Постанова № 13722836, 27.01.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5790/10/1770

27 січня 2011 року 12год. 32хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарнагурська О.Я.,

відповідача: представник Величко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Генерація"

доМлинівської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Генерація" (далі ТОВ " Енерго Генерація") звернулося в суд з адміністративним позовом до Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Млинівська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових вимог-рішень №0000361550/0, №0000351550/0, №0000251650/0, №0000241650/0, №0000261650/0 від 18.11.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю, уточнивши назву оскаржуваних правових актів індивідуальної дії, як податкових повідомлень-рішень, а не вимог про сплату штрафу. Суду пояснила, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої зафіксовано порушення вимог п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, тобто порушення терміну сплати податкових зобов'язань, а саме по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість. Однак, на думку позивача, зазначений висновок податкового органу є безпідставними, оскільки узгоджені податкові зобов'язання, які були визначені позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 рік та у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року сплачені вчасно. Так, відповідно до платіжних доручень №635 та №636 від 06.02.2009 року, ТОВ "Енерго Генерація" сплатило в бюджет 2000,00 грн. податку на додану вартість за січень 2009 року та 2000,00 грн. податку на прибуток за 2008 рік. Та обставина, що вказані суми не були зараховані в бюджет у зв'язку з тим, що обслуговуючий позивача банк - Комерційний банк "Західінкомбанк" ТзОВ (Рівненська філія) не виконав міжбанківський переказ через недостатність коштів на своєму кореспондентському рахунку, в силу положень пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, звільняє від відповідальності платника податків. Проте, відповідач не врахувавши вказані суми оплати, наступні платежі зарахував не в рахунок сплати узгоджених податкових зобов'язань за вказані в платіжних дорученнях періоди, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості, внаслідок чого і нарахував спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафні санкції. З такими діями Млинівської МДПІ позивач не погоджується, так як вважає, що законодавством податковому органу не надано право змінювати призначення платежу шляхом зміни податкових зобов'язань в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що зазначений п.7.7. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року механізм зарахування є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України. Також зазначила, що незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу, податкові органи мають правові підстави здійснювати зарахування таких податкових платежів в автоматичному режимі. Оскільки станом на день сплати позивачем по його особовому рахунку обліковувався податковий борг, що виник раніше на підставі узгоджених податкових зобовязань, які були визначені позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 рік та у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року, вказані суми були зараховані на їх часткове погашення і на розмір такого погашення нараховано штрафні санкції. Вказує, що зазначені у платіжних дорученнях позивача №635 та №636 від 06.02.2009 року суми не були зарахована банком в бюджет, відтак не можуть вважатися належною сплатою податків. Той факт, що це сталося з вини банку, не вважає підставою для звільнення позивача від обов'язку по сплаті податків, позаяк банк, що обслуговує платника податків, несе відповідальність, пов'язану з непроведенням переказу перед платником, а не перед отримувачем. На таких підставах просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

За відомостями відповідача, які визнаються сторонами, ТОВ "Енерго Генерація" зареєстроване як юридична особа Млинівською РДА 29.11.2006 року та перебуває на обліку як платник податків у Млинівській МДПІ з 30.11.2006 року (а.с.14-15).

З матеріалів справи вбачається, що на початок 2009 року по обліковій картці платника податків - ТОВ "Енерго Генерація" з податку на додану вартість обліковувалась переплата в сумі 459,00 грн. (а.с.48).

20.02.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 1988,00 грн. (а.с.39-43). Згідно платіжного доручення №635 від 06.02.2009 року сума узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 2000,00 грн. позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "ПДВ за січень 2009 року по строку сплати 28.02.2009 р. Перераховано повністю." (а.с.44).

20.03.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 57,00 грн. (а.с.45-47). Вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем не оплачувалась з огляду на наявність переплати в обліковій картці платника податків на початок року.

21.04.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 1317,00 грн. (а.с.49-51). Згідно платіжного доручення №409 від 28.04.2009 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "ПДВ за березень 2009 року по строку сплати 30.04.2009 р. Перераховано повністю." (а.с.52).

20.05.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2009 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 329,00 грн. + 501,00 грн. самостійно нарахованого штрафу (а.с.53-56). Згідно платіжного доручення №458 від 28.05.2009 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "ПДВ за квітень 2009 року по строку сплати 01.06.2009 р. Перераховано повністю." (а.с.57).

12.06.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 56,00 грн. (а.с.58-61). Згідно платіжного доручення №482 від 30.06.2009 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "ПДВ за травень 2009 року по строку сплати 30.06.2009 р. Перераховано повністю." (а.с.62).

17.07.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний календарний період в розмірі 50,00 грн. (а.с.63-66). Згідно платіжного доручення №504 від 30.07.2009 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "ПДВ за червень 2009 року по строку сплати 30.07.2009 р. Перераховано повністю." (а.с.67).

