Постанова № 13722306, 01.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2011 № 14/131

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів: Чорна Л.В.

Калатай Н.Ф.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_2

від відповідача не з'явився.

-

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Новгород-Сіверське автотранспортне підприємство 17443"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2010

у справі № 14/131 (ОСОБА_3 .....)

за позовом Фізична-особа підприємець ОСОБА_2

до ВАТ "Новгород-Сіверське автотранспортне підприємство 17443"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 6516,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.11.2010 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Новгород-Сіверське АТП 17443” (вул. Чкалова,9, м. Новгород-сіверський, р/р 2600090079 в ВАТ “Ощадбанк” м. Новгород-сіверський, код 03119546) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в АТ “УкрСиббанк” м. Харків, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5729 грн. 69 коп. боргу з врахуванням індексу інфляції, 350 грн. 52 коп. три проценти річних, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 11.11.2010 року у справі № 14/131, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що рішення винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2010 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 01.02.2011 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суддів.

Представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В засідання суду, призначене на 01.02.2011 року відповідач повноважних представників не направив та не повідомив суд про причини їх неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 5729 грн. 69 коп. боргу з врахуванням індексу інфляції, 350 грн. 52 коп. три проценти річних (позовні вимоги з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог).

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_4 ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання АДРЕСА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 21.11.2005 року, номер запису 24350000000000480.

Як вбачається з матеріалів даної справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 21.12.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір щодо надання юридичних послуг, згідно п. 1 якого замовник (відповідач по справі) доручає, а юрист (позивач по справі) бере на себе зобовязання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 5 договору він набирає чинності з 01.01.2007 року та діє на строк до 31.12.2007 року, а в частині проведення розрахунків за надані послуги (виконану роботу) до повного виконання. Після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на наступний календарний рік на тих самих умовах і так кожного року.

Відповідно до п. 3 договору замовник зобовязується оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень, оплачувати послуги юриста на підставі та у відповідності до щомісячних актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1 договору за роботу (послуги), виконану юристом та витрати, необхідні для виконання його доручень, на підставі та у відповідності до актів виконаних робіт, замовник перераховує вказані в актах виконаних робіт грошові суми протягом 3-х днів з дня підписання відповідного акту виконаних робіт на поточний рахунок юриста.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норм ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач надав юридичні послуги на суму 7200 грн., а відповідач прийняв їх згідно актів виконаних робіт, які підписані сторонами та скріплені їх печатками і оригінали яких надані позивачем до матеріалів справи, а саме від 01.05.2007 року за надані юридичні послуги в квітні 2007 року на суму 600 грн., від 01.06.2007 року за надані юридичні послуги в травні 2007 року на суму 600 грн., від 01.07.2007 року за надані юридичні послуги в червні 2007 року на суму 600 грн., від 01.08.2007 року за надані юридичні послуги в липні 2007 року на суму 600 грн., від 03.09.2007 року за надані юридичні послуги в серпні 2007 року на суму 600 грн., від 03.10.2007 року за надані юридичні послуги в вересні 2007 року на суму 600 грн., від 05.11.2007 року за надані юридичні послуги в жовтні 2007 року на суму 600 грн., від 04.12.2007 року за надані юридичні послуги в листопаді 2007 року на суму 600 грн., від 04.01.2007 року за надані юридичні послуги в грудні 2007 року на суму 600 грн., від 04.02.2008 року за надані юридичні послуги в січні 2008 року на суму 600 грн., від 04.03.2008 року за надані юридичні послуги в лютому 2008 року на суму 600 грн., від 04.04.2008 року за надані юридичні послуги в березні 2008 року на суму 600 грн. Окрім того, у перелічених актах вказано, що надані юристом юридичні послуги підприємством прийняті і зауваження відсутні. Проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково у сумі 3200,00 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями виписок банку від 02.01.2008 року на суму 600,00 грн., від 19.03.2007 року на суму 600,00 грн., від 28.12.2007 року на суму 2000,00 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 4000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Умовами договору щодо надання юридичних послуг від 21.12.2006 року передбачена оплата послуг юриста на підставі та у відповідності до щомісячних актів виконаних робіт. У наданих позивачем актах виконаних робіт за період квітень 2007 року березень 2008 року сторони чітко визначили вартість наданих юридичних послуг, вказані акти не містять жодних заперечень відповідача щодо якості та вартості надання послуг, а тому суд доходить висновку, що між сторонами досягнуто згоди щодо ціни договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного та законного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 4000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати наданих послуг, а відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 5729,69 грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 350,52 грн.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та цілком законного висновку що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 11.11.2010 року у справі № 14/131.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 11.11.2010 року у справі № 14/131 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 14/131 повернути до господарського суду Чернігівської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддяБаранець О.М.

СуддіЧорна Л.В.

Калатай Н.Ф.

07.02.11 (відправлено)