Постанова № 13722336, 01.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2011 № 17/191-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шипка В.В.

суддів: Борисенко І.В.

Євсіков О.О.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.11.2010

у справі № 17/191-10 (Горбасенко П. В. .....)

за позовом ТОВ "Укртехномед"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про розірвання договору та стягнення 131589,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртехномед” (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (далі відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу № 9/2009/1315ю від 22.01.2009 р., стягнення 131.589,22 грн. заборгованості, з яких: 109.847,77 грн. основного боргу, 9.877,14 грн. пені, 10.221,20 та 6.107,55 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 1.315,89 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7.314,18 грн. витрат на послуги адвоката.

В судовому засіданні 22.11.2010 р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог від 22.11.2010 р. (а. с. 108), згідно з якою позивач просив суд стягнути з відповідача 119.128,70 грн. заборгованості, з яких: 96.575,29 грн. основного боргу, 11.416,27 грн. пені, 8.377,99 грн. інфляційних втрат та 2.759,15 грн. 3 % річних, яка прийнята судом. Крім того, представник позивача просив суд стягнути з відповідача 11.033,18 грн. витрат на послуги адвоката.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, у судовому засіданні 22.11.2010 р. представник позивача підтримав позов у повному обсязі з урахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог від 22.11.2010 р. (а. с. 108), представник відповідача визнав позовні вимоги в частині 96.575,29 грн. основного боргу, вимоги про стягнення 11.416,27 грн. пені, 8.377,99 грн. інфляційних втрат, 2.759,15 грн. 3 % річних та витрат на послуги адвоката вважав безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.11.2010 р. у справі № 17/191-10 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. В. Чайки, 4; код ЄДРПОУ 21643699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехномед” (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 8; код ЄДРПОУ 31519911) 96.575 (девяносто шість тисяч пятсот сімдесят пять гривень) 29 коп. основного боргу, 6.575 (шість тисяч пятсот сімдесят пять гривень) 75 коп. пені, 6.398 (шість тисяч триста девяносто вісім гривень) 35 коп. інфляційних втрат, 2.352 (дві тисячі триста пятдесят дві гривні) 17 коп. 3 % річних, 1.814 (одну тисячу вісімсот чотирнадцять гривень) 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1.119 (одну тисячу сто девятнадцять гривень) 02 коп. державного мита та 200 (двісті гривень) 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Апелянт стверджує, що:

- позивач не надав жодного звіту від ТОВ "Артур-К" щодо реалізованого товару, в той час, як згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору вимагати оплату за поставлений товар позивач має право лише після надання таких звітів;

- в акті звірки взаєморозрахунків між сторонами зазначається лише інформація щодо отриманого товару та здійснених оплат у зв'язку з особливими умовами здійснення оплати за товар; підписавши цей акт, ТОВ "Артур-К" визнало свою заборгованості лише за видатковими накладними № 00000224 від 04.11.2009 р. та № 00000253 від 24.11.2009р., згідно яких був поставлений товар після укладення та підписання Додаткової угоди № 1 від 23.10.2009 р., по всіх інших накладних згідно з умовами договору був погоджений зовсім інший порядок оплати товару (лише після надання звітів);

- місцевим судом безпідставно стягнуто заборгованість та штрафні санкції за видатковими накладними № 000000041 та № 000000042 від 24.02.2010 р., за якими був поставлений товар вже після закінчення строку дії Договору; за вказаними видатковими накладними була здійснена позадоговірна поставка товару, однак вимоги щодо сплати боргу за цими видатковими накладними позивач не надсилав;

- місцевим судом безпідставно стягнуто з відповідача пеню, оскільки відповідно до п. 6.3 Договору № 9/2009/1315ю у випадку якщо покупець не розрахується за товар в обумовлені договором строки, він зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки;

- в своїй позовній заяві представником позивача не було надано належного обґрунтування розміру адвокатських послуг, а надані представником позивача до суду документи підтверджують факт надання юридичних послуг без посилання на Договір № 9/2009/1315ю, згідно якого подана позовна заява.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” і порушено апеляційне провадження у справі № 17/191-10.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 22.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртехномед” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №9/2009/1315ю, згідно з яким продавець зобовязався передати товар для продажу, а покупець - прийняти товар та провести його оплату на умовах цього договору за кількістю, номенклатурою і цінами, зазначеними в накладній, що є невідємною частиною договору.

Ціна на товари, зазначені в накладній, вказується в національній валюті України. Асортимент товару, що постачається, визначається згідно поданої заявки покупця. Загальна вартість товару, що передається, вказується в накладній (п. п. 2.1, 2.2, 2.3 договору).

