Постанова № 13722841, 20.01.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6046/10/1770

20 січня 2011 року 12год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Нечепорук Л.Ю.,

відповідача: представник Оніщук В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування, ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0004452342/0 від 1 грудня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що придбання товарів позивача у ПП «Західлісбуд» підтверджується всіма первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Придбані товари були оподатковані та оприбутковані позивачем в повному обсязі з наступним використанням у власній господарській діяльності шляхом продажу третім особам та отриманням доходу. Таким чином, позивач вважає, що правочини вчинені з ПП «Західлісбуд» є правомірними, а твердження податкового органу щодо їх невідповідності ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що не погоджується з висновками проведеної податковим органом перевірки, оскільки витрати повязані із закупівлею продуктів харчування Управлінням громадського харчування ВАТ «Рівнеазот»підтверджені документально, а отже підприємство мало право на податковий кредит. Крім того, вказує на те, що незрозумілим та безпідставним є твердження ДПІ в м. Рівне про те, що операції з поставки товарів від ПП «Західлісбуд»для ВАТ «Рівнеазот»не здійснювалися, оскільки у вироку суду, в якому йдеться про фіктивний характер підприємницької діяльності ПП «Західлісбуд», зазначено перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. При цьому зазначено, ПП «Західлісбуд»здійснювало супроводження грошових потоків з ймовірним товаром, що не вироблявся і не міг бути вироблений в обсязі вартості та обсягах кількості. На думку представника позивача неможливість виробництва товару не виключає можливості попередньої купівлі та подальшого продажу товару постачальником.

В судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав. Пояснив суду, що під час проведення документальної перевірки позивача було встановлено вчинення господарських операцій з ПП «Західлісбуд».

У ПП «Західлісбуд» відсутні трудові та виробничі потужності для здійснення постановок товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується актом позапланової виїзної перевірки . Крім того, представник відповідача вказує, що вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі 1-608/09, який набрав законної сили встановлено, що підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 визнані винні у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон”, ПП «Західлісбуд»та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України до кримінальної відповідальності. Таким чином, посадові особи ДПІ у м. Рівне під час здійснення перевірки Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»дійшли вірного висновку, що правочини вчинені з ПП «Західлісбуд»не спрямовані на реальне настання наслідків обумовлених в них та вчинені виключно з метою отримання податкової вигоди позивачем у вигляді штучного формування валових витрат, як наслідок в силу ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Враховуючи нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Західлісбуд» податковий кредит не підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, що є порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. Крім того вказує на те, що вироком суду не було встановлено, що у ПП «Західлісбуд»в результаті задекларованих операцій на досудовому слідстві та в суді наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) виробничої або господарської необхідності систематичного придбання та продажу товарів. Встановлено також неможливість реального виконання зобовязань з урахуванням часу, значного обсягу робіт, що часто виконувались одночасно протягом календарного місяця, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в сули відсутності найманих працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчать про відсутність у вказаного субєкта господарських можливостей на виконання господарських зобовязань.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 листопада 2010 року ДПІ у м. Рівне було складено акт № 1889/23-400/05607824 про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Рівнеазот»з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП “Агроімпекс-Ресурс” та ПП «Західлісбуд»за період з 1 липня 2007 року по 30 червня 2010 року.

За наслідками проведення перевірки було встановлено, порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

На підставі акта від 22 листопада 2010 року першим заступником начальника ДПІ у м. Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення 0004452342/0 від 1 грудня 2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4082, 64 грн. по податку на додану вартість , в тому числі за основним платежем 2721, 76 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1360, 88 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з поданою позивачем податковою звітністю, а саме : податковою декларацією з ПДВ за грудень 2008 року та уточнюючими розрахунками за №9000743271 від 11.08.2009 року, №9002360719 від 22.12.2009 року, податковою декларацією з ПДВ за січень 2009 року та уточнюючим розрахунком за №9000743272 від 11.08.2009 року, а також додатком №5 до податкових декларацій з ПДВ встановлено, що ВАТ «Рівнеазот»мало взаєморозрахунки з ПП «Західлісбуд»за грудень 2008 року на суму ПДВ 2721, 76 грн. та за січень 2009 року на суму 1703, 73 грн.

Крім того, судом встановлено, що податок на додану вартість на підставі податкових накладних в загальній сумі 4425, 49 грн. в повному обсязі віднесений УГХ ВАТ «Рівнеазот»до складу податкового кредиту в грудні 2008 року на суму 2721, 76 грн., в січні 2009 року на суму 1703, 73 грн., про що свідчить реєстр отриманих податкових накладних, дані декларацій з ПДВ за грудень 2008 року та січень 2009 року УГХ ВАТ «Рівнеазот».

Отже, в порушення пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. ВАТ «Рівнеазот»включено до податкового кредиту витрати по ПП «Західлісбуд», які не підтверджені документально, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 5532, 00 грн. та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” , що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 4425, 49 грн.

Відповідачем було долучено до матеріалів справи витяг з вироку Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі № 1-608//09 (1-386/10), що набрав законної сили, яким визнано винним ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон” ПП ПП «Західлісбуд»та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з вироку Рівненського міського суду по справі № 1-608//09 (1-386/10) від 25.05.2010 р. судом було встановлено, що підприємницька діяльність ПП «Західлісбуд» носила фіктивний характер.

Вказане підприємство не мало трудових та економічних ресурсів необхідних для реального виконання господарських операцій, що відображалися в податковій звітності.

Відсутність у ПП «Західлісбуд»трудових та економічних ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності було встановлено посадовими особами ДПІ у м. Рівне під час проведення документальної перевірки.

Вирок по кримінальній справі є належним та допустимим доказом в порядку, передбаченому статтями 70-72 Кодексу адміністративного судочинства, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобовязань зі сторони посадових осіб ПП «Західлісбуд».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Матеріалами справи підтверджується, що правочини вчинені між Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот»та ПП «Західлісбуд», не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, що є порушенням приписів ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

Пп. 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Враховуючи відсутність у правочинів вчинених між ВАТ «Рівнеазот» та ПП «Західлісбуд»спрямованості на реальне настання правових наслідків, що передбачені в них, суд погоджується з твердженнями посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо їх вчинення з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту.

За таких обставин вказаний правочин суперечить моральним засадам суспільства, порушує існуючий в державі публічний порядок та спрямований на заволодіння майна держави шляхом недоплати податку на додану вартість.

За таких обставин суд погоджується з твердженнями податкового органу, що правочини між ВАТ «Рівнеазот» та ПП «Західлісбуд» в силу ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення вказаної статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV кореспондуються з приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи нікчемність правочинів вчинених ВАТ «Рівнеазот»та ПП «Західлісбуд» суд приходить до висновку, що видаткові та податкові накладні складені на підтвердження їх виконання не відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та не фіксують фактів здійснення господарських операцій, що в них описані.

За таких обставин суд погоджується з висновками посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо нікчемності договорів, укладених між позивачем та ПП «Західлісбуд», оскільки продукція не поставлялася, а отже і ВАТ «Рівнеазот»не могло її отримати та відповідно використати у своїй господарській діяльності.

Судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що фіктивне підприємництво може здійснюватися у різних формах, в тому числі із веденням підприємницької діяльності у мінімальному обсязі та введенням більш-менш повноцінної підприємницької діяльності з отриманням прибутку як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджується правомірність прийняття ДПІ у м. Рівне податкового повідомлення-рішення 0004452342/0 від 1 грудня 2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4082, 64 грн. по податку на додану вартість , в тому числі за основним платежем 2721, 76 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1360, 88 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відкритому акціонерному товариству "Рівнеазот" відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.