Постанова № 13722908, 05.01.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5617/10/1770

05 січня 2011 року 10год. 40хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучалін В.І.,

відповідача: представник Гальчина Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Укрцемремонт"

доЗдолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Укрцемремонт” (далі ВАТ “Укрцемремонт”) звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Здолбунівської обєднаної податкової інспекції (далі Здолбунівська ОДПІ) № 0001461540/0 від 06.08.2010 р. про донарахування податку на додану вартість на суму 255847,38 грн. в т.ч. 182748,13 грн. основного платежу та 73099,25 грн. застосованих штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порядок формування податкового кредиту по податку на додану вартість визначається пп. 7.4.1 п. 7.4 та 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому у відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону сформований платником податків податковий кредит по податку на додану вартість повинен підтверджуватися податковими накладними виписаними з дотриманням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону. ВАТ “Укрцемремонт” було дотримано законодавчі вимоги при формуванні податкового кредиту. Зокрема позивач вказує, що товарно-матеріальні цінності було придбано для наступного використання в межа господарської діяльності товариства, на всю суму поставки продавцем ПП “Рем-Будінвест Експрес” було виписано податкові накладні. На момент їх складення вказане підприємство було зареєстроване в установленому порядку платником податку на додану вартість. Таким чином, представник позивача вказує, що ВАТ “Укрцемремонт” було дотримано вимог Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР під час формування податкового кредиту.

Додатково представник позивача зазначає, що приписи Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР не ставлять право платника податків на отримання бюджетного відшкодування в залежність від фактичної сплати таких коштів до бюджету чи від подання декларацій постачальником товарів, робіт та послуг.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов повністю та просить суд визнати протиправними та скасувати оспорювань податкове повідомлення-рішення.

Здолбунівська обєднана державна податкова інспекція адміністративний позов не визнала, про що подала письмові заперечення.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що 26.06.2010 р. Здолбунівською ОДПІ було складено акт № 754/16-00293048 з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.04.2010 р. по 30.04.2010 р. Причиною виникнення розбіжностей є неподання контрагентами ВАТ “Укрцемремонт” декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 р. Таким чином, на думку представника відповідача позивачем було порушено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Додатково відповідач зазначає, про порушення ВАТ “Укрцемремонт” ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України в частині пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі вищевикладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.06.2010 р. Здолбунівською ОДПІ було складено акт № 00754/1640/293048 про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ “Укрцемремонт” з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.04.2010 р. по 30.04.2010 р.

Вказана документальна невиїзна перевірка була проведена в приміщенні Здолбунівської ОДПІ без участі посадових осіб ВАТ “Укрцемремонт ”.

01.07.2010 р. посадовими особами Здолбунівської ОДПІ рекомендованим листом на адресу ВАТ “Укрцемремонт” було направлено акт перевірки. 03.08.2010 р. рекомендований лист було повернуто відправникові у звязку із закінченням терміну зберігання.

З висновків акта перевірки вбачається, що за результатами її проведення було встановлено порушення зі сторони ВАТ “Укрцемремонт” пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

На підставі акта перевірки № 00754/1640/293048 від 29.06.2010 р. заступником начальника Здолбунівської ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001461540/0 від 06.10.2010 р. про донарахування податку на додану вартість на суму 255847,38 грн. в т.ч. 182748,13 грн. основного платежу та 73099,25 грн. застосованих штрафних санкцій.

Судом було встановлено, що 19.02.2010 р. між ВАТ “Укрцемремонт” та ПП “Рем-Будінвест Експрес” було укладено договір на купівлю позивачем товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 5 млн. грн.

В рамках вказаного договору ПП “Рем-Будінвест Експрес” на протязі квітня 2010 р. було поставлено для ВАТ “Укрцемремонт” товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1096038,80 грн. з ПДВ.

Вказана операція позивачем була відображена в декларації по податку на додану вартість за квітень 2010 р. шляхом формування податкового кредиту на суму 182748,13 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Оплата проводилася шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП “Рем-Будінвест Експрес”.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р № 168/97-ВР Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому слід враховувати, що відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р № 168/97-ВР Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з досліджених матеріалів справи податковий кредит за квітень 2010 р. ВАТ “Укрцемремонт” було сформовано у звязку з придбанням товарів в рамках господарської діяльності товариства.

При цьому сформований ВАТ “Укрцемремонт” податковий кредит за відповідний період документально підтверджується податковими накладними, що відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р № 168/97-ВР та виписані особами, що у відповідності до ст. 9 вказаного Закону зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Вказані обставини не заперечуються представниками сторін під час розгляду справи по суті.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що ВАТ “Укрцемремонт” було дотримано вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР при формуванні податкового кредиту за квітень 2010 р.

При цьому жодна з вказаних норм не ставить в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від декларування або сплатою зобовязань контрагентом постачальником придбаних товарів.

За умови, якщо постачальник ВАТ “Укрцемремонт” не задекларував податкові зобовязання, що виникли на підставі господарської операції з позивачем або не сплатили вказану суму податкових зобовязань до бюджету відповідальність повинна наступати для вказаного контрагента, а не для ВАТ “Укрцемремонт”.

За таких обставин посилання ДПІ у м. Рівне на виявлені розбіжності по додатку 5 декларації по податку на додану вартість при співставленні податкового кредиту ВАТ “Укрцемремонт” з податковими зобовязаннями контрагентів з урахуванням надання позивачем документального підтвердження сформованого кредиту є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з вимогами Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Стосовно посилань представників відповідача щодо пропущення строків звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення субєкта владних повноважень слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Одночасно з адміністративним позовом ВАТ “Укрцемремонт” було подано заяву про поновлення строку на оскарження податкового повідомлення-рішення Здолбунівської ОДПІ № 0001461540/0 від 06.10.2010 р. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року було поновлено строк на оскарження та відкрито провадження по вказаній справі.

Відповідно до ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України Під час прийняття постанови суд вирішує: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

При цьому за наслідками вирішення суд у відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Аналіз вказаних норм свідчить, що в разі пропущення строку оскарження рішення субєкта владних повноважень суд може залишити адміністративний позов без розгляду, за умови якщо не буде знайдено підстав для поновлення строку на оскарження.

В разі поновлення строку на оскарження, факт його пропущення не підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Норма ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України що визначала як підставу для відмови в задоволенні адміністративного позову пропущення строку звернення до адміністративного суду за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін була змінена Законом України від 07.07.2010 р. № 2453-VI.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи представників відповідача щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог у звязку з пропущенням строку звернення ВАТ “Укрцемремонт” до адміністративного суду не ґрунтуються на чинних нормах процесуального права та є безпідставними.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції №0001461540/0 від 6 серпня 2010 року.

Присудити на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Укрцемремонт" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.