Рішення № 137224839, 28.05.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 Справа № 917/1721/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачів

1. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

2. ОСОБА_3 , АДРЕСА_2

3. Фермерського господарства "Коніщук", с.Весела Долина, вул. Шкільна, буд. 2, Кременчуцький район, Полтавська область, 39033

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3

Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Данилейко Алла Іванівна, вул. Незалежності, 44, смт.Семенівка Кременчуцького району, Полтавської області, 38200

Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, вул. Сердюка Ігоря, 15 оф. 72, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про визнання недійсним правочину, скасування реєстраційного запису, визначення розміру складеного капіталу та частки учасника,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники учасників справи: не з`явилися,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_2 відчужив частку у складеному капіталі Фермерського господарства "Коніщук" на користь ОСОБА_3 , акт приймання-передачі частки, скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу від 30.01.2024 №1005611070010000972 та визначити розмір складеного капіталу Фермерського господарства "Коніщук" у розмірі 500,00 грн та розмір частки учасника Фермерського господарства "Коніщук" ОСОБА_2 у розмірі 500,00 грн, що становить 100% складеного капіталу Фермерського господарства "Коніщук".

В обґрунтування позовних вимог Позивач покликається на фраудаторність вказаних правочинів з огляду на вчинення їх на шкоду йому як кредитору та необхідність поновлення його порушеного права шляхом повернення сторін правочину у первісний стан (відновлення становища, яке існувало до порушення)

Правовими підставами позову вказано, зокрема, ст. 3, 13, 202, 203, 215, 509, 632, 655, 691, 1046, 1049 Цивільного кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав наступні докази (т.с. 1, арк.с. 14 - 122): Договір позики № 06Ф від 12.01.2022, платіжна інструкція №P24A1893951598C4422 від 12.01.2022, платіжна інструкція №Р24А1893935828С8210 від 12.01.2022, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10.05.2024 року у справі № 527/374/24 та довідка про набрання ним законної сили, постанова приватного виконавця Скрипника В.Л. про відкриття виконавчого провадження № 77003989 від 28.01.2025, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 20.01.2025 року у справі № 527/376/24 та довідка про набрання ним законної сили, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28.03.2024 року у справі № 527/377/24 та довідка про набрання ним законної сили, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23.09.2024 року у справі № 527/379/24 та довідка про набрання ним законної сили, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 06.03.2024 року у справі № 527/380/24 та довідка про набрання ним законної сили, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 09.10.2024 року у справі № 527/383/24 та довідка про набрання ним законної сили, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25.03.2025 року у справі № 527/384/24 та довідка про набрання ним законної сили, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 21.01.2025 року у справі № 527/385/24 та довідка про набрання ним законної сили, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25.03.2025 року у справі № 527/386/24 та довідка про набрання ним законної сили, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 05.12.2024 року у справі № 527/1895/24 та довідка про набрання ним законної сили, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25.11.2024 року у справі № 527/1017/24 та довідка про набрання ним законної сили, відомості з Автоматизованої системи виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_2 , витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ФГ «КОНІЩУК» станом на 12.01.2024, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Фермерське господарство "Коніщук" станом на 05.09.2024, Адвокатський запит від 19.08.2025 року за вих. № 1908/25-1 з доказами направлення, Адвокатський запит від 19.08.2025 року за вих. № 1908/25-2 з доказами направлення, Адвокатський запит від 19.08.2025 року вих. № 1908/25-3 з доказами направлення, Адвокатський запит від 19.08.2025 року вих. № 1908/25-4 з доказами направлення, відомості щодо цивільної справи № 527/704/22, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 24.06.2022 року у справі № 527/704/22 з ЄДРСР, постанова Верховного Суду від 03.07.2025 року у справі № 527/2565/24, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 20.06.2024 року у справі № 527/381/24 та довідка про набрання ним законної сили.

Крім того, Позивач зазначає попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи : 7 267,20 грн витрат зі спати судового збору та 50 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач 1 ОСОБА_2 надав суду за вх №12256 від 24.09.20256 відзив на позовну заяву (т.с. 1, арк.с. 143-150), у якому стверджує про таке :

- станом на 12.01.2024 року ОСОБА_2 був єдиним засновником (єдиний член) Господарства та кінцевим бенефеціарним власником даної юридичної особи, одноособово здійснював управління Господарством;

- Відповідач 1 ОСОБА_2 та Відповідач 2 ОСОБА_3 під час шлюбу не були співзасновниками Господарства, а статутний капітал Господарства сформовано за рахунок особистих коштів Відповідача 1 та був його особистою приватною власністю; Відповідач 2 ОСОБА_3 під час шлюбу не входила до складу членів Господарства; частка в статутному капіталі Господарства не є об`єктом права спільної сумісної власності та предметом поділу спільного майна подружжя;

- Відповідач 1, діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій, відчужив ОСОБА_3 100% частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Коніщук", з усіма правами та обов`язками, що належать засновнику відповідно до статуту господарства та законодавства України, так як мав повне право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, і ніяким чином своїми діями чи бездіяльністю не порушував права та інтереси інших осіб;