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору покупець зобовязаний до 8-го числа кожного місяця надавати продавцю письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки. Розрахунок за товар проводиться протягом 30 робочих днів з моменту надання звіту про хід реалізації.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем за якістю у відповідності з паспортом і іншими документами, наданими продавцем, а за кількістю згідно накладної після її підписання покупцем.

Строк дії даного договору з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2009р. (п. 7.1. договору).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртехномед” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Артур-К” 23.10.2009 р. укладено додаткову угоду № 2 до договору від 22.01.2009 р., якою сторони погодили параграф 4 „Порядок розрахунків” договору купівлі-продажу № 9/2009/1315ю від 22.01.2009 р. викласти в наступній редакції: „4.1. Оплата за договором проводиться поетапно окремо за кожну поставлену партію товару. 4.2. Оплата товару здійснюється згідно строків та в сумі, що вказані у товарно-транспортній накладній. 4.3. Розрахунок за товар, що поставляється за договором, здійснюється покупцем на умовах передоплати або у формі відтермінування платежу на 30 календарних днів з моменту доставки товару на склад покупця та передачі його покупцю. 4.4. У звязку з нестабільною ситуацією на валютному ринку загальна сума кредитування встановлена на рівні 100000грн. 4.5. Умови договору купівлі-продажу від 22.01.2009р., що не змінені додатковою угодою, залишаються без змін”.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 124.610,80 грн., а саме згідно видаткових накладних: № 00000024 від 29.01.2009 р. на суму 9.754,40 грн., № 00000039 від 05.02.2009 р. на суму 6.854,40 грн., № 0000053 від 20.02.2009 р. на суму 9.754,40 грн., № 00000069 від 11.03.2009 р. на суму 9.754,40 грн., № 00000085 від 25.03.2009 р. на суму 9.754,40 грн., № 00000100 від 09.04.2009 р. на суму 9.754,40 грн., № 00000113 від 08.05.2009 р. на суму 9.754,40 грн., № 00000130 від 17.06.2009 р. на суму 9.754,40 грн., № 00000213 від 13.10.2009 р. на суму 22.500 грн., № 00000214 від 13.10.2009 р. на суму 7.014,00 грн., № 00000224 від 04.11.2009 р. на суму 56.509,46 грн., № 00000253 від 24.11.2009 р. на суму 7.520,00 грн., № 00000041 від 24.02.2010 р. на суму 17.408,63 грн., № 00000042 від 24.02.2010 р. на суму 7.600,00 грн. (а.с. 30-43), отриманий представником відповідача - Малетою Сергієм Івановичем на підставі довіреностей (а.с. 90-101).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.01.2009 р. у відповідача існував борг перед позивачем за отриманий товар на загальну суму 27.498,20 грн. за договором купівлі-продажу № 04/2008. Всього відповідачу поставлено товар на загальну суму 221.186,09 грн. (193.687,29 грн. + 27.498,80 грн.). Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Як вбачається з пояснень представників сторін та змісту акта звірки взаєморозрахунків з ТОВ „Артур-К” (а.с. 110), підписаного та скріпленого печатками обох сторін, станом на момент судового розгляду справи відповідач частково оплатив поставлений йому за договором товар на суму 124.610,80 грн., решту заборгованості в сумі 96.575,29 грн. відповідач не погасив, що підтверджується вказаним актом звірки взаєморозрахунків, а також довідкою ПАТ „Комерційний банк „Хрещатик” № 43-08/7024 від 04.11.2010 р. (а.с. 29).

При цьому не відповідають дійсності твердження апелянта про те, що в акті звірки взаєморозрахунків зазначається лише інформація щодо отриманого товару та здійснених оплат, а також те, що, підписавши цей акт, ТОВ "Артур-К" визнало свою заборгованості лише за видатковими накладними № 00000224 від 04.11.2009 р. та № 00000253 від 24.11.2009 р. Як встановлено колегією суддів у вказаному акті звірки зазначено всі інші вищевказані накладні та чітко зафіксовано заборгованістю у розмірі 96.575,29 грн.

Предметом позову з урахуванням заяви представника позивача про зменшення позовних вимог від 22.11.2010 р. (а.с. 108) є вимога про стягнення 119.128,70 грн., з яких: 96.575,29 грн. основного боргу, 11.416,27 грн. пені, 8.377,99 грн. інфляційних втрат та 2.759,15 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунок за товар проводиться протягом 30 робочих днів з моменту надання звіту про хід реалізації продукції.

Апелянт стверджує, що позивач не надав жодного звіту від ТОВ "Артур-К" щодо реалізованого товару, в той час, як згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору вимагати оплату за поставлений товар позивач має право лише після надання таких звітів.

