Постанова № 13722350, 26.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2011                                                                                           № 46/438

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           Коршун Н.М.

          Нєсвєтова Н.М.

За участю представників:

від позивача: Томчук О.В. (за дов.),

від відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.10.2010

у справі № 46/438 (Омельченко Л.В. .....)

за позовом                               Державного підприємства "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

до                                                   Міністерства оборони України

про                                                   стягнення 2776997,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 2776997, 24 грн., з яких: 2400000, 00 грн. – коштів перерахованих відповідачу за Договором №270/3/134-07 р від 21.12.2007 про спільну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників), 376997, 94 грн. – процентів за період з 18.02.2009 по 15.08.2010 за безпідставне користування чужими грошовими коштами.

Позов мотивовано тим, що після визнання недійсним Договору №270/3/134-07 р від 21.12.2007 про спільну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) у судовому порядку, відповідач не повернув сплачені позивачем за даним Договору кошти у сумі 2400000, 00 грн. Крім того, відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у даній справі позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» 2400000, 00 грн. – грошових коштів, які зберігаються без достатньої правової підстави, 22037, 10 грн. – державного мита, 203, 95 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 376997, 94 грн. процентів за безпідставне користування чужими грошовими коштами та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми статтей 536, 1048 та 1214 Цивільного кодексу України, та відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 376997, 24 грн.

В судове засідання 26.01.2011 представник відповідача не з’явився, проте через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, підписане представником Міністерства оборони України за довіреністю Романенко Ю.М. Клопотання обґрунтоване тим, що про судове засідання 26.01.2010 відповідачу повідомлений стало відомо лише в день даного засідання, у зв’язку з чим не може підготувати обґрунтоване заперечення на апеляційну скаргу та підготувати необхідні (документи) докази, а також тим, що представник Міністерства оборони України буде знаходить у іншому судовому процесі.

Розглянувши дане клопотання судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, з таких підстав.

Посилання відповідача на те, що про час судового засідання йому стало відомо лише у день самого засідання, судова колегія вважає безпідставним, оскільки, як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення за №105414880 Ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження від 31.12.2010 була отримана повноважним представником відповідача – 13.01.2010. Тому у відповідача було достатньо часу для підготування заперечення на апеляційну скаргу та необхідних (документів) доказів.

Крім того, згідно з абз. 5 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Відповідачем не обґрунтовано неможливість направлення в судове засідання іншого повноваженого представника Міністерства оборони України, крім Романенка Ю.М.

За таких обстави, судова колегія ухвалила розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегією суддів встановлено наступне.

21 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір №270/3/134-07 Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об’єднання вкладів учасників) (далі – Договір), відповідно до пункту 2.1. якого предметом цього договору є проведення спільної діяльності Сторін щодо будівництва комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудинковими приміщення багатофункціонального призначення орієнтовною загальною площею 54000 кв.м. згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 3,3 га, яка розташована по вул. Чичеріна, 42, м. Дніпропетровськ.

Крім того, відповідно до пункту 3.2.2 Договору сторона-2 (позивач) забезпечував свою частку виконанням покладених на нього функцій з фінансування будівництва, передачі рухомого та нерухомого майна, а також інших товарно-матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ сторін Договору.

Пунктом 7.7. Договору сторони погодили, що сторона-2 (позивач) у 5-ти денний термін з моменту підписання договору переховує відповідачу грошові кошти у розмірі 10% від частки відповідача для виконання частини функцій замовника будівництва, які у випадку невиконання відповідачем своїх зобов’язань по договору не повертаються.

Термін дії договору сторонами визначено до 10 грудня 2010 року (пункт 7.1. Договору).

На виконання вказаних вимог договору позивач платіжним дорученням № 739 від 26 грудня 2007 року перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1000000, 00 грн. та платіжним доручення № 740 від 27 грудня 2007 року – грошові кошти в сумі 1400000, 00 грн. (копії платіжних доручень з відміткою банку про виконання в містяться в матеріалах справи).

Крім того, вказані обставини встановлені у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року у справі № 12/82-08, а тому в силу положень частини 2 статті 35 ГПК України при розгляді цієї справи доведенню не підлягають.

18.02.2009 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 12/82-08 договір № 270/3/134-07 Р визнано недійсним. Проте вказаним судовим рішенням не було застосовано наслідків недійсності правочину.

У з в’язку з тим, що відповідач не повернув позивачу сплачені за договором кошти у розмірі 2400000, 00 грн., позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 2400000, 00 грн., з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина 2 статті 216 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статтею 1212 Цивільного кодексу України (глава 83 Цивільного кодексу України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 83 Цивільного кодексу України) застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, відповідач (Міністерство оборони України) вважається таким, що безпідставно володіє 2400000 грн. з моменту визнання Дніпропетровським апеляційним господарським судом недійсним договору № 270/3/134-07 Р, а отже, вказані грошові кошти підлягають стягненню на користь позивача.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, з огляду на наступне.

За змістом статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд першої інстанції дійшов невірного висновку не застосувавши до спірних правовідносин норми статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини і розмір проценту не встановлено (така ж правова позиція Верховного Суду України, викладена у його постанові від 24.01.200 у справі №14/130).

Отже, позовна вимога щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 18.02.2009 по 15.08.2010 у розмірі 376997, 24 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині – зміні.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі № 46/438 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині, в решті рішення залишити без змін. Апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита за подання позову і апеляційної скарги та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівельний завод ім.. О.М. Макарова» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі № 46/438 скасувати в частині відмови в задоволенні стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині, в решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, б. 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1, ідентифікаційний код 14308368) 2400000 (два мільйони чотириста тисяч) грн. 00 коп. грошових коштів, які зберігаються без достатньої правової підстави, 376997 (триста сімдесят шість тисяч дев’ятсот дев’яносто сім) грн. 24 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.»

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, б. 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»(49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1, ідентифікаційний код 14308368) 1884 (тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. 98 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 46/438 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Кондес Л.О.

Судді                                                                                          Коршун Н.М.

                                                                                          Нєсвєтова Н.М.

04.02.11 (відправлено)