- на час проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі не було винесено рішення щодо стягнення заборгованості на користь Позивача. Відомості про Відповідача 1 та Фермерського господарства "Коніщук", як боржника не були включені до Єдиного реєстру боржників, судові спори не велися. Правочин щодо відчуження 100% частки у статутному (складеному) капіталі Господарства укладено до звернення Позивача у суд з позовом про стягнення заборгованості за договором позики і відкриття провадження по справі та до ухвалення рішення судом;

- на момент вчинення правочину заборон та арешту на частки статутного капіталу в реєстрах не було. Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства України;

- правочин щодо частки в статутному капіталі господарства спрямовувався на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином та намірами сторін і реально виконаний, 100% частки в статутному капіталі було передано покупцеві;

- наявність у боржника непогашених грошових зобов`язань не є безумовною підставою для обмеження розпорядження належним йому майном та не дає кредитору достатніх підстав оскаржувати будь які дії, вчинені боржником.

Правовими підставами позову вказано, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 11, 13, 202-205, 209, 215, 234, 316, 317, 319, 321, 574, 626, 627, 638 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Крім того, Відповідач 1 повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Відповідач 1 поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи становить 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, та заперечує проти заявленого Позивачем розміру витрат на правову допомогу.

Позивач надав суду за вх№12679 від 03.10.2025 відповідь на відзив (т.с. 1, арк.с. 158-167), за мотивами якої спростовує доводи Відповідача 1, вказуючи про таке:

- доводи Відповідача-1, що ознакою фраудаторного правочину є виключно набуття боржником на момент його укладення статусу відповідача та/або боржника за судовим рішенням, є помилковими;

- Позивач обґрунтовує недійсність оспорюваного правочину як фраудаторного на підставі загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України), та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), посилаючись на частину 1 статті 203, частину 1 статті 215 ЦК України, тому доводи Відповідача-1 про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 234 ЦК України є помилковими.

Відповідач 1 ОСОБА_2 надав суду за вх№12894 від 08.10.2025 заперечення на відповідь на відзив (т.с. 1, арк.с. 190-196), у яких частково відтворює доводи, наведені у відзиві на позов.

Відповідач 2 ОСОБА_3 надала суду за вх№12953 від 09.10.2025 відзив на позов (т.с. 1, арк.с. 197-204), у якому фактично визнає наведені у відзиві Відповідача 1 обставини та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Крім того, Відповідач 2 повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Відповідач 2 поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи становить 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, та заперечує проти заявленого Позивачем розміру витрат на правову допомогу.

Позивач надав суду за вх№12679 від 03.10.2025 відповідь на відзив, за мотивами якої спростовує доводи Відповідача 1, вказуючи про таке:

- Позивач, передаючи в борг грошові кошти Відповідачу-1 за договорами позики, розраховував на виконання Відповідачем-1 свого обов`язку з повернення коштів, з огляду на його платоспроможність та наявність у нього майна, зокрема, корпоративних прав у складеному капіталі Фермерського господарства "Коніщук";

- Відповідач-1, отримуючи в позику грошові кошти за Договором позики, усвідомлював свій обов`язок з їх повернення на умовах, визначених цим правочином, а саме: не пізніше 12.01.2024 року;

- Відповідач-1, маючи невиконані зобов`язання перед своїми кредиторами щодо повернення позик в загальному розмірі 3 318 642,00 грн., 249 768,06 доларів США та 9 391,61 євро, 17.01.2024 року відчужив належну йому частку у складеному капіталі Фермерського господарства "Коніщук";

- Відповідач-1, укладаючи 17.01.2024 року оспорюваний правочин, тобто після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, передбачав можливе стягнення з нього на користь Позивача боргу, з огляду на невиконані зобов`язання за договором позики, за рахунок відчуженого майна;

- Покупцем за оспорюваним договором є колишня дружина Відповідача-1 ОСОБА_3 ;

- Відповідач-1 вчинив оспорюваний правочин за неринковою ціною (за ціною, яка в більш ніж 4 062 разів менша за вартість частки згідно з даними фінансової звітності);

- Відповідачем-1 не виконано рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10.05.2024 року у справі №527/374/24, виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового рішення триває досі.

Таким чином, вказані обставини в сукупності, на думку Позивача, свідчать, що Відповідач-1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам Позивача, оскільки відчуження належної йому частки в складеному капіталі Фермерського господарства "Коніщук" відбулося з метою уникнення звернення стягнення на це його майно як боржника.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

03.09.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Фермерського господарства "Коніщук" про:

1) визнання недійсним правочину, на підставі якого ОСОБА_2 відчужив частку у складеному капіталі ФГ "Коніщук" на користь ОСОБА_3 ;

2) скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії: "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 30.01.2024 17:00:23, 1005611070010000972, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна структури власності. Зміна установчих документів. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, ОСОБА_4 , Центр надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради", проведеної державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Данилейко Аллою Іванівною;

3) визначення розміру складеного капіталу Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) у розмірі 500,00 грн та розмір частки учасника Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 500,00 грн, що становить 100% складеного капіталу Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 справу №917/1721/25 розподілено судді Байдуж Ю.С.

Суд ухвалою від 08.09.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 07.10.2025 на 10:00 год, встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору; задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.

