Рішення № 137216785, 12.05.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/4484/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», за участю третіх осіб Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про розірвання договору та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернулася в суд з даним позовом, який мотивовано тим, що вона уклала договір на туристичне обслуговування з турагентом ОСОБА_2 , яка діяла від імені туроператора « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». За умовами договору відповідач зобов`язався надати комплекс туристичних послуг та подорож мала відбутися до Об`єднаних Арабських Еміратів, а саме в Дубаї готель Rove Mer Beach. Вартість послуг становить 107000грн., що еквівалентно 3708 доларів США, що нею було сплачено турагенту.

Однак дана туристична подорож не відбулася у зв`язку з агресією російської федерації проти України, введення воєнного стану, введення обмежень та закриттям авіасполучення.

Позивач неодноразово зверталася до відповідача з метою врегулювання питання повернення грошових коштів, однак останнім такі проігноровано.

Вважає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та істотно порушив умови договору.

З огляду на зазначене вважає, що відповідач зобов`язаний окрім сплачених нею за договором коштів також сплатити інфляційні втрати та 3% річних.

Також їй завдано моральну шкоду, яка полягає в необхідності докладати додаткових зусиль для повернення грошових коштів, присутності відчуття невизначеності, безпорадності та напруженості, відчуття недовіри до людей та зниження здатності розраховувати на добросовісність контрагентів в майбутньому. Вона та її сім`я перебували у невизначеності щодо майбутнього, в них відсутня змога планувати власне життя в умовах воєнного стану, оскільки відповідач не виходив на контакт з метою врегулювання можливості перенесення туристичної подорожі, зміни пункту виїзду тощо.

Представник третьої особи Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі АРМА) подав письмові пояснення на позов, у яких покликався на те, що на підставі ухвали слідчого судді АРМА передано в управління корпоративними правами у виді 100% статутного капіталу ТОВ «ТТВК» в розмірі 31570889,70грн., які належать «Кайфел Трейдінг Лімітед», кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_3 , громадянин російської федерації.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України введено воєнний стан. Неможливість завершення відповідачем туристичних послуг в повному обсязі пов`язана з форс-мажорними обставинами, так як з 05.30год. 24.02.2022р. в Україні діє воєнний стан та закрито авіасполучення через державний кордон.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. засвідчено військову агресію російської федерації проти України як форс-мажорні обставини.

ОСОБА_1 подала додаткові пояснення, в яких заначила, що відповідачем не надано доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України за його зверненням про введення воєнного стану як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання ним зобов`язань, чим не виконано обов`язку належного повідомлення про наявність такихї обставин.

Також позивач вважає, що доводи представника третьої особи щодо форс-мажорних обставин є необґрунтованими, оскільки предмет позову стосується стягнення коштів за фактично сплачені але неотримані послуги не з вини споживача.

Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач в позовній заяві та в додаткових поясненнях зазначила клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечила.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, заяви про розгляд справи без його участі та відзиву не подав.

Третя особа ФОП ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи без її участі, проти позову не заперечила.

Інші процесуальні дії

Ухвалою суду постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.03.2026р. закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

Оскільки відповідач був повідомлений про дату, час та місце судового засідання в порядку статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)) і в судове засідання не з`явився, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

29.01.2022р. між позивачкою ОСОБА_1 з однієї сторони та ФОП ОСОБА_2 , яка діє від імені і за дорученням ТОВ «ТТВК» тм «TUI Ukraine» укладено договір на туристичне обслуговування (надалі договір).

Відповідно до п.2.1 даного договору туроператор зобов`язався відповідно до бронювання Турагента, здійсненого за замовленням туриста (замовника) надати комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), надати інформаційно-консультаційні послуги, а Турист зобов`язався на умовах цього Договору прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п.4.3. договору, початком туристичного обслуговування вважається час вильоту літака міжнародного рейсу.

Пунктом 5.11 договору передбачено, що у випадку невиконання умов цього Договору з боку Туроператора, Турист має право вимагати повернення оплачених коштів за ненадані послуги у документально підтвердженому розмірі відповідно до законодавства.

Згідно з п.6.1., 6.2 договору сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у відповідності до умов договору та чинного законодавства України. Туроператор не несе відповідальності за відміну рейсу чи зміни часу відправлення/прибуття рейсу, пункту призначення авіарейсів і пов`язаних з цим змін програми туру, зміни обсягів і термінів надання туристичних послуг.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що Туроператор не несе відповідальності і не відшкодовує витрати Туриста за оплачені послуги, якими турист не скористався у період обслуговування з причин, що не залежать від Туроператора.

Відповідно до п.8.9 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до закінчення терміну Туру.

Позивачем отримано лист бронювання/програми туристичного обслуговування на три особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в Об`єднаних Арабських Еміратах, Дубаї, готель Rove Mer Beach в період з 03.03.2022р. по 12.03.2022р., транспортне обслуговування «авіа» маршрутом Київ-Шарджа-Київ. Вартість туристичного продукту становить 107000грн., яка еквівалентна 3708 доларів США за курсом НБУ, встановленим на дату укладання договору.

Позивачка оплатила вартість туристичних послуг за вищевказаним договором в розмірі 107000грн., що встановлено з рахунку на оплату №30 від 31.01.2022р., платіжною інструкцією №ІВ21114473 від 01.02.2022р.

Також, з повідомлення по заявці 5886890 від 01.02.2022р. встановлено, що грошові кошти було перераховано туроператору.