Колегією суддів встановлено, що представником відповідача дійсно не надано суду звітів про хід реалізації товару та його залишки, отриманого останнім від позивача згідно спірних видаткових накладних № 00000024 від 29.01.2009 р., № 00000039 від 05.02.2009 р., № 0000053 від 20.02.2009 р., № 00000069 від 11.03.2009 р., № 00000085 від 25.03.2009 р., № 00000100 від 09.04.2009 р., № 00000113 від 08.05.2009 р., № 00000130 від 17.06.2009 р., № 00000213 від 13.10.2009 р., № 00000214 від 13.10.2009 р.

Проте, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів, що строк виконання зобовязання за договором в частині його оплати ще не настав, місцевий суд дійшов вірного висновку про порушення відповідачем умов договору в частині оплати товару, отриманого від позивача за видатковими накладними № 00000024 від 29.01.2009 р., № 00000039 від 05.02.2009 р., № 0000053 від 20.02.2009 р., № 00000069 від 11.03.2009 р., № 00000085 від 25.03.2009 р., № 00000100 від 09.04.2009 р. на, № 00000113 від 08.05.2009 р., № 00000130 від 17.06.2009 р., № 00000213 від 13.10.2009 р., № 00000214 від 13.10.2009 р., що є підставою для покладення на нього обовязку зі сплати боргу за вказаними накладними.

Апелянт також стверджує, що місцевим судом безпідставно стягнуто заборгованість та штрафні санкції за видатковими накладними № 000000041 та № 000000042 від 24.02.2010 р., за якими був поставлений товар вже після закінчення строку дії Договору; за вказаними видатковими накладними була здійснена позадоговірна поставка товару, однак вимоги щодо сплати боргу за цими видатковими накладними позивач не надсилав.

З цього приводу колегією суддів встановлено наступне.

Зокрема, щодо обовязку відповідача по сплаті боргу згідно видаткових накладних № 00000041 від 24.02.2010 р., № 00000042 від 24.02.2010 р., а також № 00000224 від 04.11.2009р., № 00000253 від 24.11.2009 р. суд встановив, що сторони 23.10.2009 р. додатковою угодою № 2 від 23.10.2009 р. погодили, що розрахунок за товар, що поставляється за договором, здійснюється покупцем на умовах передоплати або у формі відтермінування платежу на 30 календарних днів з моменту доставки товару на склад покупця та передачі його покупцю та встановивши конкретну дату виникнення обовязку відповідача з оплати отриманого товару, а саме: згідно видаткової накладної № 00000224 від 04.11.2009 р. на суму 56.509,46 грн. з 04.12.2009 р., згідно видаткової накладної № 00000253 від 24.11.2009 р. на суму 7.520 грн. з 24.12.2009 р., згідно видаткової накладної № 00000041 від 24.02.2010 р. на суму 17.408,63 грн. з 26.03.2010 р., згідно видаткової накладної № 00000042 від 24.02.2010 р. на суму 7.600 грн. з 26.03.2010 р.

Крім того, наявність у відповідача боргу у розмірі 96.575,29 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків з ТОВ „Артур-К” (а. с. 110), який підписаний та скріплений печатками обох сторін, а також довідкою ПАТ „Комерційний банк „Хрещатик” № 43-08/7024 від 04.11.2010р. (а. с. 29).

Також за вказаними податковими накладними позивачем виставлялась відповідачу претензія про сплату заборгованості ще 14.09.2010 р. (а. с. 20).

За таких обставин апеляційний суд вважає, що позовна вимога про стягнення 96.575,29 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором, позивачем нарахована пеня в сумі 11.416,27 грн. за період з 04.12.2009 р. по 22.11.2010 р.

Відповідно до п. 6.3 Договору № 9/2009/1315ю у випадку якщо покупець не розрахується за товар в строки обумовлені договором, він зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Колегія суддів відзначає, що у даному випадку сторонами помилково вжито термін „штраф”, оскільки за своєю сутністю та за визначеним договором порядком розрахунку вказана неустойка в розумінні ст. 549 ЦК України фактично є пенею.