Позивач надав суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції вх№12575 від 01.10.2025, яку суд задовольнив ухвалою від 06.10.2025.

Відповідач 1 ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду заявою вх№12598 від 02.10.2025 повідомив суд про неможливість подання витребуваних судом доказів через відсутність їх у розпорядженні Відповідача 1.

Відповідач 2 ОСОБА_3 на виконання вимог ухвали суду заявою вх№12749 від 06.10.2025 надала суду копію Договору купівлі-продажу від 17.01.2024, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та акту приймання-передачі статутного (складеного) капіталу Фермерського господарства "Коніщук" від 17.01.2024 (т.с. 1, арк.с. 168-171).

Відповідач 2 ОСОБА_3 надала суду заяву вх№12750 від 06.10.2025 про відкладення розгляду справи з огляду на необхідність залучення адвоката та підготовку відзиву.

Суд ухвалою від 07.10.2025 відклав підготовче засідання на 06.11.2025 на 10:00 год.

Позивач надав суду за вх№14165 від 05.11.2025 заяву про зміну предмету позову (т.с. 1, арк.с. 219-227), відповідно до якої просить суд :

1) Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.01.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відчужив 100% частки у складеному капіталі Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

2) Визнати недійсним акт приймання-передачі статутного (складеного) капіталу Фермерського господарства "Коніщук" від 17.01.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) передав, а ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) прийняла складений капітал Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) у розмірі 100%.

3) Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію: "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 30.01.2024 17:00:23, 1005611070010000972, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна структури власності. Зміна установчих документів. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, Данилейко А.І., Центр надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради", проведену державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Данилейко Аллою Іванівною.

4) Визначити розмір складеного капіталу Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) у розмірі 500,00 грн. та розмір частки учасника Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 500,00 грн., що становить 100% складеного капіталу Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175).

Відповідач 1 ОСОБА_2 надав суду клопотання вх№14211 від 06.11.2025 про перенесення судового засідання у зв`язку з необхідністю підготувати заперечення на заяву про зміну предмету позову.

Суд ухвалою від 06.11.2025 відклав підготовче засідання на 11.12.2025 на 10:00 год; залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Данилейко Аллу Іванівну та Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича.

Позивач надав суду за вх№15885 від 09.12.2025 клопотання про долучення доказів (т.с. 1, арк.с. 244- 250, т.с. 2, арк.с. 1-21), відповідно до якого просить суд визнати поважними причини пропуску встановленого ч. 2 ст. 80 ГПК України строку для подання доказів та долучити до матеріалів справи копію звіту про оцінку частки складеного капіталу ФГ "Коніщук" станом на 17.01.2024.

Представник Відповідача 1 надав суду за вх№16042 від 11.12.2025 заяву про участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд ухвалою від 11.12.2025 задовольнив означені клопотання та повідомив учасників справи, що продовження після перерви підготовчого засідання, яке відбудеться 27.01.2026 об 11:00 год.

Після судового засідання до справи залучено заперечення Відповідача 1 вх№16050 від 11.12.2025 на клопотання про приєднання доказів.

Представник Позивача надав суду заяву вх№753 від 22.01.2026 про участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 23.01.2026.

Суд ухвалою від 27.01.2026 продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 05.03.2026 на 11:00 год.

З огляду на звільнення з посади судді Байдуж Ю.С. розпорядженням керівника апарату суду 04.03.2026 року № 22 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №917/1721/25.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 справу №917/1721/25 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 09.03.2026 постановив прийняти справу № 917/1721/25 до свого провадження, призначити підготовче засідання у справі на 02.04.2026 на 09:30 за участю представника Позивача - ОСОБА_5 та представника Відповідача 1 - Костенко Олени Олексіївни у судовому засіданні у справі №917/1721/25, призначеному на 02.04.2026 року о 09:30 год, зал №6, та в подальших судових засіданнях з розгляду даної справи в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 02.04.2026 року суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.04.2026 на 09:30 год.

Відповідач 1 надав суду за вх№5284 від 21.04.2026 заяву про розгляд справи у судовому засіданні 21.04.2026 без його участі та без участі його представника та за вх№5289 від 21.04.2026 додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 21.04.2026 року з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 ГПК України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.05.2026 року на 10:00.

Відповідач 1 надав суду за вх№6715 від 18.05.2026 заяву про розгляд справи у судовому засіданні 19.05.2026 без його участі.

У судовому засіданні 19.05.2026 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та призначив дату судового засідання для проголошення рішення на 28.05.2026 на 12:00.

Заяви від імені Відповідача 2, подані суду на електронну пошту суду (т.с. 2, арк.с. 93-94, 107-108) суд до оцінки не приймає, оскільки останні в порушення приписів ч.2 ст. 170 ГПК України, ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та ст. 1, 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" не містять необхідного реквізиту, що надає йому юридичної сили, зокрема, електронного цифрового підпису автора, а відтак не є підписаними Відповідачем 2.

Щодо повідомлення про це провадження Відповідача 3 Фермерського господарства "Коніщук" суд зазначає таке.