Також, 09.02.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний податковий період в розмірі 1973,00 грн. + штраф у звязку з самостійно виправленими помилками в сумі 144,00 (а.с.68-70). Згідно платіжного доручення №636 від 06.02.2009 року сума узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 2000,00 грн. позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "Податок на прибуток приватних підприємств за 2008 рік по строку сплати 28.02.2009 р." (а.с.71).

12.05.2009 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за I квартал 2009 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання за вказаний податковий період в розмірі 3654,00 грн. (а.с.72-73). Згідно платіжного доручення №446 від 19.05.2009 року вказана сума узгодженого податкового зобов'язання позивачем сплачена, при цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "Податок на прибуток приватних підприємств за I квартал 2009 року по строку сплати 19.05.2009 р." (а.с.74).

Сторонами стверджено, що грошові кошти в сумі 2000,00 грн. сплачені позивачем платіжним дорученням №635 від 06.02.2009 року та грошові кошти в сумі 2000,00 грн. сплачені позивачем платіжним дорученням №636 від 06.02.2009 року, не були зараховані банком до бюджету, на розрахункові рахунки ГУДКУ у зв'язку з тим, що згідно з постановою Правління Національного банку України №68 від 12.02.2009 року в Комерційному банку "Західінкомбанк" ТзОВ з 13.02.2009 року призначена тимчасова адміністрація і з метою створення сприятливих умов для відновлення його фінансового стану уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 13.02.2009 року до 12.08.2009 року. В подальшому мораторій продовжено з 13.08.2009 року до 12.02.2010 року згідно з постановою Правління Національного банку України №450 від 05.08.2009 року (а.с.94-101).

Згідно з даними облікової картки платника податків ТОВ "Енерго Генерація" з ПДВ (а.с.76-80), у позивача станом на початок 2009 року рахувалася переплата зі сплати ПДВ в розмірі 459,00 грн., в лютому нараховано ПДВ за січень 2009 року в розмірі 1988,00 грн., відповідно до поданої платником податку декларації, а станом на 02.03.2009 року обліковується недоїмка в сумі 1529,00 грн. (1988,00 - 459,00), у зв'язку з тим, що платіжне доручення №635 від 06.02.2009 року на сплату позивачем ПДВ в сумі 2000,00 грн. банком не виконано. Відповідно, і усі решта сум, оплачених платіжними дорученнями №409 від 28.04.2009 року, №482 від 30.06.2009 року, №458 від 28.05.2009 року, №482 від 30.06.2009 року, №504 від 30.07.2009 року, зараховані Млинівською МДПІ в порядку календарної черговості, внаслідок чого систематично у платника податків обліковувалась недоїмка.

Згідно з даними облікової картки платника податків ТОВ "Енерго Генерація" з податку на прибуток (а.с.81-84), у позивача станом на початок 2009 року рахувалася переплата в розмірі 33,99 грн., в лютому нараховано податок на прибуток за 2008 рік в розмірі 1973,00 грн. + штраф в розмірі 144,00 грн., відповідно до поданої платником податку декларації, а станом на 19.02.2009 року обліковується недоїмка в сумі 2083,01 грн. (1973,00 +144,00 33,99), у зв'язку з тим, що платіжне доручення №636 від 06.02.2009 року на сплату позивачем податку на прибуток в сумі 2000,00 грн. банком не виконано. Відповідно, і сума податку за I квартал 2009 року, оплачена платіжним дорученням №446 від 19.05.2009 року зарахована Млинівською МДПІ в порядку календарної черговості, внаслідок чого у платника податків і в подальшому обліковувалась недоїмка.

Судом встановлено, що 08.11.2010 року відповідачем щодо позивача проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати платежів до бюджету, за результа-тами якої складено акт №323/15/34337327, за змістом якого вбачається про встановлення порушень вимог п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, а саме: порушення терміну сплати податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість (а.с.11). Згідно розрахунку штрафних санкції, вони розраховані у відсотковому відношенні від суми податкового боргу, яка обліковувалась по картці особового рахунку ТОВ "Енерго Генерація" саме внаслідок того, що платіжні доручення №635 та №636 від 06.02.2009 року на сплату позивачем податку на прибуток в сумі 2000,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 2000,00 грн. не виконані банком.

18.11.2010 року Млинівською МДПІ на підставі вказаного акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000361550/0, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток застосовано штраф у розмірі 416,60 грн. (20% від 2083,00 грн.)(а.с.6),

№0000351550/0, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток застосовано штраф у розмірі 1006,08 грн. (50% від 2012,16 грн.)(а.с.7),

№0000251650/0, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 328,99 грн. (20% від 1644,95 грн.)(а.с.8),

№0000241650/0, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 562,34 грн. (50% від 1124,68 грн.)(а.с.9),

№0000261650/0, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 56,84 грн. (10% від 568,40 грн.)(а.с.10).

В силу вимог пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. В свою чергу, пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп.7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97- ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податковим періодом для ПДВ визначено один календарний місяць. А згідно з п.11.1 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, - податковими періодами для податку на прибуток є календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відтак, для сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість за січень 2009 року, граничним терміном сплати є 28.02.2009 року, за лютий - 30.03.2009 року, за березень - 30.04.2009 року, за квітень - 01.06.2009 року, за травень 30.06.2009 року, за червень 2009 року 30.07.2009 року, а для сплати податкового зобовязання з податку на прибуток за 2008 рік 28.02.2009 року, за I квартал 2009 року 19.05.2009 року.

