Постанова № 13722356, 26.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2011                                                                                           № 11/354

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           Авдєєв П.В.

          Нєсвєтова Н.М.

За участю представників:

від позивача: Войтов Є.О. – представник за довіреністю,

від відповідача: Рясько В.О. – представник за довіреністю ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2010

у справі № 11/354 (Смирнова Ю.М. .....)

за позовом                               Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва"

до                                                   ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про                                                   стягнення 98569,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Комунальне підприємство „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва (відповідач) з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодування плати за землю за договором №25 від 30.01.2009 року на суму 98569,21грн. (у тому числі 91272,39 грн. основного боргу та 7296,82 пені).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач не сплачує оренду плату та не здійснює відшкодування плати за землю, що передбачено умовами договору оренди нежитлового приміщення №25 від 30.01.2009року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 року у справі № 11/354 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ВАТ “АК „Київводоканал” на користь позивача 91272,39 грн. основного боргу; 4089,30 грн. пені; 953,62 грн. державного та 228,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі №11/354 від 01.10.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Як свідчать матеріали даної справи, 30.01.2009 року між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення №25, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Кільцева дорога, 6.

Відповідно до пункту 1.2 Договору №25 від 03.01.2009 року орендодавець на підставі розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації №1200 від 04.08.2008 та ордеру № 28 від 30.01.2009 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 6, загальною площею 285,0 кв.м, для розміщення служби експлуатації водопровідного господарства.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради № 41 від 31.10.2006 року, в розмірі 10% від експертної вартості майна і складає 8151,05 грн. за перший місяць оренди. Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.2 вказаного вище Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оренда плата сплачується орендарем незалежно від результатів господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця зазначений в п. 11 даного Договору. Крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю плату за землю (п.3.6Договору).

Згідно з Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджений розрахунок відшкодування витрат балансоутримувача, відповідно до якого розмір відшкодування плати за землю (в місяць) становить 543,09 грн. з ПДВ. Відшкодування плати за землю вноситься не пізніше 10 числа поточного місяця на р/рахунок, вказаний у п. 5 Додатку №2.

Термін дії Договору оренди встановлений сторонами з 15 січня 2009 року до 30 грудня 2011 року (п. 9.1 Договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу визначені Договором оренди площі, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі орендованого майна від 30.01.2009 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст.174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб’єктом господарювання, придбання або збереження майна суб’єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності та інших дій суб’єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Договір оренди нежитлового приміщення № 25 від 30.01.2009 року, укладений між Комунальним підприємством „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва та Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київводоканал”, відповідає вимогам статті 283 ГК України та статті 759 ЦК України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності сторонами.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як передбачено нормами статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що протягом тривалого часу відповідач належним чином не виконував умови договору в частині сплати орендних платежів та відшкодування плати за землю. При цьому враховуючи, що майно передане в оренду є комунальною власністю, то розмір орендної плати визначається з врахуванням особливостей, передбачених ЗУ „Про оренду державного та комунального майна”, та інших законів та підзаконних актів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Пунктом 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 1, п. 3 ст. 19 вказаного Закону орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.2 Договору оренди нежитлового приміщення № 25 від 30.01.2009 року орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі з дати підписання акта приймання – передачі приміщення сплачувати орендну плату та інші витрати, пов’язані з утриманням приміщення, які покладені законодавством на орендодавця відносно займаної площі.

Крім того, пунктом 3.9 Договору оренди передбачено, що у випадку закінчення терміну дії цього Договору орендна плата та інші, передбачені цим Договором платежі, сплачуються Орендарем по день здачі орендованого приміщення згідно акта прийому-передачі.

У відповідності до ст.188 ГК України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якої сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового перебігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Колегією суддів апеляційного господарського суду досліджено та встановлено той факт, що Рішенням Господарського суду м.Києва від 02.03.2010 року № 40/238, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року, задоволено позов КП „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Святошинського району міста Києва до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення №25 від 30.01.2009 року та виселення з орендованого приміщення, розташованого в будинку № 6 по вул. Кільцева дорога в м. Києві, загальною площею 285,0 кв.м. та повернення приміщення позивачу по акту прийому-передачі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач розрахунки за оренду приміщення та відшкодування плати за землю за період з січня по серпень 2010 року в розмірах та в строки, що встановлені Договором оренди, не здійснив. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період становить 91272,39 грн., в тому числі: 87466,01 грн. орендної плати, 3806,38 грн. витрат на відшкодування плати за землю.

