Постанова № 13722357, 26.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2011 № 10/217-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Михальська Ю.Б.

Нєсвєтова Н.М.

За участю представників:

Від позивача: Шаповалов Д.В представник за довіреністю,

Від відповідача: Клещеногов В.В. представник за довіреністю ,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.11.2010

у справі № 10/217-10 (Привалов А. І. .....)

за позовом ТОВ "Фармлінк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

про стягнення 208890,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010р. ТОВ „Фармлінк” звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” 208890,14 грн.

Свої позовні вимоги, обґрунтовує тим , що відповідач неналежно виконує умови Договору купівлі-продажу № 1248ю від 25.06.2008 р., в частині оплати поставленого позивачем товару, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 206528,61 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 2361,53 грн. пені.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, в тому числі 10000,00 грн. - по сплаті адвокатських послуг.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2010 р. у справі №10/217-10 позов задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 206528,61 грн. заборгованості, 2361,53 грн. пені, а також судові витрати: 2088,91 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по сплаті на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 10000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати, оскільки вважає, що рішення прийнято по неповно зясованим обставинам, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши доводи, які вказані в апеляційній скарзі, дослідивши фактичні обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія прийшла до висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.103 ГПУ України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2008 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 1248ю, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобовязується передати товар для продажу, а покупець зобовязується прийняти товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, номенклатурою і цінами, зазначеними в накладній, що є невідємною частиною договору.

Умовами укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 до Договору № 1248ю від 25.06.2008 р. між сторонами погоджено, що договір діє з моменту його підписання до 31.12.2009 р.

На виконання умов договору позивачем, згідно з видатковими накладними № РН-443у від 13.08.2009 р., № РН-131л від 01.09.2009 р., № РН-461у від 01.09.2009 р., № РН-465у від 03.09.2009 р., № РН-470у від 07.09.2009 р., № РН-488у від 14.09.2009 р., № РН-134л від 14.09.2009 р., № РН-501у від 28.09.2009 р., № РН-516у від 09.10.2009 р., № РН-523у від 14.10.2009 р., № РН-535у від 21.10.2009 р., поставлено товар, всього на загальну суму 242200,00 грн.

Для отримання товару відповідачем видані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ААА № 281835 від 13.08.2009 р., серії ААА № 281017 від 01.09.2009 р., серії ААА № 281059 від 03.09.2009 р., серії ААА № 281089 від 07.09.2009 р., серії ААА № 280848 від 14.09.2009 р., серії ААА № 281359 від 29.09.2009 р., серії ААА № 281516 від 09.10.2009 р., серії ААА № 579421 від 15.10.2009 р., серії ААА № 579474 від 21.10.2009 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Умовами п.п. 4.1, 4.2 договору встановлено, що покупець зобовязаний до 8 числа кожного місяця надавати продавцю письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки. Розрахунок за товар проводиться протягом 30 днів з моменту звіту про хід реалізації.

Проте, в порушення умов договору відповідачем не виконані зобовязання в частині надання позивачу звітів про хід реалізації товару та лише частково здійснено оплату поставленого позивачем, згідно з видатковими накладними, товару в сумі 39671,39 грн., вартість товару в сумі 206528,61 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки умовами договору, зокрема, п. 4.2, передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 30 днів з моменту його реалізації, проте відповідач, порушуючи умови п. 4.1 договору, не надавав звітів про хід реалізації товару, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами №№ 13, 25, 26, надіслання яких підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками № 8707 від 23.03.2010 р. та № 8034 від 23.07.2010 р., з вимогами здійснити оплату поставленого позивачем товару або повернути такий товар.

Проте відповідач відповіді на вимоги позивача не надав, повернення товару або його оплату не здійснив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати поставленого на підставі Договору купівлі - продажу № 1248ю від 25.06.2008 р., згідно з накладними, товару на час прийняття рішення не погашена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 206528,61 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Таким чином , колегія вважає, що в цій частині позову місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ТОВ „Фармлінк”.

