Постанова № 13722316, 03.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2011                                                                                           № 05/968

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           Вербицька О.В.

          Буравльов С.І.

при секретарі:           Гордієнко Л.М.

За участю представників:

від позивача -не з’явився

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "МАРЕЛЛІ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.09.2010

у справі № 05/968 (Швидкий В.А. .....)

за позовом                               ТОВ "Торговий дім "Логос"

до                                                   ТОВ "МАРЕЛЛІ"

                                                  ТОВ "Черкаський ДОК"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 39113,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.09.2010 року у справі № 05\968 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Логос” (далі – позивач, ТОВ “Торговий дім “Логос”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мареллі” (далі – ТОВ “Мареллі”, відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський деревообробний комбінат” (далі – ТОВ “Черкаський ДОК”, відповідач 2) про стягнення 39 113, 03 грн. , позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “Мареллі” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач 1 зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.1..2010 року апеляційну скаргу відповідача 1 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 45 хв. 25.01.2011 року.

24.01.2011 року від представника Міняйло Н. надійшла телеграма з проханням відкласти розгляд справи у зв’язку з відсутністю директора .

25.01.2011 року в судове засідання представники сторін не з’явились. Про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Колегія суду ухвалила відкласти розгляд справи на 03.02.1011 року на 09 год. 30 хв.

03.02.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції повторно не з’явились представники позивача та відповідача 1 та відповідача 2. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ “Мареллі” підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2008 року між позивачем (власник) та відповідачем-2 (клієнт) укладено договір № 12-08 на використання митно-ліцензійного складу позивача для зберігання товарів та їх комплексної обробки (Договір зберігання).

Відповідно до п. 1.1 Договору зберігання, належний позивачу митно-ліцензійний склад використовується для розміщення товарів, дозволених для зберігання, що потребують особливих умов зберігання, або тих, що можуть завдати шкоди іншим товарам. Об’єкт та термін зберігання товару визначається власником складу та клієнтом на кожну товарну партію окремими доповненнями до цього Договору на підставі наданих клієнтом специфікацій.

Як вбачається з доповнення № 2 від 05.05.2008 року до Договору зберігання, ТОВ “Черкаський ДОК”, передав на зберігання фарбувальну лінію (комплектний об’єкт. Крім того, сторони продовжили строк дії Договору зберігання до 04.02.2011 року.

Згідно з п. 3.1 Договору зберігання, відповідач 2 оплачує послуги за цим Договором у відповідності до діючих тарифів шляхом готівкового або безготівкового розрахунку не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання рахунку і підписання акту про виконані роботи. Плата за зберігання товарів, навантажувально-розвантажувальні роботи та інші додаткові послуги стягується згідно з діючими тарифами (прейскурантами) і за цим Договором становить 2,00 грн. за 1 кв.м. на добу зайнятої товаром площі з урахуванням технологічних проходів (п.3.2).

В свою чергу, 30.01.2009 року між позивачем (кредитор) та відповідачем-1 (поручитель) укладено договір поруки № 46/4 ( Договір поруки), згідно з яким останній поручився перед позивачем за виконання обов’язку ТОВ “Черкаський ДОК”, щодо сплати заборгованості за Договором зберігання.

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання ТОВ “Черкаський ДОК”, зобов’язань щодо сплати заборгованості за Договором зберігання. У відповідності до предмету Договору зберігання (п.п. 1.1, 1.2, 3.2, 3.3) митно-ліцензійний склад відповідачем-2 використовується для розміщення лінії фарбування (комплектний об’єкт). Відповідач-2 зобов’язався зберігати зазначену лінію фарбування до 04.02.2011 із щомісячною оплатою за її зберігання з розрахунку 125 кв.м. займаної площі за ціною 2,00 грн. за 1 кв.м. на добу, і складає 7500,00 грн. (30 календарних днів), або 7750,00 грн. (31 календарний день). Строк виконання зобов’язання за Договором зберігання становить до 04.02.2011 (п.2.2).

Згідно з п. 3.1 Договору поруки відповідач-1, як поручитель, зобов’язаний самостійно виконати зазначений обов’язок відповідача-2 перед позивачем.

Відповідно до п. 3.2 Договору поруки, у випадку виконання поручителем обов’язку боржника за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього Договору, кредитор зобов’язується передати поручителю всі документи, що підтверджують обов’язок боржника у 3-денний строк з дня виконання обов’язку

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Торговий дім “Логос” просить суд стягнути з відповідача 1, як поручителя, заборгованість за Договором зберігання за період грудень 2009 року-квітень 2010 року. В підтвердження позовних вимог ТОВ “Торговий дім “Логос” надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за грудень 2009 року, січень, лютий, 2010 року, які підписані представником відповідача-1. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за березень, квітень 2010 року позивачем направлено на адресу відповідачу-1, що підтверджується поштовими повідомленнями від 09.04.2010 року та 06.05.2010 року.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що саме відповідач 1, на виконання вимог Договору зберігання, повинен оплатити послуги з часу отримання рахунку і підписання актів виконання робіт. В свою чергу, саме з часу підписання сторонами (за Договором зберігання) актів виконаних робіт, у позивача, в разі несплати коштів відповідачем 2, настає право вимоги до ТОВ “Мареллі” заборгованості, у відповідно до умов Договору поруки.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вищевказані акти виконаних робіт на адресу ТОВ “Черкаський ДОК” не направлялись, а отже, право вимоги як до боржника, так і до поручителя у ТОВ “Торговий дім “Логос” не настало.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного, на думку апеляційної інстанції ТОВ “Торговий дім “Логос” не доведено вимоги позовної заяви, отже, вона не підлягає задоволенню.

В свою чергу, апеляційна скарга ТОВ “Мареллі” підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку. Порушив норми матеріального права, що призвело до скасування рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мареллі” на рішення господарського суду Черкаської області від 28 вересня 2010 року у справі № 05\968 – задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Черкаської області від 28.09.2010 року у справі № 05\968 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Логос” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мареллі”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський деревообробний комбінат” про стягнення 39 113, 03 грн. – скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Логос” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мареллі”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський деревообробний комбінат” про стягнення 39 113, 03 грн. – відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Логос” ( 18003 м. Черкаси, вул. Різдвяна, 175, код 30705409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мареллі” ( 18030 м. Черкаси, вул. Чигиринська, 15, код 36262384) - 191 грн. 00 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд Черкаської області видати відповідний наказ.

Справу № 05\968 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Андрієнко В.В.

Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Буравльов С.І.

04.02.11 (відправлено)