквідаційної маси банкрута за погодженням Щолкінської міської ради власника майна підприємства Щолкінського ВП ВКГ (т. 1 а.с. 14).

Невизнання Щолкінським ВПВКГ права КРО ВП «Кримводоканал» на квартиру № 23 у будинку № 52 у м. Щолкіно зявилося підставою для звернення Кримського республіканського обєднання виробничих підприємств «Кримводоканал» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом заявленого позову є матеріально-правові вимоги про визнання права господарського відання на майно та припинення дій, якими, як вважає позивач, відповідач порушує таке його право.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційним визнається позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно заволодів майном.

Власник має право вимагати повернення свого майна за даним позовом у тому разі, якщо інша особа володіє його майном незаконно. Якщо же власник володіє чужим майном на законних підставах, то власник не може витребувати свою річ з такого володіння шляхом предявлення віндикаційного позову.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, серед іншого, шляхом:

-визнання наявності або відсутності прав;

-припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Як вже було зазначено, 19 листопада 1996 року між ОСОБА_1 (продавець) та виробничим об'єднання «Кримводоканал» (покупець) укладений договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1 якого продавець продав, а покупець придбав квартиру № 23 у будинку № 52, що знаходиться в м. Щолкіно Ленінського району (т. 1 а.с.10).

Одночасно, 19 листопада 1996 року між ОСОБА_1. (продавець) та виробничим підприємством «Кримводоканал» (покупець) укладений договір купівлі-продажу домашнього майна, що знаходиться в квартирі 23 будинку № 52 у м Щолкіно: мякий куточок, кондиціонер, карнизи віконні 3 комплекти, меблева стінка «Житлова кімната», люстри 2 шт., телефонний апарат, холодильник «Дніпро», набір кухонних меблів, набір спальних меблів 2 комплекти, двері металеві, плита електрична «Електра», стіл обідній, стільці п\м 4 шт. (т. 1 а.с. 12).

19 червня 2010 року зазначений договір купівлі-продажу квартири був внесений до Державного реєстру правочинів (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до статті 398 Цивільного кодексу України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Як вбачається зі змісту даної правової норми, право володіння чужим майном виникає на підставі договору, іншої угоди, адміністративного акту, а також, у випадках, прямо передбачених законом. Субєктом такого володіння є будь-яка особа, яка держить майно на підставі певної правової підставі.

Доказів укладення будь-якого договору з власником спірного майна або наявності інших підстав, передбачених законом, які надають право користування або володіння спірною квартирою, відповідачем суду надано не було.

При цьому, слід звернути увагу, що зазначені вище договори купівлі-продажу квартири та майна, що в ній знаходиться, у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто є чинними на даний час та підтверджують право позивача на спірну квартиру.

Крім того, слід звернути увагу на наступне.

Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим «Про управління майном» № 240 від 24 квітня 2007 року визначено перелік підприємств, установ, організацій, закладів, що належать Автономній Республіці Крим, віднесених до сфери управління органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

Так, зазначеною постановою закріплено, що КРО ВП «Кримводоканал» володіє майном на праві повного господарського відання та входить до сфери управління Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим.

Право господарського відання згідно із частиною першою статті 136 Господарського кодексу України є речове право суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із частиною другою статті 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне та казенне підприємства, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Таким чином, підприємства, які наділені правом повного господарського відання, отримують певну сукупність прав та обов'язків, щодо закріпленого за ними майна. При цьому, власником майна залишається держава.

Отже, підприємство, яке володіє майном на праві повного господарського відання не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним, особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах (частина 5 статті 75 Господарського кодексу України).

Отже, власником майна, закріпленого за державним комерційним підприємством є держава в особі органу влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство.

Аналогічну правову позицію викладено у листі Міністерства Юстиції України № 19-32/2 від 11 січня 2007 року «Роз'яснення порядку реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна залежно від форм власності». При цьому, щодо захисту права господарського відання, як зазначено у частині 3 статті 136 Господарського кодексу України, застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Надходження спірного майна на балансі Щолкінського ВПВКГ також не є доказом права власності цього субєкта оскільки баланс підприємства (організації), згідно з розясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 02 квітня 1994 року № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з судовим захистом права державної власності», є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобовязань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власність (володіння) підприємства.

Таким чином, відповідачем не було надано належних доказів приналежності спірного майна до комунальної власності, а також не приведено підстав виникнення права власності на спірне майно у відповідача.

Оскільки позивач наділений правом користування державним майном (на праві повного господарського відання) до якого, серед іншого, віднесено квартиру № 23 в будинку № 52 у м. Щолкіно, Ленінського району, АР Крим, а також рухоме майно, що знаходиться у даній квартирі, то незалежно від укладених угод таке майно залишається державним. Отже, відчуження державного майна відбувається за певним порядком, визначеним Законом.

Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України по справі № 282/5-3 від 04 серпня 2004 року.

Зокрема, у вказаній постанові Вищого господарського суду України зазначено, що будь - які дії (угоди), спрямовані на зміну правового статусу державного майна в порядку, не передбаченому законом, є нікчемним, тобто недійсним, на підставі закону.