Фактично позивачем податки за вказані періоди до бюджету сплачено 28.02.2009 року, 30.04.2009 року, 01.06.2009 року, 30.06.2009 року, 30.07.2009 року, 28.02.2009 року та 19.05.2009 року, відповідно, тобто у встановлені законодавством терміни.

Проте, відповідач на підставі п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, зарахував сплачені суми не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказані у платіжних дорученнях періоди, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості, а саме податкового боргу, що виник на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2009 року, та з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, які не надійшли в бюджет через невиконання банком платіжних доручень платника податків №635 та №636 від 06.02.2009 року.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Як визначено пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" №679-XIV від 20.05.1999 року систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, який на момент існування відповідних правовідносин був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, було проведено неправомірно.

З аналізу норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час виникнення та існування спірних правовідносин, якими встановлювалась відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень вичерпний і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону. Отже, чинним на той час законодавством України не передбачалося застосування спеціальних заходів відповідаль-ності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків повинні вживатися передбачені законодавством заходи примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, ту обставину, що штрафні санкції, застосовані до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями розраховані як санкції за порушення граничного строку сплати частини узгодженого податкового зобовязання, визначеного у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень 2009 року, та з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, за рахунок самостійної зміни податковим органом призначення платежу в платіжних дорученнях позивача, які ним оформлялися та подавалися в банк для оплати узгоджених сум податкового зобовязання, визначеного у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень-червень 2009 року та у податковій декларації з податку на прибуток за I квартал 2009 року, такі рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, а відтак підлягають скасуванню.

Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-IIIвід 05.04.2001 року та п.2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004 року, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976,Договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладеного 15.06.2007 року між позивачем та комерційним банком "Західінкомбанк" ТзОВ (Рівненська філія), банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п.1.9.Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976,доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Оскільки умовами договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладеного між позивачем та комерційним банком "Західінкомбанк" ТзОВ (Рівненська філія) умови про прийняття та виконання платіжних доручень платника при відсутності чи недостатності коштів на його рахунку не передбачено (п.2.3.1 договору а.с.16-17), відтак факт прийняття банком платіжних доручень №635 та №636 від 06.02.2009 року вказує на наявність на рахунку у позивача грошових коштів та на їх достатність для здійснення відповідного переказу.

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-IIIвід 05.04.2001 року переказ грошей це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Пункт 1.30 ст.1 Закону визначає платіжне доручення, як розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Відповідно до п.22.4 ст.22 зазначеного Закону, ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу коштів, то це в силу вимог п.1.29 ст.1 даного Закону, є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст.32 Закону, абзацом третім п.32.2 якої, зокрема, передбачено і право отримувача на відшкодування банком, який обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав усі дії, що вимагаються від нього для належного здійснення переказу коштів на розрахунковий рахунок ГУДКУ. Платіжні доручення №635 та №636 від 06.02.2009 року, які передані ним на виконання Комерційному банку "Західінкомбанк" ТзОВ (Рівненська філія), були прийняті банком 06 лютого 2009 року, що і підтверджено його відповідним штампом на розрахунковому документі, однак не були виконані через відсутність грошових коштів на кореспондентському рахунку банку.

Згідно з пп.16.5.2. п.16.5. ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Оскільки банком, який обслуговує позивача, 06 лютого 2009 року було прийнято платіжні доручення №635 №636 на сплату суми ПДВ за січень 2009 року в розмірі 2000,00 грн. та на сплату суми податку на прибуток за 2008 рік в розмірі 2000,00 грн., у Млинівської МДПІ відсутні підстави вважати суми податкового зобовязання, визначеного у податкових деклараціях позивача з податку на додану вартість за січень 2009 року, та з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, його податковим боргом, а відтак відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення граничного терміну їх сплати.

Відповідно до пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Буквальний зміст вказаної норми свідчить про те, що до такого платника податку не можуть бути застосовані будь-які вид і міра відповідальності, а зокрема у вигляді штрафних санкцій та пені. Згідно пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3 п. 16.5 ст.16 Закону, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету сум податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності. Відтак, в силу норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, вини платника податків у ненадходженні до бюджету сум податків немає, а тому подавши належним чином оформлене платіжні доручення про перерахування, позивач не може відповідати за несвоєчасну сплату даних податків.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що у Млинівської МДПІ не було законних підстав нараховувати ТОВ "Енерго Генерація" штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати сум податкових зобовязань.

Відтак суд вважає, що адміністративний позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000361550/0, №0000351550/0, №0000251650/0, №0000241650/0, №0000261650/0 від 18.11.2010 року підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції від 18 листопада 2010 року №0000361550/0, №0000351550/0, №0000251650/0, №0000241650/0 та №0000261650/0 .

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Генерація" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.