Оцінка суду

Позивачем ставиться питання про розірвання договору на туристичне обслуговування, повернення сплачених коштів та стягнення інфляційних втрат в розмірі 59211,94грн., 3% річних у розмірі 11942,96грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000грн.

Щодо розірвання договору

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 12.05.2020 у справі № 911/991/19, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 у справі № 922/2469/21, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22 неодноразово викладав висновок про те, що за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Отже, встановлення обставин закінчення строку дії договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про його розірвання, оскільки розірвання договору, строк дії якого закінчився, є неможливим як таке.

З огляду на викладене, обставини наявності/відсутності істотного порушення умов договору однією з його сторін не мають визначального характеру у вирішенні спору про розірвання договору, строк дії якого закінчився.

Судом встановлено, що тур мав початися 03.03.2022р. та завершитися 12.03.2022р. Тому, з врахуванням п.8.9 договору, термін договору закінчився 12.03.2022р.

В свою чергу, позивач звернулася до суду лише 24.11.2025р., тобто після закінчення строку дії договору, а тому підстави для його розірвання відсутні.

Щодо повернення сплачених коштів

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про туризм" туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо:

-невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста;

-невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь;

-невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Також слід розрізняти відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, яке сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, не могли передбачити, та повернення коштів, які були авансовані замовником послуг, однак послуги виконавцем надані не були.

Згідно ст. 25 Закону України "Про туризм", туристи і екскурсанти, серед іншого, мають право на отримання туристичних послуг, передбачених договором, та на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 918/631/19 у постанові від 22.09.2020 року, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, та від 3 квітня 2024 року № 910/21315/21).

Тобто, закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання. А тому можливим є виконання як позивачем, так і відповідачем зобов`язань за договором.

Окрім цього, відповідно до ч. 7ст. 20 Закону України «Про туризм» кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору, зокрема у разі: 1) погіршення умов туристичної подорожі, зміни її строків; 2) непередбаченого підвищення тарифів на транспортні послуги; 3) запровадження нових або підвищення діючих ставок податків і зборів, інших обов`язкових платежів; 4) істотної зміни курсу гривні до іноземної валюти, в якій виражена ціна туристичного продукту; 5) домовленості сторін.

Згідно з ч. 8ст. 20 Закону України «Про туризм», туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором.

Умовами договору передбачено обов`язок туроператора повернути усі сплачені туристом грошові кошти за туристичний продукт у випадку неможливості виконання умов, що викладені в листі бронювання. У випадку невиконання умов цього договору з боку туроператора, турист має право вимагати повернення оплачених коштів за ненадані послуги у документально підтвердженому розмірі відповідно до законодавства.

Також, туроператор не несе відповідальності і не відшкодовує витрати туриста за оплачені послуги, якими турист не скористався у період обслуговування з причин, що не залежать від туроператора.

Судом встановлено, що позивачка здійснила оплату туру в розмірі 107000грн. на виконання умов договору.

Доказів, що неможливість виконання умов туристичного договору відбулася саме внаслідок відмови туриста від даного договору, матеріали справи не містять.

Також відповідачем не доведено, що відповідач мав можливість надати послугу, змінити строк надання послуги, місце вильоту позивачки або надання їй змоги іншим чином скористатися оплаченою послугою, однак цього не зробив саме з вини сторони позивача.

За таких підстав, як положеннями спеціального Закону, так і умовами договору прямо передбачено обов`язок виконавця послуг повернути грошові кошти, які були сплачені замовнику за послугу, яка не була надана.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України у конструкції Цивільного кодексу України розташована у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Кодексу. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України), а так само й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер.

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Згідно із ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦПК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

В матеріалах справи міститься розрахунок інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 04.03.2022р. по 31.10.2025р., згідно яких такі становлять 59211,94грн.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 04.03.2022р. по 21.11.2025р., з якого вбачається, що такі становлять 11942,96грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Частинами 1-4 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В даному випадку позивачем надано суду докази, які відповідають критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості та підтверджують сплату позивачем туристичних послуг.

Таким чином, суд визнає, що невиконання відповідачем обов`язку щодо надання туристичних послуг, зміни місця вильоту, дати початку туру тощо за наявності достатнього часу для вчинення таких дій, а також спричинення позивачу майнової шкоди, безумовно спричинило їй моральну шкоду.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених матеріальних змін, наслідки, істотних порушень її прав, суд вважає достатнім та справедливим розмір компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір, від сплати якого позивач звільнена при зверненні з даним позовом до суду, як споживач послуг.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» тм TUI Ukraine на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором на туристичне обслуговування в розмірі 107000 (сто сім тисяч)грн., інфляційні втрати в розмірі 59211 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті одинадцять)грн. 94коп., три відсотки річних в розмірі 11942 (одинадцять тисяч дев`ятсот сорок дві)грн. 96коп., 2000 (дві тисячі)грн. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» тм TUI Ukraine в дохід держави 3028 (три тисячі двадцять вісім)грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто за заявою відповідача, поданою до Сокальського районного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або двадцяти днів з дня отримання копії рішення, якщо воно не було вручене в день його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У разі, якщо рішення не було вручена в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» тм TUI Ukraine, ЄДРПОУ:36285831, місцезнаходження: вул.Велика Васильківська,72, оф.128, м.Київ.

Третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, ЄДРПОУ:41037901, місцезнаходження: вул.Б.Грінченка,1, м.Київ

Головуючий: М. Я. Адамович