В свою чергу, будь - які рішення органів місцевого самоврядування, відносно державного майна, в даному випадку щодо квартири № 23 в будинку № 52 у м. Щолкіно, Ленінського району, АР Крим є незаконними та такими, що порушують чинне законодавство.

Так, в запереченнях на позов, відповідач посилається на рішення № 4 від 18 грудня 2009 року виконавчого комітету Щолкінської міської ради (т. 1 а.с. 52).

Відповідно до зазначеного рішення виконавчий комітет Щолкінської міської ради прийняв рішення про оформлення державного майна - квартири № 23 в будинку № 52 у м. Щолкіно, Ленінського району, АР Крим, що знаходиться у господарському віданні КРО ВП «Кримводоканал» на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу, у власність Щолкінського ВПВКГ.

При цьому, в основу рішення № 4 від 18 грудня 2009 року, було покладено той факт, що дане нерухоме майно знаходиться на балансі підприємства.

Проте, чинними законодавством не передбачена можливість переходу права власності на нерухоме майно від одного господарюючого суб'єкта до іншого шляхом прийняття одним з них на баланс майна.

Так, з довідки Щолкінського ВП ВКГ № 8 від 28 квітня 2010 року, вбачається, що на балансі Щолкінського ВП ВКГ числиться квартира № 23 у будинку № 52 у м. Щолкіно з 01 березня 1997 року (т. 1 а.с. 54).

Однак, у відповідності з Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, підприємство може поставити на свій баланс тільки ті основні засоби (будівлі, споруди), які належать йому на праві власності, отримані на праві господарського відання, на праві оперативного управління, отримані в фінансовий лізинг, в довірче управління або за договором оренди цілісного майнового комплексу.

Постановою Верховної ради АР Крим від 22 вересня 2006 року № 195-5/06 «Про питання управління майном, що належить АР Крим» цілісний майновий комплекс Щолкінського ВПВКГ був переданий зі складу майна, що належить Автономній Республіці Крим в комунальну власність територіальної громади міста Щолкіно (т. 1 а.с. 48-49).

Однак, із зазначеної постанови не вбачається, що спірна квартира входила до складу цілісного майнового комплексу Щолкінського ВПВКГ.

Щодо посилань відповідача на статтю 344 Цивільного кодексу України, як на підставу набуття Щолкінським ВПВКГ спірного майна - квартири № 23 в будинку № 52 у м. Щолкіно, Ленінського району та майна, що знаходиться в ній, за набувальною давністю, суд має зазначити наступне.

В ухвалі Верховного суду України від 20 лютого 2008 року зазначено, що враховуючи, що Цивільний кодекс України набув чинності з 1 січня 2004 року (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), норми статті 344 Цивільного кодексу України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, а відтак, визнання судом права власності за набувальною давністю не може мати місця раніше 1 січня 2011 року.

Таким чином, Щолкінським ВПВКГ набуття спірного нерухомого та рухомого майна за набувальною давність може мати місце тільки за результатами розгляду окремої заяви Щолкінського ВПВКГ щодо визнання права власності за набувальною давністю.

Копії акту приймання-передачі основних засобів та майна від 30 грудня 1996 року, постанови Верховної Ради АР Крим від 22 вересня 2006 року № 195-5/06, рішення Щолкінської міської ради від 23 грудня 2008 року та рішення Щолкінської міської ради від 02 квітня 2009 року № 30/44 та інші докази, долучені відповідачем до відзиву на позов, які, за його твердженням, мають істотне значення для вирішення справи, на думку суду, не спростовують факту належності позивачу права господарського відання на спірне майно, а також не є доказом правомірності находження цього майна у користуванні відповідача.

У відповідності до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується правомірність набуття позивачем права господарського відання на спірну квартиру, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 31 січня 2011 року.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати право господарського відання за Кримським республіканським обєднанням виробничих підприємств «Кримводоканал» на квартиру № 23 будинку № 552 у м. Щолкіно, Ленінського району, а також майна, що знаходиться в даній квартирі (мякий куточок, кондиціонер, карнизи віконні 3 комплекти, меблева стінка «Житлова кімната», люстри 2 шт., телефонний апарат, холодильник «Дніпро», набір кухонних меблів, набір спальних меблів 2 комплекти, двері металеві, плита електрична «Електра», стіл обідній, стільці п\м 4 шт.).

3.Припинити дії Щолкінського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, що порушують право господарського видання Кримського республіканського обєднання виробничих підприємств «Кримводоканал» на квартиру № 23 у будинку № 52 у м. Щолкіно Ленінського району шляхом заборони чинити перешкоди в доступі в цю квартиру.

4.Стягнути з Щолкінського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (Ленінський район, м. Щолкіно, а\с 184, гурт № 3, ЄДРПОУ 22267896) на користь Кримського республіканського об'єднання виробничих підприємств «Кримводоканал» (м. Сімферополь, вул. Павленко, 20, ЄДРПОУ 03348075, р\р 2600716544 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) 85.00 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.