Відповідач 3 представництво у судові засідання не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив. Останній був належним чином повідомлений про це позовне провадження, про що свідчать матеріали справи (довідки про доставку електронних листів ухвал суду у цій справі - в електронний кабінет т.с. 1, арк.с. 141, 187, 233, т.с. 2, арк.с. 31, 54, 63, 84, 100, 116).

Відповідач 3 своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо повідомлення про це провадження третіх осіб суд зазначає таке.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, представництво у судове засідання не забезпечили, пояснень по суті спору не надали, причин щодо цього суду не повідомили. Останні були належним чином повідомлені про це позовне провадження, про що свідчать матеріали справи (довідки про доставку електронних листів ухвал суду у цій справі - в електронні кабінети т.с. 1, арк.с. 235, 236, т.с. 2, арк.с. 34, 35, 55, 56, 65, 66, 82, 83, 102, 103, 118, 119).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті (судове засідання 19.05.2026) представник Позивача на позовних вимогах наполягав, суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 19.05.2026 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення : 28.05.2025 о 12:00.

Учасники процесу у судове засідання на оголошення рішення представництво не забезпечили, Позивач надав суду заяву вх№7313 від 28.05.2026 про проведення судового засідання без участі представника Позивача та Позивача, решта учасників причин щодо цього суду не повідомили, були належним чином повідомлені про дату, час і місце оголошення рішення.

У судовому засіданні 28.05.2026 суд прийняв без його проголошення рішення згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

12.11.2014 року відбулася державна реєстрація Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39487175), засновником та головою якого був ОСОБА_2 .

12.01.2022 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено Договір позики № 06Ф (т.с. 1, арк.с. 50-51, надалі Договір позики).

При цьому сторони узгодили, зокрема, таке:

- Позикодавець передає Позичальнику власні грошові кошти в розмірі 277,800 грн, що на момент укладення договору дорівнює еквіваленту суми 10,000 доларів США за комерційним курсом продажу доларів США АТ КБ "Приват Банк" на дату укладення цього договору, а Позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів. У разі, якщо на день повернення позики (або її відповідної частини) валютний курс зміниться, сума, що підлягає поверненню в гривнах, визначається за комерційним курсом продажу доларів США АТ КБ "Приват Банк" на день повернення позики (або її відповідної частини) (п. 1.1 Договору позики);

- сторони домовилися про те, що остаточний розрахунок за цим Договором має бути здійснено не пізніше 12.01.2024 (п. 4.1 Договору позики).

На виконання умов Договору позики 12.01.2022 року ОСОБА_1 перерахував грошові кошти на поточний рахунок ОСОБА_2 в розмірі 277 800,00 грн., що на дату їх передання становило еквівалент 10 000,00 доларів США, про що свідчать платіжна інструкція №P24A1893951598C4422 від 12.01.2022 року та платіжна інструкція №Р24А1893935828С8210 від 12.01.2022 року (т.с. 1, арк.с. 83, 108).

Як стверджує Позивач та не спростовує Відповідач 1, станом на 12.01.2024 року ОСОБА_2 в порушення умов Договору позики не повернув ОСОБА_1 суму позики.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів як позикодавця ОСОБА_1 звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Договором позики.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 10.05.2024 року у справі № 527/374/24, яке набрало законної сили 10.10.2024 року, позов ОСОБА_1 задоволений частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики № 06Ф від 12.01.2022 року в розмірі 345 924,00 грн., судовий збір у сумі 3 459,00 грн (т.с. 1, арк.с. 113-115, довідка про набрання судовим рішенням законної сили т.с. 1, арк.с. 116).

28.01.2025 року приватний виконавець Скрипник В.Л. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №77003989 щодо примусового виконання виконавчого листа Глобинського районного суду Полтавської області у справі №527/374/24 від 11.12.2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за Договором позики № 6Ф від 12.01.2022 року в розмірі 345 924,00 грн. та судового збору у сумі 3 459,00 грн. (т.с. 1, арк.с. 117).

Позивач стверджує, що ОСОБА_2 не виконано рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10.05.2024 року у справі №527/374/24, виконавче провадження № 77003989 триває.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Крім того, за даними Позивача, ОСОБА_2 , з метою розвитку власного бізнесу Фермерського господарства "Коніщук" у період часу з кінця 2021 року по 2023 рік активно залучав грошові кошти від приватних осіб.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 як позичальником своїх зобов`язань за договорами позики щодо повернення грошових коштів позикодавцям, кредитори звернулися з відповідними позовними заявами до Глобинського районного суду Полтавської області про стягнення заборгованості, за результатами розгляду яких були прийняті судові рішення, які набрали законної сили.

