Постанова № 13722340, 01.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2011 № 11/131-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шипка В.В.

суддів: Борисенко І.В.

Євсіков О.О.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Гребінки-Хлібопродукт"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2010

у справі № 11/131-10 (ОСОБА_2 .....)

за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_3

до ВАТ "Гребінки-Хлібопродукт"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 218000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 218.000 грн. збитків, які складаються зі 171.000,00 грн. матеріальної шкоди за невиконання умов договору та 47.000,00 грн. моральної шкоди.

Заявою від 04.10.2010 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 221.114,00 грн. 38 коп. матеріальних збитків та 47.000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.10.2010 р. у справі №11/131-10 (далі Рішення суду) позов задоволено частково: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Гребінки-Хлібопродукт” (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Індустріальна, буд. 3, код ЄДРПОУ 00688491 ) на користь СПД ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, інд. код. НОМЕР_1) 221.114 грн. 00 коп. матеріальних збитків, 2.211 грн. 14 коп. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з Рішенням суду в частині, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 20 жовтня 2010 року у справі № 11/131-10 за позовом СПД ОСОБА_3 до ВАТ «Гребінки-Хлібопродукт» в частині стягнення 221.114,00 грн. матеріальних збитків скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Гребінки-Хлібопродукт” і порушено апеляційне провадження у справі № 11/131-10.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судових засіданнях заперечив проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити у її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено місцевим судом, 06.04.2009 р. між СПД ОСОБА_3 (далі позивач, замовник) та Відкритим акціонерним товариством “Гребінки-Хлібопродукт” (далі відповідач, виконавець) було укладено договір № 2 на надання послуг по підключенню кабельної лінії.

Відповідно до п. 1.1 договору на підставі взаємної згоди сторін замовник передає, а виконавець розміщує у визначених сторонами в узгодженій схемі, що є невідємною частиною цього договору, місце в трансформаторній підстанції.

Відповідно до п. 2.2 договору виконавець зобовязався не пізніше 15.04.2009 р. підготовити місце розташування; забезпечити замовникові можливість безперешкодного встановлення, заміни, демонтажу та обслуговування обладнання; в узгодженому сторонами порядку забезпечити замовникові можливість безперешкодного доступу до обладнання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на виконання договору № 2 ним було укладено договір підряду №14/04 від 14.04.2009 р. з СПД ОСОБА_5, відповідно до якого виконані роботи з монтажу кабельної лінії включно з виготовленням проекту загальною вартістю 30.000,00 грн., які були фактично сплачені позивачем, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 14/04 від 14.04.2010р. (копія міститься в матеріалах справи).

Крім того, позивачем сплачені податки та обовязкові державні платежі в сумі 12.600,00 грн. (копії квитанції про сплату містяться в матеріалах справи), понесені витрати на консервацію та зберігання обладнання в розмірі 14.300,00 грн., що підтверджується актом №4 від 01.09.2010 р. про середньомісячну вартість обслуговування, профілактичного ремонту, зберігання та охорони обладнання, та плановий демонтаж електролінії вартістю 1.000,00 грн.

Таким чином позивач визначає додаткові витрати у розмірі 57.900,00 грн.

Крім того позивач, посилаючись на ст. 225 ГК України, просить стягнути з відповідача неодержаний прибуток. Розрахунок обсягу неодержаного прибутку позивачем здійснено на підставі довідки ДПІ України № 119/111/17-215 від 08.04.2010 р. Згідно з додатком № 2 до уточнення позовної заяви неодержаний прибуток (втрачена вигода) визначено позивачем у розмірі 163.214,38 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути матеріальні збитки у розмірі 221.114,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, місцевий суд виходив виключно із наступного.

Місцевим судом було відхилено заперечення відповідача щодо відсутності істотної умови договору (такої як схеми підключення), оскільки схема підключення була розроблена самим відповідачем і вона є невідємною частиною до договору (додаток № 2).

