Постанова № 13722325, 02.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2011                                                                                           № 38/46

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Гольцова Л.А.

          Рябуха В.І.

при секретарі:           Філоненко М.В.

за участю представників:

позивача: Заброда М.Л., дов.від 18.06.10,

відповідача 1: Косар Б.М., нот.зав.дов.від 13.10.09 № 1073/09,

відповідача 2: не з’явились, про час і місце розгляду скарги були повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр стратегічних інвестицій"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2010

у справі № 38/46 (Власов Ю.Л. )

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр стратегічних інвестицій”

до                                                   1) Публічного акціонерного товариства “Альфа-банк”

                                                  2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький автоскладальний завод”

про                                                   визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр стратегічних інвестицій” (надалі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Альфа-банк” (надалі – відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцький автоскладальний завод” (надалі – відповідач 2) про визнання виконавчого напису № 6290, виданого 06.10.09 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.10 в позові відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що нормами матеріального права не передбачено такого способу захисту як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. за № 6290, вчиненого 06.10.09, таким, що не підлягає виконанню. Скаргу аргументовано тим, що на дату вчинення виконавчого напису між відповідачем 1 та позивачем існував спір про стягнення солідарно заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 26.12.08 № 406-МВ/08 (справа № 13/33); наявність такого спору доводить відсутність безспірної заборгованості за договором, що вказує на неправомірність оспорюваного виконавчого напису.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.10 прийнято до розгляду апеляційну скаргу, порушено апеляційне провадження у справі № 38/46 та призначено її розгляд на 26.04.10.

Розгляд справи відкладався ухвалою суду на 12.05.10.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.10 було зупинено апеляційне провадження у даній справі до вирішення справи № 22/168.

07.12.10 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки Київським апеляційним господарським судом 28.09.10 було прийнято постанову по справі № 22/168. Таким чином, обставини, які стали підставою для зупинення провадження у справі № 38/46, відсутні.

В зв’язку з виходом судді Григоровича О.М. у відставку, розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.12.10 № 01-12/1/18 змінено склад колегії суддів у даній справі на наступний: Гольцова Л.А. – головуючий суддя, судді Калатай Н.Ф., Рябуха В.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.10 поновлено апеляційне провадження у справі № 38/46, розгляд апеляційної скарги призначений на 10.01.11.

Розпорядженням в.о.Голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 05.01.11 № 01-23/1/4 замість судді Калатай Н.Ф. до складу колегії введено суддю Ропій Л.М.

В судове засідання 10.01.11 представники відповідача 2 не з’явились.

Представником позивача подано доповнення до апеляційної скарги на оскаржуване рішення. Згадане доповнення не було надіслано позивачем відповідачу 2 у справі. Представник відповідача 1 отримав нарочно копію доповнень в судовому засіданні.

Необізнаність відповідачів зі змістом доповнень до апеляційної скарги не дала можливості здійснити розгляд апеляційної скарги та доповнень до неї в даному судовому засіданні, в зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 02.02.11.

В судовому засіданні відповідач 1 надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

Присутній представник позивача не змінив власної позиції щодо предмету спору та поданої апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, дослідивши наявні докази, колегія суддів встановила наступне.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, виходив з того, що нормами матеріального права не передбачено такого способу захисту як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ч. 7 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Таким чином, в разі оспорення заявником достовірності засвідченого факту, прав і обов’язків, основаних на вчиненій нотаріальній дії, чи правильності документів, необхідних для цього, або коли іншими особами оспорюються права й обов’язки, набуття яких пов’язане з вчиненням нотаріальних дій, відповідні заяви розглядаються в порядку позовного провадження.

Зокрема, згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи тощо мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні господарських договорів та з інших підстав.

Частиною 3 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Відтак, законодавцем чітко передбачено, що спори про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, розглядаються за наявності певного суб'єктного складу учасників, встановленого положеннями ст. 1 ГПК України, господарським судом за позовом боржника до стягувача.

Суб’єктний склад даної справи відповідає положенням ст.1 ГПК України.

