Постанова № 13722600, 24.01.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року м.Запоріжжя Справа № 2а-6327/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Пекній Т.В.,

за участю представників:

позивача Тонконог Н.А. (довіреність від 01.01.2011 №19/4);

відповідача Проценко Ю.В. (довіреність від 19.10.2010 №07-01-14-23/6156)

прокурора не зявився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс», м. Запоріжжя

до Запорізької митниці

за участю прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Запорожкокс» (далі ВАТ «Запорожкокс», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі-суд) із позовом до Запорізької митниці (далі відповідач), у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд :

визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 09.02.2010 №112000006/2010/000085/1;

зобовязати відповідача визначити митну вартість смоли камяновугільної по ВМД №112030000/0/003229 від 10.02.2010 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

зобовязати відповідача здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД №112030000/0/003229 від 10.02.2010 з урахуванням того, що митна вартість смоли камяновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за ціною 4696,44 російських рублів за одну тону смоли камяновугільної.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Зокрема зазначає, що між ВАТ «Запорожкокс» та ВАТ«Новоліпецький металургійний комбінат» був укладений контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009 на постачання смоли камяновугільної. Під час митного оформлення партії смоли за вказаним зовнішньоекономічним контрактом Запорізькою митницею було відмовлено у визначенні митної вартості смоли за методом № 1 визначення митної вартості. Не приймаючи до уваги надані позивачем документи, відповідач самостійно здійснив митну оцінку вартості товару, імпортованого ВАТ «Запорожкокс», про що Запорізькою митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів від 09.02.2010 №112000006/2010/000085/1. Відповідно до вказаного рішення митна оцінка імпортованої позивачем смоли була здійсненна Запорізькою митницею за методом оцінки № 6 (резервний метод) визначення митної вартості за ціною 8531,00 російський рубль за одну тонну смоли. Зазначив, що для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем до митного органу були подані вантажні митні декларації (далі ВМД), які прийняті для оформлення. У ВМД позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст. 266, 267 Митного кодексу України (далі МК України). Для підтвердження митної вартості товару митним органом витребувані додаткові документи, які з обєктивних причин позивач не мав можливості надати під час митного оформлення смоли. Проте, всі наданні позивачем Запорізькій митниці документи, як обовязкові так і додаткові, містили інформацію щодо вартості імпортованого товару, а також інформацію, необхідну для ідентифікації товару. Крім того, зазначені документи містили посилання один на один, що надавало змогу ідентифікувати імпортований товар з конкретними документами, наданими ВАТ «Запорожкокс». Такі документи містили конкретні обєктивні дані, необхідні для визначенні митної вартості товару, і такі дані можна було перевірити відповідно до вимог п. 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 (далі - Порядок № 1766) та вимог МК України.

Таким чином відповідачем безпідставно прийняте спірне рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, оскільки зауважень щодо достовірності наданих позивачем документів у відповідача не було.

У звязку з тим, що внаслідок прийняття Запорізькою митницею необґрунтованого рішення від 09.02.2010 №112000006/2010/000085/1, яке не відповідає вимогам чинного законодавства, ВАТ «Запорожкокс» надмірно сплатив грошові кошти в розмірі 12568,40 грн. більше, ніж якби позивачем даний податок сплачувався б з митної вартості смоли, визначеної з методом № 1.

Враховуючи, що митна вартість визначається з метою нарахування податків та зборів, а зміна митної вартості суттєво вплинула на оподаткування, ВАТ «Запорожкокс» вважає, що суми податків та зборів які ним надмірно сплачені і зараховані до Державного бюджету, підлягають поверненню платнику податків.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях. Зокрема зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п. 11 Порядку № 1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом не надані додаткові документи на підставі положень ст. 265 МК України, вимог п. 14 Порядку № 1766 було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості № 6 відповідно до ст. 273 МК України. При визначенні митної вартості товару використовувалась цінова інформація, що була в наявності у митниці та застосована митна вартість такого товару, що був ввезений на тих же умовах поставки, схожої якості і приблизно в тій же кількості, що й оцінювані товари. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Прокурор у судове засідання не зявився, про причини неприбуття суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

На підставі ст. 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.

07.12.2009 між ВАТ «Запорожкокс» та ВАТ«Новоліпецький металургійний комбінат» був укладений контракт №153/804-10-7204 відповідно до якого ВАТ«Новоліпецький металургійний комбінат» зобов'язаний відвантажити, а ВАТ «Запорожкокс» - оплатити та прийняти смолу камяновугільну. Вартість вказаного товару відповідно до зовнішньоекономічного контракту у розрахунку складає 4696,44 російських рублів за тону.

Для проведення митного оформлення смоли камяновугільної, позивачем до митного органу 08.02.2010 була подана ВМД № 112030000/0/003022 та декларація митної вартості №112030000/0/003022 за формою ДМВ-1, відповідно якої позивачем митна вартість смоли була визначена за основним метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст. 266, 267 МК України.