Що стосується проектної документації трьохстороннього договору на підключення до лічильника, то місцевий суд зазначив, що позивач належним чином (письмово) повідомив відповідача, в тому, за висновком місцевого суду, останній навмисно не виконував умови договору, що призвело до обґрунтованого звернення позивача з позовом в частині матеріальних збитків.

Інших підстав для задоволення позовних вимог місцевий суд в оскаржуваному рішенні не навів.

Колегія суддів не погоджується із вищевказаними висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення збитків, які позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.

Позивач посилається на невиконання відповідачем пунктів 2.2.1 та 2.2.2 договору, згідно з якими виконавець зобовязується:

- не пізніше 15.04.2009 р. підготовити місце розташування;

- забезпечити Замовникові можливість безперешкодного встановлення, заміни, демонтажу та обслуговування обладнання.

Тобто, позивач стверджує, що відповідач не забезпечив можливості встановлення обладнання позивачем.

Разом з тим, на спростування свого ж твердження щодо порушення відповідачем вищенаведених пунктів позивачем надані наступні пояснення та докази, які вказують на те, що позивач використав можливість, передбачену пунктами 2.2.1 та 2.2.2. договору, а саме:

- в позовній заяві позивачем підтверджено, що ним були виконані роботи по монтажу кабельної лінії ... (аркуш справи № 2-5);

- позивачем надано договір підряду № 14/04 від 14 квітня 2009 р. (т. с. 1, а. с. 38), квитанцію до прибуткового касового ордера № 14/04 від 1.0.2009 р. та Акт приймання виконаних СПД ОСОБА_5 робіт № 14/04 від 1.0.2009 р., за яким позивач прийняв роботи з виготовлення проекту підключення, будівництва передавальної лінії з установкою опори, монтаж розподільчого щита (т. с. 2, а. с. 56).

Вказані пояснення та докази вказують на відсутність факту порушень з боку відповідача, про які стверджує позивач.

Колегія суддів відзначає, що для задоволення позовних вимог про стягнення збитків крім встановлення факту протиправної поведінки необхідна наявність всіх елементів правопорушення: збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками; вини відповідача.

За висновком колегії суддів, оскаржуваним рішенням суду до складу збитків позивача необґрунтовано було віднесено:

-неодержаний прибуток в розмірі 163.214,38 грн.;

-витрати на проектування і монтаж електролінії в розмірі 30.000,00 грн.;

-податки та обов'язкові державні платежі позивача в сумі 12.600,00 грн.;

-витрати на консервацію та зберігання обладнання в розмірі 14.300,00 грн.;

-демонтаж електролінії на суму 1.000,00 грн.

Згідно з додатком № 2 до уточнення позовної заяви неодержаний прибуток (втрачена вигода) визначено позивачем у розмірі 163.214,38 грн. (а.с. 91). При цьому у розрахунку визначено майже весь розмір неодержаного прибутку, виходячи з робіт, повязаних з виробництвом блоків стінових, кілець колодязних на суму 142.424,38 грн., в той час як згідно зі свідоцтвом про сплату єдиного податку на 2009 рік (від 12.12.2008 р. серія Є № 210637) видом діяльності позивача є лише лісопильне та стругальне виробництво.

При цьому вказані розрахунки, як і сам факт неодержання прибутку позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами, які підтвердили б правильність розрахунку. Зокрема, не надано документів на підтвердження собівартості продукції (в т. ч. документів на закупівлю матеріалів, нормативів витрат сировини, необхідність виплати заробітної плати працівникам тощо), з загальної вартості якої вираховано упущену вигоду.

Також у матеріалах справи відсутні докази неможливості здійснення позивачем господарської діяльності в 2009 2010 роках.

Колегія суддів відзначає, що Договір між сторонами було укладено лише 06.04.2009 р., однак згідно довідки Васильківської обєднаної державної податкової інспекції від 05.01.2011 р. № 545 позивачем не отримувалось доходів (та не здійснювалось діяльності) і 1 та 2 кварталах 2009 року.

