Постанова № 13722305, 01.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2011                                                                                           № 06/1964

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорна Л.В.

          Калатай Н.Ф.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Оскорбін А.Г.

від відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Черкаський асфальтобетонний завод"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.11.2010

у справі № 06/1964 (Анісімов І.А. .....)

за позовом                               ТОВ "Універбур"

до                                                   ВАТ "Черкаський асфальтобетонний завод"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 176044,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.11.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" м. Черкаси, вул. Чигиринська, 86, код 03327552 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Універбур" м. Суми, вул. Кірова, 36, код 34328050 – 18219 грн. 60 коп. штраф, 4030 грн. 29 коп. пеня, 1775 грн. 34 коп. витрат по сплаті держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог в сумі 155280 грн. 00 коп. боргу провадження припинено, в сумі 3 грн. 24 коп. пені відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Відкрите акціонерне товариство "Черкаський асфальтобетонний завод" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області та прийняти нове, яким відмовити в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 18219,60 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що за порушення грошового зобов’язання кредитор має право стягнути з боржника лише пеню. А стягнення одночасно пені та штрафу є неправомірним та суперечить нормам чинного законодавства.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 01.02.2011 року.

          Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

          Представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          В засідання суду, призначене на 01.02.2011 року відповідач повноважних представників не направив та не повідомив суд про причини їх неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

          Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

          Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.07.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 2707.

          У відповідності з цим договором Постачальник (позивач) зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором відвантажити бітум в кількості 500 тонн, а Покупець (відповідач) зобов’язується в порядку та на умовах визначених цим договором оплатити та прийняти бітум згідно додатку до договору.

          Згідно п. 4.1 договору за бітум, що є предметом поставки за цим договором Покупець здійснює оплату за одержаний бітум в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника, в строки вказані в додатку № 1 (строк оплати за поставлену продукцію на протязі 14 календарних днів).

          Згідно п. 5.3 договору у випадку не оплати або неповної сплати Покупцем вартості відвантаженого бітуму, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення починаючи з дня поставки бітуму, та штраф у розмірі 7% від неоплаченої суми.

          Позивач повністю виконав умови договору, здійснив поставку товару по накладних № 271 від 10.08.2010 року, № 279 від 17.08.2010 року згідно рахунків № 285 від 10.08.2010 року, № 293 від 17.08.2010 року на загальну суму 260280 грн. 00 коп.

          Відповідач прийняв товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних. Накладні підписані уповноваженим представником відповідача.

          Відповідач свої зобов’язання по договору належним чином не виконав. Оплату отриманого товару провів частково в сумі 105000 грн. 00 коп.

          Згідно розрахунку позивача на день подання позову борг становив –155280 грн. 00 коп.

          Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки Продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використання, а Покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

          З матеріалів справи вбачається 25.11.2010 року позивач подав заяву, якою повідомив, що основний борг в сумі 155280 грн. 00 коп. відповідачем перерахований (платіжні доручення додаються до позову), та просив прийняти рішення про стягнення з відповідача 18216,60 грн. штрафу та пені 4033,53 грн. Факт отримання товару підтверджено накладними наявними в матеріалах справи.

          В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що згадана заява є заявою про зменшення позовних вимог.

          П. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

          Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

          Тому, підстави для припинення провадження у справі у частині стягнення 155280 грн. 00 коп. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмета спору відсутні. Також відсутні підстави для припинення провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не відмовлялося від позовних вимог і які були прийняті судом, а зменшило позовні вимоги

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

          Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

          Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо стягнення пені за період з 25.08.2010 року по 11.11.2010 року в розмірі 4030 грн. 29 коп.

          Що стосується вимоги про стягнення штрафу колегія суддів відзначає наступне.

          Відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання –неустойки.

          Умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

          Колегія суддів вважає, що заявлені вимоги про одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені свідчить про намагання позивача застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і теж порушення договірного зобов’язання (прострочення виконання грошового зобов’язання), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 508 Цивільного кодексу України, згідно яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж правопорушення, а зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

          Вказане підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України (постанова від 29.10.2009 року № 8/80-09, постанова від 04.03.2010 року № 17/121).

          З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення першої інстанції в частині задоволення вимоги про стягнення штрафу не відповідає чинному законодавству, а тому в цій частині підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 25.11.2010 року у справі № 06/1964 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

          «Позов задовольнити частково.

          Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" м. Черкаси, вул. Чигиринська, 86, код 03327552 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Універбур" м. Суми, вул. Кірова, 36, код 34328050 –4030 грн. 29 коп. пені, 40 грн. 30 коп. витрат по сплаті держмита, 42 грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині в позові відмовити.»

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Універбур" (м. Суми, вул. Кірова, 36, код 34328050) на користь відкритого акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод" (м. Черкаси, вул. Чигиринська, 86, код 03327552) 91 грн. 10 коп. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги.

.          3. Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області

          4. Справу № 06/1964 повернути до господарського суду Черкаської області.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Калатай Н.Ф.

07.02.11 (відправлено)