Постанова № 13722322, 26.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2011                                                                                           № 7/137-21/105

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           Алданова С.О.

          Тищенко О.В.

при секретарі:           Карнафель О.В.

За участю представників:

від прокуроратури – Греськів І.І. (посвідчення №214 від 24.06.2010 р.)

від позивача - Кіян А.В. (довіреність №217 від 13.10.2010 р.)

                     - Тарасенко К.В. (довіреність №04 від 06.01.2011 р.)

від відповідача - Лозицький О.В. (довіреність №09/05 від 14.05.2010 р.)

                     - Чудовська М.В. (довіреність №09/04-14 від 19.11.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступник прокурора м.Києва та Державного підприємства

«Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.11.2010

у справі № 7/137-21/105 (Шевченко Е.О. .....)

за позовом                               Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до                                                   ВАТ "Акціонерний банк "Енергобанк"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 78508011,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 р. первісний позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ «АБ «Енергобанк» на користь ДП «НЕК «Укренерго» 7575000,91 грн. індексу інфляції, 2065713,00 – 3% річних, 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті первісних позовних вимог відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Енергобанк» 16271333,96 грн. боргу, 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2010 р. у справі №7/137 рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 р. скасовано в частині задоволення зустрічного позову. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 р. у справі №7/137 залишено без змін.

При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Енергобанк» 6604884,95 грн. боргу, 25500,00 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що при регулюванні спірних правовідносин щодо наслідків при достроковому витребуванні вкладу вкладником, які виникли із договору банківського вкладу №6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008 р., підлягає застосуванню ч. 3 ст. 1060 ЦК України. У зв’язку з тим, що вклад відповідачу за зустрічним позовом був повернутий до спливу строку, на підставі ч. 3 ст. 1060 ЦК України проценти за цим вкладом мають бути виплачені в розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. Правовий аналіз договору свідчить про те, що сторони передбачили в ньому наслідки його дострокового розірвання, а саме: п.п. 2.6-2.8 договору банківського вкладу №6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008 р. передбачено, ситуацію, коли банк ініціює таке дострокове розірвання у зв’язку з незгодою вкладника змінювати процентну ставку за договором. Саме в цьому випадку договір достроково розривається і банк, згідно п. 2.8 договору, зобов’язується виплатити вкладнику проценти по депозиту на дату дострокового припинення договору. Право вкладника на дострокове повернення депозитного вкладу або його частини регулюється п. 2.5 договору банківського вкладу, яким не передбачено сплату більш високого проценту, аніж за вкладами на вимогу. З огляду на те, що договором не передбачено сплату більш високого проценту, то згідно ч. 3 ст. 1060 ЦК України проценти мають бути виплачені в розмірі процентів за вкладами на вимогу. Крім того, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви АБ «Енергобанк» від 12.11.2010 р. відбулось відповідно до законодавства України.

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції було неповно досліджено матеріали справи, а також зазначено, що вказане рішення є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи і прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заступник прокурора міста Києва, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків обставинам справи, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для його скасування.

Представники позивача за первісним позовом в судовому засіданні повністю підтримали доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі.

Представник прокуратури в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі.

Представники відповідача за первісним позовом проти доводів апеляційних скарг заперечували, просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

У судовому засіданні 26.01.2011 р. представником відповідача за первісним позовом було подано клопотання про зміну найменування банку, у зв’язку з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства», в частині зазначення типу товариства, на Публічне акціонерне товариство «Енергобанк».

Відповідно до вимог ст. 25 ГПК України, колегія суддів ухвалила задовольнити клопотання та здійснити заміну Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Енергобанк» на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Енергобанк».

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва суд касаційної інстанції встановив наступні обставини, які не були прийняті судом першої інстанції до уваги:

1.          «Ані Договором, ані нормативно-правовим актом не встановлено права Банку у випадку дострокового розірвання Договору вимагати повернення всіх або частини процентів, нарахованих та сплачених відповідно до умов Договору впродовж строку його дії» (абзац 1 стор. 3 Постанови);

2.          «Стаття 1060 ЦК України підлягає застосуванню у тих випадках, коли договір банківського вкладу розривається достроково і відповідно до умов договору, проценти за депозитом мають нараховуватися і сплачуватися наприкінці строку дії договору, тобто в разі коли проценти за користування депозитними коштами на момент розірвання договору вкладу банком ще не нараховані і не сплачені. В даному випадку сторони обумовили, що нарахування і сплата відсотків здійснюється не по закінченню строку дії Договору або при його достроковому розірванні, а щомісячно на суму фактичного залишку на депозитному рахунку за ставкою 12% річних, (абзац 3,4 стор. 3 Постанови);

3.          «Банк взяв на себе зобов'язання, незалежно від строку дії Договору і підстав його припинення, регулярно, щомісячно нараховувати та сплачувати проценти за користування депозитними коштами до дня розірвання Договору у судовому порядку, що і фактично відбулось. Підстав для перерахунку суми процентів і пред'явлення вимог про повернення суми вже фактично сплачених процентів у разі дострокового розірвання ані Договором, ані законодавством України не передбачено» (абзац 5 стор. 3 Постанови).