На підтвердження цих обставин Позивач надає : рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 20.01.2025 року у справі № 527/376/24, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 заборгованість за Договором позики № 4П від 08.01.2022 року в розмірі 181 816,00 грн, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28.03.2024 року у справі № 527/377/24, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 заборгованість за Договором позики № 10Ф від 20.01.2022 року в розмірі 187 647,00 грн, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23.09.2024 року у справі № 527/379/24, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 заборгованість за Договором позики № 5Т від 08.01.2022 року в розмірі 268 282,00 грн, рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 06.03.2024 року у справі № 527/380/24, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 заборгованість за Договором позики № 11Ф від 31.01.2022 року в розмірі 381 000,00 грн, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 20.06.2024 року у справі № 537/381/24, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 заборгованість за Договором позики № 2Т від 27.12.2021 року в розмірі 171 133,00 грн, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 09.10.2024 року у справі № 527/383/24, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 заборгованість за Договором позики № 1 від 18.12.2021 року в розмірі 935 671,00 грн, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25.03.2025 року у справі № 527/384/24, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 заборгованість за Договором позики № 3П від 04.01.2022 року в розмірі 176 377,00 грн, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 21.01.2025 року у справі № 527/385/24, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 заборгованість за Договором позики № 8Ю від 17.01.2022 року в розмірі 332 268,00 грн, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25.03.2025 року у справі № 527/386/24, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 заборгованість за Договором позики № 7Ф від 12.01.2022 року в розмірі 338 524,00 грн, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 05.12.2024 року у справі № 527/1895/24, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_14 заборгованість за Договором позики № 17Ф від 13.05.2022 року в розмірі 9 370,92 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25.11.2024 року у справі № 527/1017/24, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А ЕМ ДЖЕЙ" за: Договором позики № 12 Ф від 18.02.2022 заборгованість в сумі 20000,00 доларів США; Договором позики № 13 Ф від 30.04.2022 заборгованість в сумі 13010,61 доларів США; Договором позики № 15 Ф від 13.05.2022 заборгованість в сумі 4683,59 доларів США, Договором позики № 16 Ф від 13.05.2022 заборгованість в сумі 9391,61 Євро, Договором позики № 18 Ф від 28.08.2022 заборгованість в сумі 15000,00 доларів США, Договором позики № 19 Ф від 03.02.2023 заборгованість в сумі 10000,00 доларів США, Договором позики № 20 Ф від 15.02.2023 заборгованість в сумі 10000,00 доларів США, Договором позики № 20_1 Ф від 15.02.2023 заборгованість в сумі 4800,00 доларів США, Договором позики № 21 Ф від 18.02.2023 заборгованість в сумі 5000,00 доларів США, Договором позики № 22 Ф від 06.03.2023 заборгованість в сумі 5780,30 доларів США, Договором позики № 23 Ф від 07.04.2023 заборгованість в сумі 9000,00 доларів США, Договором позики № 28 Ф від 03.05.2023 заборгованість в сумі 1932,11 доларів США, Договором позики № 27 Ф від 09.05.2023 заборгованість в сумі 2900,14 доларів США, Договором позики № 29 Ф від 25.05.2023 заборгованість в сумі 6765,85 доларів США, Договором позики № 30 Ф від 25.05.2023 заборгованість в сумі 3799,07 доларів США, Договором позики № 31 Ф від 30.05.2023 заборгованість в сумі 10000,00 доларів США, Договором позики № 32 Ф від 16.06.2023 заборгованість в сумі 32866,75 доларів США, Договором позики № 33 Ф від 25.06.2023 заборгованість в сумі 22324,52 доларів США, Договором позики № 34 Ф від 30.06.2023 заборгованість в сумі 31734,20 доларів США, Договором позики № 20231020/1 від 20.10.2023 заборгованість в сумі 30800,00 доларів США, всього у сумі еквівалентній 240 397,14 доларів США та 9 391,61 євро за курсом Національного банку України на день виконання рішення, з відповідними довідками про набрання рішенням законної сили (т.с. 1, арк.с. 29-49, 52-76, 104-107, 118-121).

Відповідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (т.с. 1, арк.с. 77-78) станом на 21.08.2025 вищеперераховані рішенням ОСОБА_2 не виконані, виконавчі провадження щодо звернутих до примусового виконання рішень суду тривають

Доказів виконання означених рішень суду на час вирішення цього спору у суді матеріали справи не містять, на наявність таких обставин учасники справи не посилаються.

17.01.2024 року між Відповідачем1 ОСОБА_2 (Продавець) та Відповідачем 2 ОСОБА_3 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу (т.с. 1, арк.с. 169-179, надалі Договір купівлі-продажу).

При цьому сторони Договору купівлі-продажу узгодили, зокрема, таке:

- Продавець зобов`язується передати у власність Покупця 100% частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) загальною вартістю 500,00 грн з усіма правами та обов`язками, що належать засновнику Фермерського господарства "Коніщук" відповідно до Статуту господарства та законодавства України, а Покупець зобов`язується прийняти 100% частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Коніщук" та сплатити за неї грошові кошти у порядку а на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1 Договору купівлі-продажу);

- за домовленістю сторін вартість статутного (складеного) капіталу Фермерського господарства "Коніщук", що відчужується за цим Договором, становить 500,00 грн (п. 2.1 Договору купівлі-продажу);

- розрахунки за цим Договором здійснені у готівковій формі шляхом сплати Покупцем грошових коштів у розмірі, що передбачений п. 2.1 Договору, сторони підтверджують факт повного розрахунку за цим Договором (п. 2.2, п. 2.4 Договору купівлі-продажу);

- передача статутного (складеного) капіталу здійснюється шляхом укладення цього Договору, підписання Акту приймання-передачі статутного (складеного) капіталу та внесення змін до Статуту Фермерського господарства "Коніщук" (п. 2.5 Договору купівлі-продажу).