Відповідно до ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем – Комунальним підприємством „Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва надано докази та належним чином доведено правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та відшкодування плати за землю, що становить 91272,39 грн.

Відповідач, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не спростував факт наявності вищевказаної заборгованості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди за період з січня по серпень 2010 року у розмірі 91272,39 грн.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 7296,82 грн. за період з січня по липень 2010року.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.10 Договору оренд3и сторони погодили, що за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача, оскільки відповідач взяті на себе зобов’язання з оплати орендних платежів не виконав, відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення зобов’язання передбачена договором.

При цьому, при прийнятті оскаржуваного рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що здійснюючи розрахунок пені, позивач невірно визначив кількість прострочених днів та розмір облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення.

За розрахунком суду першої інстанції розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача відповідно до положень п. 3.10 Договору, з урахуванням періодів прострочення та розмірів подвійної облікової ставки НБУ становить 4089,30 грн.

Разом з тим, при розгляді справи в апеляційній інстанції колегією суддів було встановлено, що рішенням Господарського суду м.Києва від 02.03.2010 року № 40/238, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року, задоволено позов КП „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Святошинського району міста Києва до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення №25 від 30.01.2009 року, виселення з орендованого приміщення, розташованого в будинку № 6 по вул. Кільцева дорога в м. Києві, загальною площею 285,0 кв.м. та повернення приміщення позивачу по акту прийому-передачі.

Вказані докази, надані в суді апеляційної інстанції, колегія суддів оцінює в порядку ст.43 ГПК України та вважає, що вони заслуговують на увагу, оскільки, рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2010року № 40/238 має приюдиційне значення при вирішенні спору у даній справі./ст.35 ГПК України /.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів, здійснивши арифметичний перерахунок, зазначає, що розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 3079,82 грн. за період з 12.01.10р. по 11.05.10р. включно, тобто по день винесення Постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010 року, з урахуванням розмірів подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на вказаний період.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2010 року в частині стягнення пені слід змінити.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта стосовно того, що не підлягає стягненню заборгованість по орендній платі та відшкодування за землю, оскільки договір оренди розірвано.

При цьому колегія враховує те, що згідно п.3.9 Договору, у випадку закінчення терміну дії цього Договору орендна плата та інші, передбачені цим Договором платежі, сплачуються орендарем по день фактичної здачі орендованого приміщення згідно акту прийому-передачі.

Як встановлено судом, та не спростовано сторонами, відповідач продовжує користуватися орендованим приміщенням, акт прийому-передачі відсутній.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Згідно зі ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Акціонерної компанії „Київводоканал” на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2010 року підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід змінити в частині стягнення пені, зменшити її до суми 3079,82грн., в решті рішення суду залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49,99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерної компанії „Київводоканал” задовольнити частково.

2.. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 року у справі №11/354 змінити в частині стягнення пені, зменшити її до суми 3079,82грн., в решті рішення суду залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 року у справі №11/354 в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664, рахунок № 2600155030771 в КБ “Хрещатик” у м. Києві, МФО 300830, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва” (03134, м.Київ, вул.Симиренка, 17, ідентифікаційний код 36037999, рахунок № 26000301896 в Святошинському відділенні О/Б № 8069, МФО 320218) 91 272 (дев’яносто одну тисячу двісті сімдесят дві) грн. 39 коп. заборгованості по орендній платі та відшкодування плати за землю з ПДВ за Договором оренди нежитлового приміщення № 25 від 30.01.2009, 3079 (три тисячі сімдесят дев’ять) грн. 82 коп. пені, 953 (дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 62 коп. державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.”

3. Матеріали справи №11/354 повернути до Господарського суду міста Києва.          

4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Кондес Л.О.

Судді                                                                                          Авдєєв П.В.

                                                                                          Нєсвєтова Н.М.

03.02.11 (відправлено)