Що стосується решти позовних вимог, а саме стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) у розмірі 2361,53 грн. , колегія прийшла до висновку про відмову в цій частині позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, ст. 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність в один рік до стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до умов спірного договору, а саме п.6.3 , де вказано, що у випадку, якщо покупець не розраховується за товар в строки, обумовлені цим договором, він зобовязаний сплатити продавцю штрафну неустойку у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочки.

Враховуючи, наявний залишок заборгованості в сумі 206528,61 грн. , колегією встановлено, що борг підлягав поступовій оплаті (по реалізації товару).

Як свідчать матеріали справи, а саме розрахунок пені , позивач нараховував пеню за період з 03.09.2009р. по 30.09.2010р.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, з позовною заявою позивач звернувся до Господарського суду Київської області 01.10.2010р., тобто, з порушенням строку позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій.

Таким чином , колегія вважає , що в частині нарахування штрафних санкцій пені слід застосовувати строк позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій у вигляді пені, оскільки позивачем дійсно пропущений річний строк передбачений ст..258 ЦК України .

Позивач, посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України, також просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь, адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (див. Інформаційний лист Вищого господарського суду України №01 - 8/1270 від 14.07.2004).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано договір про надання правової допомоги адвокатом № 2/10г від 01.02.2010 р., довіреність на імя адвоката ОСОБА_1, свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю № 2452 та платіжного доручення № 53 від 03.02.2010 р., як доказ оплати послуг.

Між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги адвокатом № 2/10г від 01.02.2010 р., відповідно до умов п. 1.1 якого адвокат зобовязався надавати позивачу правову допомогу, а саме: здійснення захисту прав і законних інтересів у господарському суді у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фармлінк”до товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К”про стягнення з останнього заборгованості.

Умовами п. 3.4 договору передбачено, що позивач зобовязався сплатити адвокату фактичні витрати повязані з виконанням цього договору.

Так, на виконання умов договору, позивачем перераховано ОСОБА_1 10000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 53 від 03.02.2010 р., де призначенням платежу вказано: “оплата за адвокатські послуги згідно з Договором № 2/10г від 01.02.2010 р.”

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом ОСОБА_1 виконанні взяті на себе зобовязання згідно з умовами договору щодо захисту інтересів позивача у господарському суді, а тому вимога позивач про стягнення з відповідача 10000,00 грн. понесених витрати на оплату послуг адвоката визнаються судом та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються:

-при задоволенні позову - на відповідача;

-при відмові в позові на позивача;

-при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, вимога позивача про покладення судових витрат повязаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 10 000 грн. підлягає частковому задоволенню в сумі 9 886,95 грн. пропорційно розміру задоволених вимог .

Відповідно до ст.104 ГПК України , підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є : неповно зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, невідповідність висновків , викладених у рішенні місцевого суду, порушення або незастосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині стягнення пені з прийняттям нового рішення про відмову в позові в зазначеній частині вимог, оскільки судом неповно зясовано обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки, які викладені у рішенні місцевого суду не відповідають обставинам даної справи. Апеляційну скаргу ТОВ „Артур-К” задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ТОВ „Артур-К” задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 16.11.2010 р. у справі 10/217-10 скасувати в частині стягнення пені в сумі 2361,53 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ „Фармлінк” в зазначеній частині позовних вимог.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції: „ Позов ТОВ „Фармлінк” задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” (08130, Київська область, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 4; код ЄДРПОУ 21643699) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фармлінк” (03049, м. Київ, вул. Курська, 10; код ЄДРПОУ 35757399) 206528,61 грн. заборгованості, а також судові витрати: 2065,28 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по сплаті на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 9 886,95 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №10/217-10 повернути Господарському суду Київської області.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіМихальська Ю.Б.

Нєсвєтова Н.М.

03.02.11 (відправлено)