17.01.2024 року між Відповідачем1 ОСОБА_2 (Продавець) та Відповідачем 2 ОСОБА_3 (Покупець) було підписано Акт приймання-передачі статутного (складеного) капіталу Фермерського господарства "Коніщук" (т.с. 1, арк.с. 171, надалі Акт приймання-передачі), відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняла складений капітал Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) у розмірі 100%.

30.01.2024 року державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Данилейко А.І. здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу за № 1005611070010000972, зокрема, зміни засновників (учасників) юридичної особи, відповідно до яких одноосібним учасником Фермерського господарства "Коніщук" стала ОСОБА_3 (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань т.с. 1, арк.с. 84-87).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період часу з 2008 року по 2022 рік перебували у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить рішення Глобинського районного суду Полтавської області 24.06.2022 року у справі № 527/704/22, яким шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірваний (т.с. 1, арк.с. 98, 99).

Обставина перебування у шлюбі Відповідачем 1 а Відповідачем 2 визнається.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку 100% частки у складеному капіталі Фермерського господарства "Коніщук" від 17.11.2025 (т.с. 1, арк.с. 248-250, т.с. 2, арк.с. 1-15) станом на 17 січня 2024 року ринкова вартість 100% частки у складеному капіталі Фермерського господарства "Коніщук" становить 2 243 000,00 грн.

Звіт виконано оцінювачем ОСОБА_15 , сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №229/223 від 12.04.2023, кваліфікаційні свідоцтва оцінювача, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача наявні у матеріалах справи (т.с. 2, а.с. 14-15).

Жодних доказів на спростування ринкової вартості об`єкта оцінки Відповідачі суду не надали, на наявність таких не послалися, висновки за звітом не заперечили.

Вважаючи означений правочин фраудаторним з метою захисту своїх прав як кредитора у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину, на підставі якого відчужено частку у складеному капіталі фермерського господарства, та повернення відповідного майна боржника, в якій просив суд:

- визнати недійсним правочин, на підставі якого ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відчужив частку у складеному капіталі Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 );

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію: «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 30.01.2024 17:00:23, 1005611070010000972, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна структури власності. Зміна установчих документів. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, ОСОБА_4 , Центр надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради», проведену державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Данилейко Аллою Іванівною;

- визначити розмір частки учасника Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 500,00 грн., що становить 100% складеного капіталу Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175).

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 21.10.2024 року у справі №527/2565/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину, на підставі якого відчужено частку у складеному капіталі фермерського господарства, та повернення відповідного майна боржника, яка залишена без змін відповідно до постанови Полтавського апеляційного суду від 13.02.2025 року, закрито провадження у справі №527/2565/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

03.07.2025 року Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 прийняв постанову у справі №527/2565/24, якою залишив без змін ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 21.10.2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13.02.2025 року.

У своїй постанові від 03.07.2025 року у справі №527/2565/24 Верховний Суд виснував, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (т.с. 1, арк.с. 100-103).

Позивач 03.09.2025 звернувся з цією позовною заявою до Господарського суду Полтавської області.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Щодо підсудності цього спору суд зазначає таке.

Правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду вже розглядала питання предметної та суб`єктної юрисдикції спорів у справі за позовом стягувача у виконавчому провадженні про визнання недійсним договору відчуження/продажу боржником власних корпоративних прав, що був укладений з метою ухилення від виконання судового рішення у справі (постанова від 04.09.2019 у справі №927/90/19).

Велика Палата Верховного Суду у цій справі виснувала, що спір ґрунтується на правовідносинах, які не мають господарсько-правових ознак. Позов у справі направлений на захист прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні, щодо майна (частки в ТОВ) боржника, яким останній розпорядився, відчуживши його іншій фізичній особі. Тому вирішення цього спору має здійснюватися за нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Проте означеними вище рішеннями суду у справі №527/2565/24, зокрема, у постанові від 03.07.2025 року у справі №527/2565/24 Верховний Суд виснував, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства

Положеннями ст. 13 ГПК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що існування юрисдикційного конфлікту створює Позивачу перешкоди в реалізації права на судовий захист, а тому, з огляду на наведену вище аргументацію, враховуючи наявність судового рішення в цивільній справі, яке виключає процесуальну можливість Позивача звернутись з цим позовом до цивільного суду повторно, суд дійшов висновку про те, що для захисту права Позивача на вільний доступ до правосуддя відповідно до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції, справа №917/1721/25 має бути розглянута за правилами господарського судочинства.

Подібний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 12.12.2018 у справах № 490/9823/16-ц та № 761/12676/17, від 27.03.2019 у справі №766/10137/17, від 02.02.2021 у справі №906/1308/19.

Стосовно правового врегулювання спірних правовідносин суд застосовує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо можливості застосування законодавства, що регулює діяльність товариств з обмежено відповідальністю, оскільки спірні правовідносини не врегульовані статутом або законом України "Про фермерське господарство" (постанова від 21.01.2020 у справі №908/2606/18, постанова від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц). Близька за змістом позиція міститься в постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №912/96/21.