Таким чином, сторони є вільними у визначенні умов договору, і в разі їх погодження, такі умови є обов'язковими до виконання обома сторонами.

Зазначений висновок повністю кореспондується з положеннями статей 627, 629 ЦК України, що у свою чергу унеможливлює застосування статті 1060 ЦК України, оскільки сторони умовами Договору погодили процентну ставку за депозитом при достроковому його розірванні на рівні 12% річних.

З урахуванням фактичних обставин справи, застосуванню підлягає частина 4 статті 653 ЦК України, відповідно до якої сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 1060 ЦК України, в частині можливості Банку застосовувати при дострокову розірванні договору банківського депозиту процентну ставку за вкладами на вимогу на рівні 1%, оскільки Договором передбачено іншу процентну ставку, а саме 12%.

Відповідно до пункту 1.2. Договору вкладник (ДП «НЕК «Укренерго») перераховує банку, протягом 2-х банківських днів з моменту підписання Договору, на депозитний рахунок №26152325401 в АБ «Енергобанк», тимчасово вільні грошові кошти в сумі 150000000 грн., з правом подальшої зміни (збільшення або зменшення) суми депозиту. Дата зарахування коштів на зазначений рахунок являється для цього Договору датою внесення Депозиту. Вкладник перераховує грошові кошти на строк до 13 травня 2010 року.

Відповідно до пункту 1.3. Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 481, довгостроковий вклад (депозит) - це розміщені або залучені кошти на строк більше ніж один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти за Договором залучалися на період з 13.05.2008 р. по 13.05.2010 р., можна дійти висновку, що Договір є довгостроковим (строковим), оскільки кошти були розміщені на строк більший за 1 рік.

Таким чином, грошові кошти за Договором мають обліковуватись Банком на рахунку для довгострокових вкладів (депозитному рахунку), а саме рах. № 2615 група 261.

Рішенням правління АБ «Енергобанк» (Протокол №5 від 21.03.02) визначено, що: «Плата за залишки коштів, що знаходились на поточному рахунку не менше одного банківського дня в сумі 50000 грн. і більше - встановлюється у розмірі 1% річних».

Статтею 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки.

Згідно Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. №492 банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки та вкладні (депозитні) рахунки.

Пункт 1.8. зазначеної інструкції визначає поточний рахунок, як рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Той самий пункт Інструкції визначає вкладний (депозитний) рахунок, як рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Таким чином, можна дійти висновку про неможливість ототожнення термінів «вклад на вимогу» та «поточний рахунок», оскільки правовідносини за вкладним (депозитним) та поточним рахунками виникають з різних договорів, в яких зазначаються конкретні умови повернення грошових коштів та відсоткові ставки за користування ними.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції неправомірно застосував процентну ставку на рівні 1% (Протокол №5 від 21.03.2002 р.), яка застосовується до залишків коштів на поточних рахунках, до залишків коштів, що знаходились на депозитному рахунку ДП «НЕК «Укренерго» відповідно до Договору банківського вкладу №6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008 р..

У зв'язку з тим, що Банк не встановив іншу проценту ставку при достроковому розірванні договору банківського вкладу (оскільки Протокол №5 від 21.03.2002 р.) не може застосовуватись до депозитних рахунків), ніж встановлена пунктом 2.1. Договору, то частина 3 статті 1060 ЦК України не підлягає застосуванню у правовідносинах, що складалися між сторонами під час розірвання Договору банківського вкладу №6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008 р..

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було здійснено належної оцінки наявних в матеріалах доказів.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ДП «НЕК «Укренерго» та Заступник прокурора міста Києва, обґрунтували апеляційні скарги належним чином, у зв’язку з чим, вказані апеляційні скарги підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. у справі №7/137-21/105 не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасоване в частині задоволених зустрічних позовних вимог з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. у справі №7/137-21/105 задовольнити.

Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. у справі №7/137-21/105 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. у справі №7/137-21/105 скасувати в частині задоволених зустрічних позовних вимог.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 56, Р. №3519991, в ПАТ «Енергобанк», МФО 300272, код ЄДРПОУ 19357762), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ-32, вул. Комінтерну, 25, код ЄДРПОУ 00100227) 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Смірнова Л.Г.

Судді                                                                                          Алданова С.О.

                                                                                          Тищенко О.В.