Водночас згідно з накладними № 2 від 27.02.2009 р. та № 8 від 15.0.2009 р. (т. с. 1, а. с. 93, 94) позивачем продавалась продукція та надавались послуги споживачам. Крім того в матеріалах справи містяться копії договорів, укладених позивачем зі споживачами протягом квітня-липня 2009 року про надання послуг з розпиловки деревини.

Колегія суддів відзначає, що згідно з п. 1.2 Договору місце розташування обладнання повинно бути ізольованим, мати захищений доступ. Місце розташування та встановлення обладнання покладається на замовника, здійснюється його силами та за його розрахунок. При цьому Виконавець надає Замовнику необхідну інформацію для розробки відповідного проекту, який погоджується з Виконавцем.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору замовник зобов'язується погоджувати з виконавцем заходи щодо обладнання місця розташування та комунікаційних систем і мереж, не завдати шкоди місцю розташування іншим частинам будівлі та її обладнанню, а також повністю відшкодувати або ліквідувати заподіяну шкоду, якщо вона завдана з вини Замовника.

При цьому колегія суддів бере до уваги таке.

Як вбачається з матеріалів справи, власником трансформаторної підстанції 501 (ТП-501), до якої хотів приєднатися позивач, є власністю відповідача. Отже, відповідач є власником електричних мереж та основним споживачем, а позивач субспоживачем електричної енергії відповідно до визначень п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 р. № 28 (далі Правила).

Відповідно до п. 1.1 Правил у разі передачі електроустановки або її частини в оренду та обумовлення договором оренди передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованої електроустановки або її частини між орендарем та суб'єктами електроенергетики мають бути укладені відповідні договори згідно з вимогами цих Правил.

Згідно з п. 3.26 Правил у разі, якщо до технологічних електричних мереж основного споживача приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання, власників мереж тощо, розрахунковий облік має бути організований основним споживачем таким чином, щоб забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків.

Споживач (власник електричних мереж), технологічні електричні мережі якого використовуються електропередавальною організацією для передачі (транзиту) електричної енергії в електричні мережі субспоживачів або електропередавальної організації, має надати електропередавальній організації у повному обсязі необхідні вихідні дані для визначення в передбаченому цими Правилами порядку величини технологічних втрат електричної енергії, що пов'язані з передачею (транзитом) електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів.

Як встановлено п. 5.15 Правил, відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.

Як підтверджується матеріалами справи, остаточного погодження проекту та заходів між сторонами не відбулось. Доказів, які б свідчили про зворотнє, колегії суддів не надано.

Разом з тим колегія суддів відзначає, що таке узгодження вимагає від відповідача до підключення позивача до власної мережі вчинення певних дій, зокрема, щодо розрахунків та перевірок споживання електроенергії, отримання відповідних висновків, укладання додаткових договорів тощо, що передбачено в т. ч. і Правилами.

Апеляційний суд відзначає, що заявлені до стягнення витрати на проектування і монтаж електролінії в розмірі 30.000,00 грн. підтверджені матеріалами справи.

Однак, за відсутності узгодження проекту з відповідачем монтаж лінії позивачем є передчасним те безпідставним, оскільки узгодження проекту підключення має передувати встановленню обладнання.

Стосовно витрат, повязаних зі сплатою податків та обов'язкових державних платежів позивача в сумі 12.600,00 грн. (єдиний податок та плата за землю) апеляційний суд відзначає наступне.

Стаття 225 Господарського кодексу України не відносить такі витрати (податки) до складу збитків.

Сплата податків - це конституційний обов'язок особи (ст. 67 Конституції України), а податкові платежі не можуть бути розцінені як додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. Платник податків (в тому числі і позивач) повинен сплачувати податки незалежно від результатів господарської діяльності, що передбачено Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. N 727/98 та Законом України „Про плату за землю”.

Що стосується витрат на консервацію та зберігання обладнання в розмірі 14.300,00 грн., то склад таких витрат не підтверджений жодним фінансовим документом. Акт № 4 від 01.09.2010 р. (т. с. 1, а. с. 63), на який посилається позивач, не може вважатися таким, оскільки позивач не довів конкретний щомісячний склад таких витрат, цільове використання цих коштів та компетенцію пилорамщика ОСОБА_6 та водія ОСОБА_7 складати та підписувати такі документи.