Згідно з ч.1 ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України врегульовано Законом України "Про фермерське господарство" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №973-IV), який є спеціальним нормативним актом і застосовується до спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №973-IV відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Як убачається з аналізу норм Закону №973-IV у цьому законі відсутні норми, які б розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, прав, які надаються нею (корпоративні права), в тому числі порядок виділення та продажу частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в примусовому порядку. Зазначені норми відсутні й у інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств. Тому відповідно до частини першої статті 8 ЦК України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно зі статтею 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа (частина перша статті 114 ЦК України).

Особливості діяльності товариств з обмеженою відповідальністю встановлюються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (частина перша, друга статті 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до положень частин першої, другої та третьої статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Законом України "Про фермерське господарство" не врегульовано питання щодо порядку відчуження частки учасником фермерського господарства, Статут Фермерського господарства "Коніщук" суду не надано.

Стосовно суті спору суд виходив з такого.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст. 16 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до статті 16 ЦК України є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено ст. 215 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №587/2135/16-ц (пункт 58); від 15 січня 2020 року у справі №587/2326/16-ц (пункт 42); від 19 лютого 2020 року у справі №387/515/18 (пункт 49)) зазначає, що вимогу про визнання правочину недійсним може заявити особа, яка не є стороною відповідного правочину.

Суд при вирішенні цієї справи враховую правову позицію Великої Палати Верховного Суду згідно з Постановою від 04 лютого 2026 року у справі №910/6654/24 щодо права особи, яка не є стороною правочину, на оскарження договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника: позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам (ст. 202 ЦК України).

Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що: "позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України".

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (ст. 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст. 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України).

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Обов`язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання (пункт 38 постанови від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц Великої Палати Верховного Суду).

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року в справі №646/3972/16-ц, від 03 липня 2019 року в справі №369/11268/16-ц та від 24 липня 2019 року в справі №405/1820/17.

Частиною третьою ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання "зловживання правом" передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) "використовувала / використовували право на зло"; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (пункти 76.3, 76.5 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21)).

У Рішенні від 28.04.2021 №2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення Цивільного кодексу України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Цивільного кодексу України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Цивільного кодексу України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Цивільного кодексу України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі №904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, пункт 10.35).

Порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (ч. 3 ст. 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Критеріями для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (необхідно довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.05.2023 у справі №904/648/22, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 14.07.2020 у справі №754/2450/18).

Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 зазначив, що "Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

Верховний Суд постановах від 14.07.2020 у справі №754/2450/18; від 24.03.2020 року у справі №704/1410/18; від 14.01.2020 у справі №489/5148/18 зробив наступний висновок: "будь-який правочин, який вчиняється боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, який спрямований на обмеження його платоспроможності, має ставитися під сумнів та сам по собі набуває ознак фраудаторного правочину".

Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.10.2020 у справі №755/17944/18 цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Отже, матеріалами справи підтверджується :

- відчуження належної Відповідачу 1 частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Коніщук" за оспорюваним у цій справі правочином за наявності значної непогашеної заборгованості, що формувалася протягом тривалого періоду, зокрема, після виникнення моменту виконання зобов`язань з повернення позики Позивачеві за умовам Договору позики (13.01.2024), що суб`єкт господарювання мав розуміти виходячи з принципу розумної обачності,

- Покупцем за оспорюваним договором є колишня дружина Відповідача-1 ОСОБА_3 ,

- ціна відчуження (500,00 грн) значно менша ринкової вартості 100% частки у складеному капіталі (2 243 000,00 грн),

- виконавче провадження з примусового виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10.05.2024 року у справі № 527/374/24 триває,

- відсутність після відчуження майна у боржника іншого майна, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором (доказів протилежного Відповідач 1 суду не надав, на наявність таких не посилався, матеріали справи таких не містять).

Викладене дає суду підстави для висновку, що боржник (Відповідач 1) діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб (Позивачеві як кредитору), оспорюваний Договір укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника, є фраудаторним та підлягає визнанню недійсним.

Як встановив суд, на виконання Договору купівлі-продажу 17.01.2024 року між Відповідачем1 ОСОБА_2 (Продавець) та Відповідачем 2 Коніщук М.Б. (Покупець) було підписано Акт приймання-передачі статутного (складеного) капіталу Фермерського господарства "Коніщук", 30.01.2024 року державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Данилейко А.І. здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу за № 1005611070010000972, зокрема, зміни засновників (учасників) юридичної особи, відповідно до яких одноосібним учасником Фермерського господарства "Коніщук стала Коніщук М.Б.