Митна вартість товару була визначена позивачем відповідно до підпункту 1 частини 1 ст. ст. 266, 267 МК України в розмірі відповідно до ціни контракту (метод № 1) у розрахунку 4696,44 російських рублів за тону, виходячи з ціни, встановленої сторонами у зовнішньоекономічному контракті на умовах поставки DAF станція Соловей Південно-східної залізниці Російської Федерації, кордон Російська Федерація - Україна, прикордонна станція згідно Інкотермс-2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були надані документи, а саме:

- декларація митної вартості (далі - «ДМВ») №11203/1/97/00047 від 27.07.2009;

- облікова картка субєкта зовнішньоекономічної діяльності (ВАТ «Запорожкокс») №11203/1/97/00047 від 27.07.2009;

- ВМД №804050001/2010/121916 від 26.01.2010;

- накладна УМВС №АЕ734309 від 23.01.2010;

- сертифікат якості №1000519 23.01.2010;

- рахунок (інвойс) №305176 від 23.01.2010;

- специфікація №2 від 12.01.2010 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

- специфікація №1 від 07.12.2009 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

- додаток №1 від 07.12.2009 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

- додаткова угода №1 від 30.12.2009 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

- зовнішньоекономічний контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за №3/08-08/00191224 від 19.01.2010;

- додаток №1/1 від 29.01.2010 до ПМД №112030000/0/002009 від 27.01.2010;

- експортна вантажна митна декларація №10109020/230110/0001082 від 23.01.2010;

- платіжне доручення в іноземній валюті №100732 від 23.12.2009;

- платіжне доручення в іноземній валюті №100032 від 19.01.2010.

У звязку із сумнівами щодо заявленої митної вартості товару Запорізькою митницею були витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ДМВ-1№112030000/0/003022 від 08.02.2010, а саме:

каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

калькуляцію фірми - виробника товару;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини.

Позивач повідомив Запорізьку митницю про неможливо надання витребуваних документів.

09.02.2010 митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару №112000006/2010/000085/1 за шостим (резервним) методом. Вищевказаним рішенням митну вартість товару визначено у розмірі 8531,00 російських рублів за одну тонну смоли.

На підставі рішення від 09.02.2010 №112000006/2010/000085/1 позивач здійснив митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною відповідачем за методом № 6, шляхом подання ВМД №112030000/0/003229 від 10.02.2010. Сума податку на додану вартість, обчислена з митної вартості товару, визначеної відповідачем за методом №6, загалом по ВМД №112030000/0/003229 від 10.02.2010 склала 139808,87 грн. і була оплачена позивачем в повному обсязі платіжними дорученнями №184520 від 28.12.2009 на суму 150000,00 грн., №185133 від 15.01.2010 на суму 270000,00 грн. Крім того, нарахування та сплата Позивачем податку на додану вартість підтверджується записом у графі 47 «Нарахування платежів» ВМД №112030000/0/003229 від 10.02.2010 та відбитком печатки Запорізької митниці «Сплачено».

Гарантією, передбаченою ст. 264 МК України позивач не скористався.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 259 МК України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 261 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною 2 ст. 262 МК України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі (ст.264 МК України).

Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів (ст. 265 МК України).

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості та митний орган має право упевнитись в достовірності декларації чи будь-якого документу, поданого для цілей визначення митної вартості. Окрім того, позиція митного органу щодо неможливості послідовного застосування методів оцінки митної вартості обовязково повинна бути відображена у рішенні про застосування іншого методу, ніж вказаного декларантом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларації митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) згідно ст. 267 МК України, відповідно до якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 Порядку №1766 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:

договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

відповідна бухгалтерська документація;

ліцензійний чи авторський договір (контракт);

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

калькуляція фірми - виробника товару;

копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

сертифікат про походження товару;

відомості про якісні характеристики товару;

інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

В процесі митного оформлення співробітниками Запорізької митниці були додатково витребувані від позивача документи, а саме:

каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

калькуляцію фірми - виробника товару;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Крім того, суд дійшов висновку, що відповідачем не врахована обєктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у звязку з їх відсутністю у позивача, що не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

Послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості означає, що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосовувати інші методи.

Запорізька митниця у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від рівня митної вартості ідентичних товарів, імпортованих на митну територію України.

При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.

Крім того, відповідач у своїх запереченнях вказує, що враховуючи неподання декларантом всіх додатково витребуваних документів та те, що відомості, які містяться в поданих позивачем документах не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару, митним органом було здійснено митну оцінку товару за шостим резервним методом. При здійсненні зазначеної оцінки, митний орган використав лише цінову базу, яка була в наявності та застосована митна вартість товару, який було завезено на тих же умовах поставки, схожої якості й приблизно в тій же кількості, що і оцінюваний.

Відповідно до п.3 ст.3 наказу Державної митної служби України від 24.06.2009 року №602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року за №669/16685 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України» (далі Наказ №606) пд час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:

-спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;

-спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

-інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

-інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

-інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України;

-цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Відтак база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу та запереченнях, наданих суду, Запорізькою митницею при винесенні оскаржуваного рішення використовувалась лише інформація, що міститься в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.

Ураховуючи вищевикладене, відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення про визначення митної вартості товарів від 09.02.2010 №112000006/2010/000085/1.

Щодо вимог про зобовязання відповідача визначити митну вартість товару по ВМД здійснити № 112030000/0/003229 від 10.02.2010 за методом оцінки 1 (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються), суд приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки постановлення судового рішення про протиправність та скасування рішень митниці про визначення митної вартості товару за певним методом, повторного оформлення вантажу не відбувається. Отже, вимога про зобовязання визначити митну вартість за методом 1 не ґрунтується на вимогах закону.

Позовні вимоги про зобовязання відповідача здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД №112030000/0/003229 від 10.02.2010 з урахуванням того, що митна вартість смоли камяновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за ціною 4696,44 російських рублів за одну тону смоли камяновугільної, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не виконані вимоги та недотриманий порядок встановлений ст. 264 МК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 09.02.2010 №112000006/2010/000085/1.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс» (код ЄДРПОУ 00191224) судовий збір у розмірі 1,13грн. (одна грн. 13 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 31.01.2011.

Суддя (підпис) О.С.Янюк

Постанова не набрала законної сили

СуддяО.С.Янюк