Крім того, колегія суддів також приймає до уваги рекомендації Вищого господарського суду від 27.06.2007 № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам». В п.21 Рекомендацій зазначено, що спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса вирішується господарським судом за позовом боржника до стягувача, якщо суб'єктний склад сторін спору відповідає приписам статті 1 ГПК.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність такого способу захисту як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується розгляду позовних вимог по суті, то колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 11.11.09 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 15808360. Підставою для відкриття виконавчого провадження став виконавчий напис приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. № 6290, вчинений 06.10.09 на договорі іпотеки земельної ділянки № 1080/08.

Спір у даній справі виник з причини того, що позивач вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Матеріали справи свідчать, що 26.12.08 між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 406-МВ/08, відповідно до якого відповідач 1 відкрив відповідачу 2 мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію, та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами надав відповідачу 2 кредит в порядку і на умовах визначених цим договором.

В свою чергу, відповідач 2 зобов’язався використовувати кредит з метою, зазначеною у п.1.5 договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати відповідачу проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути відповідачу 1 кредит у терміни, встановлені цим договором.

30.12.08 між позивачем та відповідачем 1 у забезпечення виконання кредитних зобов’язань було укладено договір іпотеки земельної ділянки № 1080/08, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за № 30730 (далі – договір іпотеки).

Відповідно до ст.1 договору іпотеки позивач передав відповідачу 1 у іпотеку нерухоме майно, зазначене у п.3.1 цього договору, а відповідач 1 прийняв його у іпотеку та набув права одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами позивача, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.6.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено відповідачем 1 на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог відповідача 1.

У відповідності до ст.35 Закону України від 05.06.03 № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон про іпотеку) у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Матеріали справи свідчать, що 29.04.09 відповідач 1 звернувся до позивача та відповідача 2 з вимогою про усунення порушень та сплату заборгованості за кредитом, за процентами та пені в загальній сумі 30152458,16 доларів США (арк.59-61). Дану вимогу відповідач 2 отримав 06.05.09, а позивач – 13.05.09, на що вказують повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.62-63).

В останньому реченні частини 1 ст.35 Закону про іпотеку вказано, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

06.10.09 відповідач 1 звернувся до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису (арк.26-28).

Того ж дня, 06.10.09, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. було вчинено на договорі іпотеки виконавчий напис № 6290, згідно якого було запропоновано звернути стягнення на земельну ділянку загальною площею 3,0875 га, що належить на праві власності позивачу на підставі договору іпотеки земельної ділянки № 1080/08.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882, встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999.

У відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

За наявності спору між сторонами нотаріус відмовляє у вчиненні виконавчого напису та роз’яснює порядок стягнення заборгованості у судовому порядку.

Позивач посилається на те, що у відповідача 1 не було підстав стверджувати про наявність у нього документів, підтверджуючих безспірність заборгованості, оскільки на дату вчинення виконавчого напису між відповідачем 1 та позивачем існував спір про стягнення солідарно заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 26.12.08 № 406-МВ/08 (справа № 13/33).

В матеріалах справи наявні ухвала Господарського суду Полтавської області від 20.03.09 про порушення провадження у справі № 13/33 за позовом ЗАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод», Корпорації «Автоінвестстрой», ТОВ «Автосервіс-Т», ТОВ «ХК «Кременчуцький автоскладальний завод», ТОВ «Авто-Холдинг», ТОВ «Інтер-Авто» про стягнення заборгованості та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.12.09 у даній справі (арк.96-98).

З вказаної ухвали вбачається, що у даній справі стягується заборгованість за кредитною угодою, тоді як підставою вчинення виконавчого напису був договір іпотеки.

Крім того, зобов’язання перестає діяти у разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ст.598 ЦК України). Ці підстави, зазначені в ст.ст599, 600, 601, 604-609 ЦК України, не передбачають підставою припинення зобов’язання порушення провадження у справі про стягнення боргу.

Саме по собі, зокрема, прийняття рішення суду про стягнення боргу, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зміна мотивувальної частини не вплинула на висновки Господарського суду міста Києва, викладені в резолютивній частині рішення від 26.01.10 у справі № 38/46, про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.10 у справі № 38/46 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр стратегічних інвестицій” - без задоволення.

2.          Матеріали справи № 38/46 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Ропій Л.М.

Судді                                                                                          Гольцова Л.А.

                                                                                          Рябуха В.І.

07.02.11 (відправлено)