Постанова № 13722307, 01.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2011                                                                                           № 53/392

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорна Л.В.

          Калатай Н.Ф.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Колядкіна Т.М., Чвірук О.В.

від відповідача – Харабара Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство економіки України

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.12.2010

у справі № 53/392 (Грєхова О.А. .....)

за позовом                               ТОВ "Інверсія"

до                                                   Міністерство економіки України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 115 890,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2010 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства економіки України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00014769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інверсія» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2-А, 43, код ЄДРПОУ 30217682) 94032 (дев’яносто чотири тисячі тридцять дві) грн. 00 коп. основного боргу, 940 (дев’ятсот сорок) грн. 32 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Міністерство економіки України подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.2010 року у справі № 53/392.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що факт наявності договору та його виконання не перевірявся судом першої інстанції, а висновок суду про наявність боргу зроблено на підставі копій документів, що не є належними доказами у справі, оскільки вони не підтверджують обставини, що мають значення для справи. Зокрема у матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про наявність повноважень щодо підписання вищевказаного договору з боку Позивача.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2011 року апеляційну скаргу Міністерства економіки України прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 01.02.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.11.2009 року між ТОВ «Інверсія»(постачальник) та Міністерством економіки України (замовник) укладено договір поставки № 0902 (надалі –Договір), відповідно до умов якого постачальник бере на себе обов’язки з постачання, доставки комп’ютерного устаткування у кількості 12-ти портативних персональних комп’ютерів (ноутбуків) з параметрами: процесор: Intel Pentium Dual Core P7350 2.0/пам'ять 2048 MB/HDD 160 GB/оптичний пристрій DVD+RW/екран 15.4 WXGA/відео ATI Mobility Radeon HD 3470 256MB/адаптер WiFi bg/операційна система Windows Home Premium (п. 1.1).

П. 1.2 Договору Замовник зобов’язався прийняти та оплатити вартість товару в порядку і на умовах, передбачених Договором.

Згідно з розділом 3 Договору: постачальник бере на себе обов’язки передати товар замовнику в строк не пізніше 5-ти днів після набрання чинності даним Договором, а також гарантійні документи та документи по його експлуатації (п. 3.1). Замовник бере на себе обов’язок прийняти товар від постачальника і здійснити оплату в строки і порядку, передбачені цим Договором. Право власності переходить до замовника з моменту передачі товару в порядку, визначеному в п. 4.2. Договору (п. 3.2). Оплата замовником товару здійснюється не пізніше 10-ти днів після постачання товару шляхом перерахування грошей на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури та видаткової накладної (п. 3.3). Постачання товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс-2000) за адресою замовника (п. 3.4).

В п. 4.2. Договору сторони погодили, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим замовником за кількістю згідно з п. 1.1 даного Договору та підписаними сторонами накладними на момент прийому/передачі товару.

Відповідно до п. 5.1. Договору ціна одиниці товару, що поставляється за цим договором складає 7836,00 грн. з урахуванням ПДВ 1306,00 грн. Загальна вартість товару, що постачається становить 94032,00 грн. з урахуванням ПДВ 15672,00 грн.

Приписами статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 статті 793 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач отримав від позивача за Договором товар на загальну суму 94032,00 грн., що підтверджується витратною накладною № 1118 від 04.11.2009 та довіреністю на отримання ТМЦ серія НБЖ № 462843 (в матеріалах справи).

В силу п. 3.3. Договору розрахуватися за отриманий товар відповідач мав не пізніше 10-ти днів з моменту поставки товару.

Проте, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобов’язання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в оспорюваній сумі, наявність якої підтверджується матеріалами справи.

Матеріали справи також свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про оплати поставленого товару № 12-14 від 09.12.2009 року та № 04-16 від 12.04.2010 року.

На претензії позивача відповідач надав лист 02.11.2009 № 2110-20/20 в якому гарантував оплату вартості портативних персональних комп’ютерів (ноутбуків) у кількості 12-ти одиниць, що поставлені згідно з договором № 0902 від 03.11.2009 на загальну суму 94032,00 грн.

Враховуючи вказані обставини та те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 94032,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, суд першої інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження апелянта про те, що позивачем не надано оригіналів договору, витратної накладної № 1118 від 04.11.2009 та довіреності на отримання ТМЦ серія НБЖ № 462843, а відповідно наявності боргових зобов'язань з боку Мінекономіки доведено не було, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки в судовому засідання оригінали даних документів було надано позивачем та оглянуто колегією суддів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 20.12.2010 року у справі № 53/392 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 53/392 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Калатай Н.Ф.

07.02.11 (відправлено)