Інший акт, наданий позивачем на підтвердження витрат на консервацію і зберігання обладнання (т. с. 2, а. с. 96) взагалі не містить дати його складання. Крім того, позивачем не надано жодних доказів наявності у нього зазначених в цьому акті станків, генератора, іншого обладнання, потреби у їх консервації, потреби в оренді електрозварювального генератора з трактором МТЗ-80 тощо.

Також, як вже зазначалось судом, позивачем не надано доказів неможливості здійснення діяльності в 2009 2010 роках без підключення до електромережі відповідача.

Що стосується витрат надемонтаж електролінії на суму 1.000,00 грн., то вказані витрати позивачем не підтвердженні належним чином (в т. ч. доказами, що підтверджують вартість кожного виду робіт з демонтажу) та є наслідком попереднього безпідставного монтажу, як вставлено апеляційним судом.

З урахуванням всього наведеного, колегія суддів вважає, що позивач в порушення статті 33 Господарського кодексу України не надав доказів наявності в діях відповідача порушень п. 2.2.1 та 2.2.2 договору з урахуванням вимог чинного законодавства; належних доказів наявності неодержаного прибутку та інших збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Відтак, оскаржуване рішення суду в цій частині суперечить вимогам закону та обставинам справи, а тому підлягає скасуванню у вказаній частині.

Позивач також вважає, що відповідач, порушуючи договір та господарські зобовязання, завдав позивачу моральну шкоду через те, що позивач втратив матеріальну можливість забезпечити лікування дружини, яка потребувала складної медичної допомоги, і через відсутність такої померла. Таку моральну шкоду позивач оцінив на суму 47.000,00 грн.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт заподіяння особі фізичного болю та страждань або душевних страждань, або приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У постанові Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п. 3).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п. 4).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5).

Всупереч наведеному позивач не обґрунтував, в чому полягає ця шкода, не довів факту приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності субєкта господарювання, не визначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач не наводить жодних обставин та доказів, які б підтверджували факт приниження його честі, гідності а також ділової репутації, стверджуючи лише, що порушення відповідачем своїх зобовязань призвело до відсутності матеріальної можливості забезпечити лікування дружини. Будь-яких інших доказів в обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині позивач суду не надав.

Отже, позивач не довів факту наявності такої шкоди та причинного зв'язку між шкодою, про яку він стверджує, та діями відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині зобовязання відповідача відшкодувати позивачу моральну (немайнову) шкоду, завдану незаконними діями відповідача, у розмірі 47.000,00 грн., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з постановленням нового рішення в цій частині про відмову в позові.

В звязку із відмовою у задоволенні позову відповідно до ст. 49 ГПК України усі судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2010 р. у справі № 11/131-10 - скасуванню в частині стягнення з відповідача 221.114,00 грн. матеріальних збитків з постановленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволені позовних вимог.

Доводи, викладені позивачем, не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження, докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Також відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача підлягає стягненню на користь відповідача (апелянта) державне мито, сплачене за подання апеляційної скарги, в розмірі 1.105,57 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Гребінки-Хлібопродукт” задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2010 р. у справі №11/131-10 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Гребінки-Хлібопродукт” (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Індустріальна, буд. 3, код ЄДРПОУ 00688491) на користь СПД ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, інд. код. НОМЕР_1) 221.114 грн. 00 коп. матеріальних збитків, 2.211 грн. 14 коп. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Постановити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

4.В решті рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2010 р. у справі № 11/131-10 залишити без змін.

5.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, інд. код. НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Відкритого акціонерного товариства “Гребінки-Хлібопродукт” (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Індустріальна, буд. 3, код ЄДРПОУ 00688491) витрати зі сплати державного мита в сумі 1.105,57 грн.

6.Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

7.Матеріали справи № 11/131-10 повернути до Господарського Київської області.

8.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяШипко В.В.

СуддіБорисенко І.В.

Євсіков О.О.