Разом з тим, вказана описка не звільняє відповідача від обумовленої сторонами відповідальності.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також те, що сторонами погоджено строки оплати поставленого згідно договору купівлі-продажу № 9/2009/1315ю від 22.01.2009 р. товару з 23.10.2009 р. (дата укладення додаткової угоди № 2 від 23.10.2009 р.), а строк дії договору сторонами визначено пунктом 7.1 договору до 31.12.2009 р. і сторонами суду не надано жодних доказів пролонгування договору купівлі-продажу № 9/2009/1315ю від 22.01.2009р. за взаємною згодою сторін, стягненню підлягає лише пеня, нарахована позивачем за порушення обовязку з оплати товару, поставленого згідно видаткових накладних: № 00000224 від 04.11.2009 р., № 00000253 від 24.11.2009 р., оскільки дану поставку здійснено в період з 23.10.2009 р. по 31.12.2009 р. Беручи до уваги вищевикладене та визначений судом період початку та закінчення нарахування пені згідно видаткових накладних № 00000224 від 04.11.2009 р., № 00000253 від 24.11.2009 р., місцевий суд підставно обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, а період її нарахування шістьма місяцями від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої судом, становить загалом 8.906,69 грн., зокрема: 5.808,09 грн. за період з 04.12.2009 р. по 04.06.2010 р., 767,66 грн. за період з 24.12.2009 р. по 24.06.2010 р. Відтак, вимога про стягнення 11.416,27 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 6.575,75грн.

При цьому пеня за несвоєчасність розрахунків за накладними № 00000041 від 24.02.2010 р. на суму 17.408,63 грн. та № 00000042 від 24.02.2010 р. на суму 7.600 грн. судом першої інстанції обґрунтовано не нарахована.

Колегія суддів враховує, що поставка за зазначеними накладними № 00000041 від 24.02.2010 р. на суму 17.408,63 грн. та № 00000042 від 24.02.2010 р. на суму 7.600 грн. відбулася після закінчення дії Договору № 9/2009 від 22.01.2009 р. Проте в них чітко вказаний строк оплати за товар 26.03.2010 р.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором позивачем також нараховано 8.377,99 грн. інфляційних втрат та 2.759,15 грн. 3 % річних за період з 04.12.2009 р. по 22.11.2010 р.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також, беручи до уваги період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що визначений судом згідно видаткових накладних № 00000224 від 04.11.2009 р., № 00000253 від 24.11.2009 р., № 00000041 від 24.02.2010 р., № 00000042 від 24.02.2010 р., арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 04.12.2009 р. по 31.10.2010 р. та 3 % річних, нарахованих за період з 04.12.2009 р. по 22.11.2010 р. з урахуванням суми заборгованості складає 6.398,35 грн. інфляційних втрат та 2352,17 грн. 3 % річних відповідно. Відтак, вимога про стягнення 8.377,99 грн. інфляційних втрат та 2.759,15 грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 6.398,35 грн. інфляційних втрат та 2352,17 грн. 3 % річних.

Крім того позивач просить покласти на відповідача витрати, повязані з оплатою послуг адвоката в розмірі 11.033,18 грн.

Апелянт стверджує, що в своїй позовній заяві представником позивача не було надано належного обґрунтування розміру адвокатських послуг, а надані представником позивача до суду документи підтверджують факт надання юридичних послуг без посилання на Договір № 9/2009/1315ю, згідно якого подана позовна заява.

Вказані посилання апелянта колегією суддів відхиляються з наступних підстав.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду, зокрема, копію адвокатського ордеру серії КМ № 050052 від 01.09.2010 р. (а. с. 21), копію квитанцій до прибуткових касових ордерів № 256 від 01.10.2010 р. та № 271 від 19.11.2010 р. на загальну суму 11.033,18 грн. (а. с. 23, 25, 112) та акти прийняття послуг на загальну суму 11.033,18 грн. (а. с. 22, 24, 111).

Повноваження адвоката ОСОБА_1 підтверджуються також довіреністю від 01.09.2010 р. (а. с. 83), а його участь в судових засіданнях як представника позивача протоколами судових засідань від 05.11.2010 р., 15.11.2010 р., 22.11.2010 р.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002 р.).

Відповідно до статті 2 Закону України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати” мінімальний розмір заробітної плати з 01.10.2010 р. по 30.11.2010 р. складає 907грн.

Враховуючи наведене, мінімальний розмір заробітної плати станом на момент звернення позивача до суду (25.10.2010 р.), а також предмет даного спору, місцевий суд обґрунтовано обмежив розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та прийшов до підставного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11.033,18 грн. витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката, підлягає частковому задоволенню в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а саме у розмірі 1.814 грн. (907грн. Ч 2).

Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення 96.575,29 грн. основного боргу, 6.575,75 грн. пені, 6.398,35 грн. інфляційних втрат, 2.352,17 грн. 3 % річних та 1.814грн. витрат на послуги адвоката є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2010 р. у справі № 17/191-10 прийнято з повним та всебічним зясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2010 р. у справі № 17/191-10 без змін.

2. Матеріали справи № 17/191-10 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяШипко В.В.

СуддіБорисенко І.В.

Євсіков О.О.