За висновком суду, підписання акта приймання-передачі частки з подальшим внесенням відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, створює перешкоди для виконання рішень суду у цивільній справі №527/374/24 про стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача заборгованості за Договором позики

Велика Палата Верховного Суду у п.103 постанови від 18.12.2024 у справі №916/379/23 дійшла висновку, що може бути оскаржений та визнаний недійсним як фраудаторний кінцевий результат комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу - правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц вказала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі №9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (п.31)). У цій постанові Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи позовні вимоги, врахувала саме мету подання позивачем позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону "Про виконавче провадження" щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17 сформувала висновки щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", згідно з якими особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей Єдиного державного реєстру та відображенні в Єдиному державному реєстрі відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в Єдиному державному реєстрі. У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в Єдиному державному реєстрі за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в Єдиному державному реєстрі, наявність якого порушує права чи законні інтереси позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, оскільки суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині основної вимоги щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу, вимоги про визнання вчиненого на виконання Договору купівлі-продажу означеного вище Акту приймання-передачі статутного (складеного) капіталу Фермерського господарства "Коніщук" та проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу слід вважати похідними від основної вимоги.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Правові наслідки недійсності правочину у вигляді реституції (повернення усього одержаного за правочином) та відшкодування збитків (компенсаційна реституція) встановлені ст. 216 ЦК України.

Законодавець не передбачив конструкцію фраудаторного правочину у параграфі 2 гл.16 ЦК України "Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону", а тому передбачений абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України правовий механізм (реституція) для правових наслідків фраудаторного правочину не застосовується. Крім того, реституція застосовується щодо сторін правочину, до яких Позивач не належить.

Належним способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (постанова Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №922/1474/21).

На переконання суду, скасування реєстраційного запису про зміну складу учасників відновлює попередній юридичний стан фермерського господарства, усі зміни, які відбулися після незаконного запису, скасовуються, корпоративні права повертаються до попереднього власника, а попередній склад учасників знову вважається чинним у Єдиному державному реєстрі.

Оскільки суд за наведеним вище мотивуванням дійшов висновку про неправомірність як Договору купівлі-продажу, так і акту приймання-передачі частки, усі записи, що були внесені до Єдиного державного реєстру на їх підставі слід вважати недостовірними та скасувати.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340.

Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

У спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених прав Позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про підприємство, тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 зазначеного Закону, заявник - позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.

Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

На сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Цей висновок був застосований та підтверджений також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 18.12.2019 у справі №840/3447/18, від 08.09.2020 у справі №916/667/18, від 03.11.2020 у справі №922/88/20 та постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №904/1409/19, від 28.07.2021 у справі №917/315/20, від 02.02.2022 у справі №911/803/20 та інших).

Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер та враховуються судом при вирішенні питання щодо належності обраного позивачем способу захисту у цій справі в силу п. 4 ст. 236 ГПК України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду робить висновок про можливість позбавлення учасників - відповідачів своїх часток у статутному капіталі за рішенням суду, зокрема про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, у такому разі суд має надавати оцінку добросовісності поведінки відповідачів (постанова від 22.10.2019 у справі №923/876/16).

Отже, саме в цьому випадку обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, в контексті спірних правовідносин є єдиним належним та ефективним способом захисту порушеного права Позивача, який усуває правову невизначеність та забезпечує реальне його поновлення.

Заперечення Відповідача 1 та Відповідача 2 проти позову спростовуються наведеним вище.

Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі №947/37261/21, зокрема, зазначив, що відсутність заборони чи арешту не виключає кваліфікацію правочину як фраудаторного, оскільки для оспорення правочину, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст. 3, 13 ЦК), важливим є те, що учасники цивільного обороту використовують приватний інструментарій всупереч його призначенню, принципу доброї совісті та, зокрема, для, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника (поручителя) чи зменшення обсягу його майна.

Згідно із ч. 2-3ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору Відповідачі суду не надали.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та відповідають нормами матеріального права, Відповідачами не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Решту доводів учасників суд почув, проте вони не впливають на оцінку суду обставин спірних правовідносин.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Стосовно розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 130 від 02.09.2025 Позивач сплатив судовий збір у розмірі 7 267,20 грн (т.с. 1, арк.с. 14), при поданні заяви про зміну позовних вимог згідно платіжної інструкції № 143 від 05.11.2025 Позивач доплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (т.с. 1, арк.с. 224).

Зарахування судового збору у загальному розмірі 10 295,20 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідними довідками.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 2 та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання цього позову, становить 3 028,00 х 4 х 0,8 = 9 689,60 грн.

П. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що зайво сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн підлягає поверненню Позивачеві з Державного бюджету України після надходження від нього відповідного клопотання

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

З огляду на вищевикладене та результати вирішення спору витрати зі сплати судового збору покладаються на Відповідача 1.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.01.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відчужив 100% частки у складеному капіталі Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

3. Визнати недійсним акт приймання-передачі статутного (складеного) капіталу Фермерського господарства "Коніщук" від 17.01.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) передав, а ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) прийняла складений капітал Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) у розмірі 100%.

4. Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію: "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 30.01.2024 17:00:23, 1005611070010000972, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна структури власності. Зміна установчих документів. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, Данилейко А.І., Центр надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради", проведену державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Семенівської селищної ради Данилейко Аллою Іванівною.

5. Визначити розмір складеного капіталу Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) у розмірі 500,00 грн. та розмір частки учасника Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 500,00 грн., що становить 100% складеного капіталу Фермерського господарства "Коніщук" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39487175).

6. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 9 689,60 витрат по сплаті судового збору.

Рішення підписано 08.06.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик